Закон і Бізнес


Уявний недолік


№6 (1356) 10.02—16.02.2018
16181

Не підлягає сплаті судовий збір за подання апеляцій на акти у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС. Такий висновок зробив ВС в постанові №565/256/15-ц, текст якої друкує «Закон і Бізнес».


Верховний Суд 

Іменем України

Постанова

18 січня 2018 року                                   м.Київ                           №565/256/15-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЛУСПЕНИКА Д.Д.,
суддів: БІЛОКОНЬ О.В. (суддя-доповідач), ГУЛЬКА Б.І., СИНЕЛЬНИКОВА Є.В., ХОПТИ С.Ф. —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 4 на ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 22.01.2016, 22.02.2016 та 9.03.2016,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пп.4 і 14 розд.XIII «Перехідних положень» ЦПК в редакції закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3.10.2017 №2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення в цивільних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до КЦС та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.

У жовтні 2015 року Особа 4 звернувся до суду зі скаргою про визнання протиправними бездіяльності та дій головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції в м.Києві Бабенко О.О.

Скарга мотивована тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 21.09.2015 є незаконною, державний виконавець пропустив триденний строк відкриття виконавчого провадження, не направив виконавчий документ стягувачу в строк, визначений законом, указав недостовірну інформацію у виконавчому провадженні, не вжив заходів до примусового виконання рішення суду.

Із цих підстав просив визнати постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною в частині, що прийнята з порушенням строку, а також щодо незазначення в постанові резолютивної частини рішення суду так, як вказано у виконавчому документі.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.12.2015 скаргу Особи 4 задоволено частково.

Визнано неправомірною постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.09.2015 головного держвиконавця ВДВС Подільського РУЮ в м.Києві Бабенко О.О. в частині незазначення в постанові резолютивної частини рішення суду так, як вказано у виконавчому документі.

У задоволенні решти вимог скарги відмовлено через їх безпідставність.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 22.01.2016 апеляційну скаргу Особи 4 на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.12.2015 залишено без руху у зв’язку з необхідністю сплати судового збору за подання апеляційної скарги та зазначення поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою АСРО від 22.02.2016 апеляційну скаргу Особи 4 на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.12.2015 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що Особа 4, отримавши копію ухвали суду про залишення його апеляційної скарги без руху, у встановлений строк не усунув у повному обсязі недоліки апеляційної скарги, а саме — не сплатив судового збору за її подання.

Ухвалою АСРО від 9.03.2016 визнано неподаною та повернуто апеляційну скаргу ПАТ «Фортуна-Банк» на ухвалу Кузнецовського міського суду від 4.11.2015 про відкриття провадження у справі за скаргою Особи 4 у зв’язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги та пропуском строку на подання скарги.

У касаційній скарзі, поданій у березні 2016 року, Особа 4 просить скасувати ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 22.01.2016, 22.02.2016, 9.03.2016 та направити справу до апеляційного суду для розгляду, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга на ухвали суду від 22.01.2016 та від 22.02.2016 мотивована тим, що законом не передбачена необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, тому висновок суду про необхідність сплати збору зроблено з порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга на ухвалу суду від 9.03.2016 мотивована тим, що апеляційна скарга не підлягала розгляду відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст.388 ЦПК судом касаційної інстанції у цивільних справах є ВС.

27.12.2017 справа передана до ВС.

Згідно із ч.3 ст.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час учинення окремих процесуальних дій, розгляду й вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до чч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що Особа 4 є стягувачем за виконавчим листом від 26.08.2015, за яким 21.09.2015 головним держвиконавцем ВДВС Подільського РУЮ в м.Києві Бабенко О.О. відкрито виконавче провадження.

Постановляючи ухвалу про визнання неподаною апеляційної скарги та повернення її Особі 4, апеляційний суд керувався нормами стст.121, 297 ЦПК (в редакції, чинній на момент постановлення ухвали) й виходив із того, що заявник не виконав вимог ухвали АСРО від 22.01.2016 в частині вимог про сплату судового збору.

При цьому апеляційний суд не взяв до уваги посилання Особи 4 на те, що законом, який діяв на час вирішення справи, не передбачено сплати судового збору за подання скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.

Відповідно до роз’яснень, які містяться в п.14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 7.02.2014, ураховуючи, що провадження стосовно виконання судових рішень є завершальною й невід’ємною частиною (стадією) судового провадження в конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розд.VII ЦПК, ні законом «Про судовий збір» від 8.07.2011 (ч.1 ст.3) не передбачено необхідності сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

Таким чином, не підлягає сплаті збір за подання апеляційної скарги у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС.

За таких обставин висновки апеляційного суду про невідповідність апеляційної скарги Особи 4 вимогам стст.121, 297 ЦПК у зв’язку з несплатою судового збору є неправильними та такими, що не відповідають вимогам закону, а доводи касаційної скарги в цій частині — обґрунтовані.

Відповідно до положень ч.6 ст.411 ЦПК підставою для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій та направлення справи для продов-ження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Частиною 4 ст.411 ЦПК передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд порушив норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконних ухвал суду, а тому касаційну скаргу Особи 4 слід задовольнити, ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 22.01.2016 та від 22.02.2016 скасувати та направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду.

Безпідставними є доводи касаційної скарги в частині порушення апеляційним судом норм процесуального права під час постановлення ухвали від 9.03.2016 про повернення апеляційної скарги ПАТ «Фортуна-Банк», поданої з пропуском строку на її подання.

Згідно з положеннями ст.410 ЦПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення — без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Отже, касаційну скаргу Особи 4 на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 9.03.2016 слід залишити без задоволення, оскільки повернення апеляційної скарги ПАТ «Фортуна-Банк» не порушує прав заявника.

Керуючись стст.410, 411, 416—419 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати КЦС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 4 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 9.03.2016 залишити без змін.

Ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 22.01.2016 та від 22.02.2016 скасувати.

Справу направити до Апеляційного суду Рівненської області для продов-ження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.