Закон і Бізнес


А загалом, шановні делегати, усе гаразд...

ВРП пропонує суддям налагодити комунікацію з ГПУ та почекати належної охорони ще років зо п’ять


У ВРП говорять, що для створення органу, який забезпечував би охорону не лише судів, але й суддів, потрібен час.

№10 (1360) 10.03—16.03.2018
КАТЕРИНА БЄЛЯЄВА
5630

Черговий суддівський форум не спромігся за 3 дні сформувати Вищу раду правосуддя в повному складі. Натомість володарі мантій подискутували про доброчесність і незалежність та заслухали пропозиції ВРП щодо внесення змін до кримінального закону.


Доленосне рішення

Незалежність та доброчесність володарів мантій стали основними темами обговорення під час XV з’їзду суддів. На думку більшості присутніх, саме ці дві категорії є наріжним каменем, від якого залежить рівень довіри суспільства до вітчизняної Феміди. На цьому неодноразово наголошували міжнародні експерти та вітчизняні реформатори, об’єднуючи наявні установи та створюючи нові, впроваджуючи інноваційні механізми оцінювання суддів, приймаючи нові правила ведення процесу.

Та запитання: чи вдалося їм досягти поставлених цілей?— і досі залишається без відповіді. Адже разом з певними досягненнями законники отримали безліч проблем, що аж ніяк не підвищують авторитету третьої гілки влади. Це катастрофічна нестача кадрів, нерівність в оплаті праці, невизначеність долі кожного судді та працівника апарату, наявність двох Верховних судів, один з яких не може ні працювати, ні ліквідуватись, тощо. Тож зміни, які останнім часом відбулись у судовій системі, виявилися для неї надзвичайно болісними.

Проте володарі мантій налаштовані вельми рішуче. У вступному слові Голова ВС Валентина Данішевська закликала колег стежити за тим, як інші гілки влади позиціонують себе щодо судової системи, а також активно співпрацювати в межах професійної спільноти. На її думку, відновленням професійної незалежності мають перейматися не лише суди, а й самоврядні органи: Рада суддів, Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів.

Також очільниця найвищого судового органу країни сподівається на підтримку Уряду. Як не дивно, підставою для таких надій стало рішення ВС від 15.02.2018 у першій зразковій справі (№820/6514/17), що стосувалася перерахунку пенсій працівникам Міністерства внутрішніх справ. Відповідно до нього державі довелося збільшити виплати більш ніж 150 тис. колишніх правоохоронців. І хоча Кабмін міг не погодитися із судовим вердиктом і оскаржити його, він цього не зробив.

Невдовзі після оприлюднення рішення була прийнята постанова КМ «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103, яка забезпечила його виконання. Цим кроком, зазначила В.Данішевська, держава показала свою єдність із судовою владою. Крім того, переконана вона, позиція ВС щодо неприйнятності посилання на відсутність коштів як на причину невиконання зобов’язань держави допоможе суддям нижчих інстанцій вирішити не одну тисячу справ.

Ненадійний захист

Розраховують на підтримку держави й у ВРП. Останнім часом представникам Ради довелося стикнутися з навалою звернень з приводу неправомірного тиску на володарів мантій. На офіційному веб-сайті ВРП навіть є окремий розділ, де розміщуються подібні ремства, аби з ними могли ознайомитися споживачі суддівських послуг. Торік кількість таких звернень перевищила 300. У поточному році їх чисельність лише збільшується, що, за словами очільника ВРП Ігоря Бенедисюка, свідчить про зростання тиску на служителів Феміди.

Особливо пригнічує членів Ради те, що правоохоронці, нехтуючи своїми обов’язками, не поспішають вносити інформацію про факти тиску до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Натомість справи передаються від одного прокурора до іншого, доки не загубляться.

Більше того, самі вартові порядку люблять помахати перед суддями Кримінальним кодексом. Так, у 2015 р. зареєстровано 388 кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ст.375 КК («Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення ухвали або постанови»). Наступного року кількість таких звернень сягнула 374. А у 2017-му їх уже було 517.

При цьому І.Бенедисюку відомий лише один випадок, коли за результатами розслідування було оголошено про підозру, а матеріали направлені до суду. Таке співвідношення у ВРП розцінюють як тиск на володарів мантій.

Аби якось змінити таку тенденцію, колегіальний орган розробив законопроект та запропонував гаранту Конституції внести його від свого імені. У документі передбачаються зміни до ст.214 Кримінального процесуального кодексу, які змусять повідомляти про факт незаконного втручання не місцеві правоохоронні органи, а безпосередньо Генерального прокурора.

І.Бенедисюк плекає надію, що такі звернення забезпечать максимальну оперативність і жорсткість реагування. Хоча тим самим ВРП фактично перекладає свій конституційний обов’язок щодо захисту авторитету людей у мантіях на виконавчу владу. Адже логічніше було б домогтися виконання вимог закону від працівників правоохоронних органів, ніж апелювати до «верхівки».

Інша пропозиція стосується передання тому ж Генпрокурору або його заступникові повноважень щодо внесення до ЄРДР відомостей за ст.375 КК. Можливо, це спрацює, оскільки ускладнить маніпулювання кримінальними провадженнями стосовно суддів на місцевому рівні. Та не факт, що на вул.Різницькій перешкоджатимуть працівникам послуговуватися таким зручним важелем тиску, адже високопосадовці теж не гребують такою можливістю.

Також у ВРП планують нарешті розпочати процес створення судової охорони. За задумом Ради, крім безпосередньої охорони приміщень, цей орган має захищати суддів, а за потреби — їхнє майно. Однак у ВРП визнають, що процес може затягтися років на 5.

Перевірка на доброчесність

А от ситуація із доброчесністю виявилася складнішою. Окремі представники громадськості й досі не можуть змиритися із величезними, на їхню думку, статками окремих суддів. Тож не дивно, що найпоширеніше питання, яке ставили журналісти делегатам з’їзду, стосувалося того, як знайти баланс між професійністю та доброчесністю.

Свою позицію із цього приводу під час брифінгу висловила В.Данішевська. На її думку, реформуючи судову царину, законодавець запровадив відбір, який дозволяє обирати професійних і доброчесних володарів мантій. Процес відбору, підкреслила очільниця ВС, є абсолютно відкритим, і громадськість має змогу спостерігати за роботою ВККС. Одним з критеріїв доброчесності, на її погляд, є минуле претендента на суддівське крісло. Тож за тим, як цей критерій застосовуватиметься, стежитимуть і самі судді. Адже судова система, переконана В.Данішевська, зацікавлена в тому, аби якнайшвидше відновити довіру до суду та позбавитися негативних елементів.

Для тих суддів, які вже належать до системи, законодавець запровадив процедуру кваліфікаційного оцінювання, результат якої впливає на розмір винагороди. Тож самі служителі Феміди мають бути зацікавлені в тому, аби пройти перевірку профпридатності якомога швидше.

Інші судді, наприклад голова Касаційного адміністративного суду Михайло Смокович, запевняють, що перевірка статків — це не формальність. М.Смокович зауважив: суддя має обґрунтувати походження не лише власного майна, але й родини. Якщо він цього не зробить, то має покинути професійну спільноту.

Згодні з такою позицією і його колеги, які висловили сподівання, що новообрані члени самоврядних органів докладуть усіх зусиль для відновлення авторитету судової системи.

Свої клопоти актуальніші?

От тільки обрати їх делегати не спромоглись: у ВРП залишилися вакантними 2 місця за умовною квотою від адміністративних і загальних судів. У останній день форуму виявилося, що делегатів, які залишилися в залі, ледь вистачає для кворуму. Тож навіть не перераховували бюлетенів за членів ВРП, а лише проголосували за резолюцію форуму щодо стану здійснення правосуддя в умовах судової реформи.

Отже, XV черговий з’їзд суддів був змушений завершити роботу. Тож, очевидно, бажання щось змінити в професійної спільноти виявилося не таким уже й спільним. Напевне, ту третину делегатів, які поспішили чи то додому, чи то святкувати Міжнародний жіночий день, усе в судовій системі влаштовує. Відповідно, й змінювати, на їхню думку, нічого не потрібно або неможливо.

Що ж, шановні служителі Феміди, не нарікайте згодом на те, що ваші проблеми не квапляться розвязувати. Адже, судячи з поведінки тих, кого ви делегували на з’їзд захищати ваші інтереси, у вітчизняній судовій системі, як у відомій пісні, «усе гаразд, усе гаразд…».

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Як знайти баланс між професійністю та доброчесністю й обрати гідного суддю?

Громадських активістів дратують чималі статки окремих суддів. Хоча очевидно, що судді-«багатії» накопичили не тільки кошти, а й досвід. Як знайти баланс між професійністю та доброчесністю й обрати гідного суддю?

Олександр САСЕВИЧ,
суддя Львівського окружного адміністративного суду:

— Питання складне ще й тим, що виникло не всередині професійної спільноти, а ззовні. Походить воно від суспільства. На мій погляд, ми маємо достатньо важелів, аби задовольнити суспільний запит і запобігти інсинуаціям із цього приводу. У нас є чимало органів, уповноважених перевіряти суддівські статки. І для законослухняного судді такі перевірки не будуть проблемою.

Анатолій МАРЦИНКЕВИЧ,
голова Апеляційного суду Хмельницької області:

— Чомусь склалася думка, що суддя має жебракувати. Судді завжди отримували достойну винагороду, яка давала можливість накопичити статки. Зараз винагорода, яку отримуватимуть судді, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, буде значно вищою, ніж середня заробітна плата в Україні.

Крім того, як і будь-яка людина, суддя має батьків, в яких є певні досягнення. І якщо батьки володіють майном, то кому ж, як не дитині, його передавати? Тож, мабуть, статки і доброчесність — це різні речі. Доброчесність — це належне виконання своїх обов’язків.

Михайло СМОКОВИЧ,
голова Касаційного адміністративного суду :

— Доброчесність і професійність поєднані між собою. Однак передусім людина повинна бути доброчесною. Що стосується професійності, то порівняно з тим, що, скажімо, було 20 років тому, маємо багато механізмів, аби навчити суддю та зробити його компетентним. Над навчанням майбутніх суддів та підвищенням компетентності діючих безперервно працюють у Національній школі суддів. Також проводяться різноманітні методичні заходи, залучаються іноземні партнери, які діляться досвідом.

Валерій СУХОВИЙ,
суддя Касаційного господарського суду:

— Передусім суддя повинен бути порядною людиною. Також він має бути компетентним і професійним. Тож я не згоден із тим, що потрібно шукати компроміс або «золоту середину». Наша система має бути побудована таким чином, щоб обирати найкращих із порядних. І зміни у законодавстві дають таку можливість. 

Валентина СІМОНЕНКО,
суддя Верховного Суду України:

— Треба обирати з урахуванням ситуації в державі й у судовій системі. Громадяни хочуть від судової влади швидкого та справедливого правосуддя. Якщо судді компетентні, незалежні та безсторонні, то статки — це питання інших органів. Аби громадяни могли отримати професійне рішення, потрібні компетентні судді. У нас є законодавчі норми, які вимагають від судді довести законність набутого майна. Якщо він не може цього зробити, то має залишити посаду.