Закон і Бізнес


Невільні дослідники

Як учасники ринку, адвокати і законотворці хочуть поламати монополію на проведення судових експертиз


Учасники круглого столу одностайні в думці, що треба «викоренити рабовласництво з експертної діяльності».

№5 (1355) 03.02—09.02.2018
ІВАН ГРИГОР’ЄВ
1351

Змінами до процесуальних кодексів сторонам надано право ініціювати експертизу. Таку норму вітають як правники, так і експерти. Однак у кримінальних справах можна звертатися тільки до фахівців держустанов, що суттєво обмежує можливості адвокатів, слідчих та прокурорів. Тож нині доопрацьовується профільний законопроект, аби врегулювати це питання.


Великий крок уперед

Після прийняття відповідних змін в адвокатів вже не «зв’язані руки й ноги». Вони можуть напряму звернутися до судового експерта та отримати необхідний висновок.

Про це говорила керуючий партнер експертної групи S&D, судовий експерт Ірина Педь під час круглого столу на тему «Застосування експертиз в стратегіях захисту», організованого комітетом Асоціації адвокатів України з питань захисту бізнесу, активів та прав інвесторів. На її думку, такі зміни — це великий крок уперед в напрямку забезпечення професійності судового процесу і підвищення правосудності рішень.

Однак зазначене не стосується кримінальних справ. Навпаки, згідно зі змінами до Кримінального процесуального кодексу проводити експертизу в таких провадженнях мають право лише експерти, які є працівниками державних експертних установ. Представники ринку відзначають, що в минулі роки було дуже багато звернень до приватних експертів у кримінальних справах. Адже висновки державних не завжди вирізнялися високою якістю. Тепер же у сторін не буде вибору.

Точкові зміни наразилися на критику експертів, адвокатів, слідчих та прокурорів. Та нема лиха без добра: вони змусили учасників ринку ініціювати зміни до профільного законодавства в цілому.

Звільнився — плати знову

А змінювати є що, незважаючи на позитивні новели в процесуальних кодексах. Зокрема, відзначалось: якщо судовий експерт звільняється з державної експертної установи, він втрачає свій статус. «Уявіть, що ви працюєте в адвокатській компанії, звільняєтесь, і у вас забирають адвокатське свідоцтво?» — обурилася І.Педь.

Якщо експерти звільняються з держустанови, в них забирають свідоцтво, і фахівці повинні заново переконувати Мін’юст у тому, що мають відповідну кваліфікацію, складати іспити тощо. Причому вони змушені звертатися до своєї установи, платити немалі гроші.

Адже, щоб отримати кваліфікацію експерта, треба пройти стажування, за яке доведеться заплатити. Наприклад, у Київському науково-дослідному інституті судових експертиз це коштує 50 тис. грн. Тобто, якщо людина пропрацювала в цій установі 20 років і вирішила звільнитися, треба сплатити цю суму, аби залишитися в професії та працювати в приватному секторі. Тому ініціатори змін переконані, що треба «викоренити рабовласництво з експертної діяльності».

Наука не стоїть на місці

Також учасників ринку непокоїть питання неоднакових підходів до оцінки кваліфікації державних та приватних експертів. Адже сьогодні державні експертні установи мають свої кваліфікаційні комісії, Міністерство юстиції — свою, і професійний рівень оцінюється по-різному. Тому пропонується виробити однаковий підхід до оцінки державних і приватних експертів.

Ще одна «колосальна проблема» — це методики проведення судової експертизи. Чинне законодавство передбачає, що експертиза має проводитися з використанням методик, які містяться в державному реєстрі, а розробляти їх мають право лише державні експертні установи.

«Уявляєте, вся наука світу працює над якимись науковими досягненнями, а українське судочинство має право проводити експертизу тільки за методиками, які є в нашому реєстрі», — зауважила І.Педь. Вона також додала, що є автором методик, які розроблялись у 2003 та 2005 роках, однак вони вже морально застаріли. Натомість сьогодні кандидати та доктори наук, які працюють у приватному секторі, не мають права доопрацювати методику.

Рук не вистачає

Проте представники галузі відзначають, що зміни до процесуального законодавства дали поштовх до її розвитку. Адже маємо «сумні наслідки роботи Мін’юсту»: кількість приватних експертів скоротилася в рази, хоча попит на експертизу зростає.

Так, сьогодні в Україні судових експертів, які практикують за всіма спеціальностями, не більш як 500 осіб, у той час як ще кілька років тому їх були тисячі.

Причому від обмежень страждають не стільки експерти, які компенсують фінансові втрати за рахунок господарського, цивільного, адмінпроцесу, скільки адвокати, слідчі та прокурори.

Отже, є сподівання, що за рахунок залучення експертів до господарського, цивільного, адміністративного процесів у галузь прийдуть нові фахівці. А це неодмінно позначиться на якості як послуг експертів, так і судових рішень. От тільки чи зацікавлений у цьому Мін’юст — невідомо.

Також змінами до кодексів введено нового учасника процесу — експерта в галузі права. Про те, які переваги це дає сторонам, читайте «ЗіБ».

 

ПРЯМА МОВА

Ірина ПЕДЬ,
керуючий партнер експертної групи S&D, судовий експерт:

— Дуже добре, що врегульована норма, відповідно до якої статус судового експерта в цивільному, господарському, адміністративному процесі може отримати людина, не зафіксована у відповідному реєстрі.

Питань щодо експертизи дуже багато. В минулому році ми кілька разів надавали експертні висновки в ситуаціях, коли до нас державні установи відмовлялися робити експертизу через відсутність відповідних спеціалістів.

В реєстрі Мін’юсту не повинно бути експертів за всіма кваліфікаціями одночасно. Адже наука розвивається, і постійно з’являються нові сфери. Якщо проводити експертизу будуть тільки ті фахівці, які є в реєстрі, то деякі галузі можуть залишитися поза їхньою увагою. Наприклад, ніколи не була б проведена експертиза ДНК. Адже спочатку з’явилася методика, потім — розуміння, а згодом вона була застосована в практиці.