Татусева донька

Чи можна не виконати рішення іноземного суду про повернення дитини?

Як відомо, якщо батьки розлучаються, передусім від цього страждають діти. А якщо колишнє подружжя розділяють не тільки особиста неприязнь, а й кордон, то проблеми виникають і в судової системи. Кожна держава спробує захистити інтереси своїх громадян та їхнє право на проживання з дитиною.

Відпустка завдовжки в 3 роки

Оллер Камінська вийшла вдруге заміж ще в Польщі, народила дівчинку, маючи сина від першого шлюбу. Через 6 років подружжя перебралося до Ірландії. Проте щось пішло не так — і чоловік повернувся на батьківщину.

Щоправда, через півроку повернувся й попросив дружину відпустити дочку на літо в Польщу. Жінка запідозрила недобре й отримала в суді рішення, що місце проживання дівчинки — в Ірландії, її слід повернути до середини серпня 2009 року. Суддя видав наказ про забезпечення виконання свого розпорядження відповідно до ст.42 постанови Ради ЄС №2201/2003 від 27.11.2003 про юрисдикцію, визнання та виконання судових рішень у подружніх справах і питаннях батьківської відповідальності (брюссельське правило II біс).

Проте батько дійсно не збирався розставатися з дочкою. Тоді О.Камінська звернулася до Міністерства юстиції Польщі по допомогу в поверненні дитини.

Однак і чоловік не сидів склавши руки: подав зустрічний позов до суду. Там доручили регіональному консультаційному центру сім’ї дати експертний висновок. І експерти зійшлися на думці про існування «ризику того, що дівчинка зазнає фізичного чи психологічного тиску або іншим чином опиниться в нестерпній ситуації». Також у звіті центру наголошувалося, що дитина хоче залишитися в Польщі. Та й батько, мовляв, «уважніший до її конкретних потреб».

Мабуть, мати дотримувалася жорсткіших виховних заходів, що не могло не вплинути на рішення дитини. Причому в апеляційній інстанції експерти навіть відзначили, що 9-річна (на той момент) дівчинка є «зрілою й такою, що усвідомлює свою сімейну ситуацію».

Батько, як тільки повернувся до Польщі з дочкою, тут же подав заяву до суду про розірвання шлюбу та про встановлення тимчасового місця проживання дитини з ним до вирішення справи. Правда, тільки через 2 роки він отримав такий припис.

Суд у рішенні відзначив, що дитина добре вчиться в школі й налагодила непогані відносини зі своїми однокласниками. І на цій підставі видав судову заборону на виконання рішення ірландських колег…

Нелегке завдання для судів

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Oller Kamińska v. Poland» від 18.01.2018 наголошується, що ірландські й польські суди дійшли різних висновків стосовно того, що було в інтересах дівчинки. Причому рішення ці були прямо протилежними.

У Страсбурзі з розумінням поставилися до тих труднощів, з якими було пов’язане виконання ірландських судових рішень, зокрема з небажанням батька повертати дівчинку матері. Суд урахував той факт, що спори про контакти батьків і дітей, а також місце проживання останніх «за своєю природою надзвичайно чутливі до всіх зацікавлених сторін». І не завжди для національних властей легко забезпечити виконання судової постанови, якщо поведінка одного або обох батьків «далека від конструктивної (див. §90 рішення від 15.04.2014 у справі «Krasicki v. Poland»).

Не звернувши уваги на той факт, що виконавче провадження повинне захищати права всіх причетних осіб, оскільки інтереси дитини мають першорядне значення, Суд відзначив, що «в ході такого розгляду після закінчення певного строку може бути безповоротно поставлено під загрозу становище батька-нерезидента». Проте в рішенні підкреслюється: «Доти, доки рішення про повернення залишається в силі, презумпція означає, що повернення також відпо відає інтересам дитини».

У рішенні в цій справі ЄСПЛ зазначив, що польська влада не зробила швидких дій для забезпечення дотримання ірландських рішень, як того вимагає законодавство ЄС. Усупереч думці уряду Польщі, Суд «не переконаний у тому, що тривалість розгляду була зумовлена виключно складністю справи». Більше того, суди іноді видавали суперечливі рішення. У результаті право заявниці на повагу до її сімейного життя не дістало ефективного захисту.

Замість епілогу

ЄСПЛ констатував, що польські суди порушили ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заявниці належить виплатити €15 тис. як компенсацію моральних збитків і покрити €10 тис. судових витрат.

Утім, виконати рішення ірландського суду матері довелося самостійно. У вересні 2012 року вона зустріла дочку після уроків і вивезла її з Польщі.

Урешті-решт подружжя розлучилося, досягнувши угоди про збереження за батьком опіки над дочкою та порядок зустрічей з нею, якщо він буде в Ірландії та за 2 тижні повідомить про це матір. В інші дні йому доведеться задовольнятися спілкуванням по телефону або скайпу.

Польським судам нічого не залишалось, як припинити провадження через досягнуту між сторонами угоду в Ірландії. Про досягнуті домовленості ірландський суддя повідомив польського колегу по телефону, щоб спростити подальший процес.

Але судовий наказ про те, що дів-чинка повинна проживати з батьком, залишалася в силі до закінчення шлюборозлучного процесу в Польщі…