Закон і Бізнес


Нижче мінімуму

КС може скасувати обмеження на соціальну допомогу


№8 (1358) 24.02—02.03.2018
ВАСИЛЬ КОЛІШНИЙ
2265

Якщо держава визначає мінімальні соціальні гарантії, напевне, нелогічно, що соціальна допомога для деяких верств населення може встановлюватися на ще меншому рівні. Саме у цьому спробують переконати Конституційний Суд.


У ст.9 закону «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 7.12.2017 №2246-VІІІ є положення, яке обмежує соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям у цьому році: вона не може перевищувати 75% рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї. Подібні обмеження з’явилися й у чч.2—5 ст.5 закону «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» від 1.06.2000 №1768-IIІ.

Натомість, як наголошують 48 народних депутатів, які підписали подання до КС, ст.46 Конституції гарантує право на соціальний захист на рівні, не нижчому від прожиткового мінімуму. Тож частка забезпечення прожиткового мінімуму (для працездатних осіб — 21%, для дітей — 85%) та верхня межа виплат (не більше від 75% рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім’ї), визначені у ст.9 закону №2246-VІІІ, вочевидь не забезпечуватимуть отримувачам достатнього рівня життя.

І дійсно, якщо держава провела розрахунки й визнала, що людині, аби банально вижити, необхідно мати у кишені бодай 1700 грн. на місяць (з 1.01.2018), то де вона візьме додаткові гривні, якщо не отримає допомоги?

«Шляхом обмеження конституційних гарантій держава показує своє небажання або неспроможність виконувати взяті на себе соціальні зобов’язання... чим і порушує приписи Конституції, а саме — стст.46 та 48», — наголошується у поданні.

Нардепи вважають, що подібні обмеження, хоча і вводяться нібито тимчасово — «до стабілізації економічного становища в Україні», фактично перетворилися на постійно діючі. Відповідно, ч.2 обмежує дію ч.1 ст.5 закону №1768-ІII щодо застосування встановленої законом соціальної гарантії у повному обсязі.

Свого часу КС уже висловлював свою позицію з аналогічного приводу в рішеннях від 9.07.2007 №6-рп/2007 та 20.03.2002 №5-рп/2002, що стосувалися пільг, компенсацій і гарантій. Тож автори подання сподіваються, що єдиний орган конституційної юрисдикції не змінив її й нарешті визнає, що «тимчасове» не може діяти постійно. Тим більше що в країні не введений ні надзвичайний, ні воєн-ний стан, аби продовжувати таку практику.