Під копірку не вийде

Законотворці пропонують варіант перезапуску системи судово-експертної діяльності

Судові експерти намагаються здобути незалежність від держави. Для цього вони готові створити самоврядні органи. Проте взята за основу модель самоврядування адвокатів при впровадженні в експертну царину, викликає багато запитань.

Крок до самостійності

За даними реєстру Міністерства юстиції, загальна кількість атестованих судових експертів в Україні становить близько 7 тис. осіб. Понад 6 тис. із них є працівниками державних спеціалізованих установ. Однак, незважаючи на таку чисельність відповідних фахівців у державному секторі, деякі криміналістичні експертизи в столиці в порядку черги вже призначаються на 2020 р. (див. «ЗіБ»). Тож, очевидно, експерти не в змозі своєчасно забезпечити попит на їхні послуги.

Окремі спеціалісти переконані, що розв’язати цю проблему можна шляхом «перезавантаження» національної системи судових експертиз, для чого необхідно прийняти новий профільний закон. Наразі у Верховній Раді зареєстровано кілька проектів щодо реформування професії. Утім, жоден з них не здатен докорінно змінити ситуацію. У цьому переконані автори законопроекту  «Про судово-експертну діяльність в Україні» (№6264). Вони впевнені, що реформування галузі має торкатися не лише її змісту, а й форми і, крім зміни підходів до проведення експертизи, пропонують запровадити самоврядування.

Відповідна модель самоврядування була обговорена під час засідання секції судових експертів Асоціації правників України.

Від асоціації до рад

Відповідно до цієї моделі планується створити єдиний орган — Національну асоціацію судових експертів. Вона замислюється як недержавна, некомерційна, професійна організація, членство в якій буде обов’язковим для всіх — державних і приватних — експертів. На неї покладатимуться насамперед організаційні та представницькі функції.

У межах НАСЕ має діяти Експертно-кваліфікаційна комісія судових експертів. Пропонується, щоб до неї входили представники окремих державних органів, а також провідні судові експерти різного профілю. ЕККСЕ забезпечуватиме допуск до професії, оцінюватиме кваліфікацію експертів і вирішуватиме питання про притягнення останніх до відповідальності.

Одним з найвищих самоврядних органів пропонується визначити Раду судових експертів. Крім неї, діятимуть ради експертів за видами експертиз. Щоправда, з визначенням цих видів і, відповідно, з кількістю рад розробники проекту мали ускладнення. По-перше, виникли питання щодо того, чи варто виокремлювати криміналістичну експертизу, адже, по суті, вона об’єднує в собі багато інших видів експертизи. По-друге, незрозуміло, чи варто прописувати кількість рад у законі, адже згодом можуть з’явитися нові види експертизи, а отже, перелік рад може розширюватися.

Найвищим самоврядним органом має стати з’їзд судових експертів.

Невирішені питання

Автори ідеї взяли за основу самоврядну модель із закону«Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Однак, оскільки зазначений акт виписувався під незалежну від держави спільноту, а в експертному середовищі більшість — працівники державних установ, у присутніх виникло багато запитань.

Наприклад, як змусити державного експерта, котрий має трудовий договір з державною структурою, стати членом якоїсь організації? Адже Конституція прямо забороняє примусову участь у громадських об’єднаннях. Проте, атестація в різних інституціях зумовлює нерівність вимог доступу до професії.

Як вирішити ці питання — стане відомо після подальших обговорень.

 

Коментар для «ЗіБ»

Ірина Овчар, кандидат політичних наук, учасник робочої групи з напрацювання законопроекту 6264 «Про судово-експертну діяльність в Україні»

Законопроект 6264 «Про судово-експертну діяльність в Україні» напрацьовувався судовими експертами. І це правильно, бо депутати можуть проголосувати, але писати проект мають фахівці, які знають середовище і в ньому працюють. Точка зору і рекомендації практиків – це успіх і самої реформи, і тих, хто її проводить. Зрештою, це запорука якісного функціонування галузі, яку реформують.

Чому зараз проект доопрацьовується і вносяться пропозиції, в тому числі щодо самоврядування судових експертів.

На етапі обговорення поправок до процесуальних кодексів, які торкнулися і сфери судової експертизи, було зрозуміло, що спроби монополізувати ринок і віддати проведення окремих видів експертиз виключно експертам, які працюють в державних спеціалізованих установах, загальмує хід судових справ, бо на експертизи доведеться чекати не один місяць, а може й не один рік. Тому в ситуацію треба втручатися комплексно.

На сьогодні визначені стратегічні питання, які в сфері судових експертиз треба змінити або запровадити. Так одним з ключових питань законопроекту № 6264 є подолання монополії держави на проведення судових експертиз. Від демонополізації нам нікуди не дітись. Це вимога часу. На сьогоднішній день монополія держави скасована в таких сферах публічної діяльності, як нотаріат, арбітражні керуючі, оціночна та аудиторська діяльність, третейські суди. Далі – судова експертиза.

Виокремлені три ключові проблеми, які за визначенням судових експертів, зрушать з місця давно очікувану реформу:

1. подолання монополії держави на проведення судових експертиз;

2. залучення приватних (незалежних) експертів (на рівні з експертами держустанов) до написання та впровадження методик проведення судових експертиз;

3. єдиний систематизований підхід до підготовки та атестації судових експертів, без виокремлення, коли державні експерти проходять підготовку в своїх установах, приватні (незалежні) — в Міністерстві юстиції.

Врегулювання питання атестації на кваліфікаційній комісії, створеній при Міністерстві юстиції, є тимчасовим, перехідним етапом, до моменту, поки експерти не створять самоврядну організацію, щоб перебрати усі функції управління в сфері судової експертизи.

Прикладів створення подібних асоціацій на сьогодні є чимало. Тому говорячи про самоврядування, самоуправління судових експертів, ми можемо скористатися досвідом побудови такої системної структури в будь-якій дотичній сфері. Тут важливо зрозуміти одне – розрізненість експертів – це їхня слабкість в боротьбі проти закоренілої системи. Об'єднання судових експертів в єдину асоціацію відкриває їм дорогу не лише до механізмів управління в цій сфері, а й до формування самостійної системи, ринку праці, конкурентності, стабільності. Думаю, такі принципи мають зацікавити навіть противників цієї реформи, і вони переглянуть свій підхід до ситуації.

 

Катерина Сопова, учасник робочої групи, судовий експерт, патентний повірений, Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Національної академії правових наук України

У світлі реформи судової системи та прийняття змін до процесуального законодавства, наразі є необхідність у реформуванні судово-експертної діяльності, яка б забезпечувала правосуддя якісними, обґрунтованими та неупередженими дослідженнями у необхідні строки, з урахуванням складності досліджень та навантаження судового експерта. Законопроект 6264 зміщує акценти зі спеціалізованих судово-експертних установ на судового експерта, який є центральною фігурою всього законопроекту. Адже саме судовий експерт, а не установа, несе юридичну відповідальність, зокрема адміністративну, дисциплінарну та кримінальну.

За останні роки спостерігається тенденція надання переваги при призначенні експертизи саме спеціалізованим судово-експертним установам. При цьому, кількість експертів, що не працюють у спеціалізованих експертних установах (приватні експерти), за останні п’ять років зменшилась у три рази. Причиною цього явища стали жорсткі умови отримання та підтвердження кваліфікації приватними експертами: висока вартість стажування, яку приватні експерти проходять кожні 3 роки, дроблення спеціалізації (створення замість одної, двох окремих), а також призначення експертизи саме на спеціалізовані експертні установи. За деякими спеціальностями відсутня альтернатива призначення експертизи до приватного експерта і навіть до іншої установи. Виникають випадки, коли повторну експертизу неможливо призначити через відсутність експерта відповідної спеціальності.

Крім того, як показала практика, стажування експертів та здавання кваліфікаційного іспиту кожні три роки для підтвердження кваліфікації судового експерта, не призводить до підвищення рівня його професійних знань, а стало невиправданим обмеженням для продовження здійснення судово-експертної діяльності приватними експертами. Законопроектом передбачено рівні умови для отримання кваліфікації судового експерта для всіх експертів, яку вони отримують лише один раз і кожні п’ять років підтверджують здійснення практичної діяльності. Також законопроектом вводиться механізм підвищення кваліфікації судового експерта, можливість проходження стажування не в спеціалізованих установах, а в будь-якого експерта, стаж якого перевищує п’ять років, за вибором особи, що хоче займатись судово-експертною діяльністю. Справді, найголовнішим показником підтвердження кваліфікації є саме проведення експертиз, а механізмом прибирання «мертвих душ» з реєстру судових експертів, стане перевірка здійснення практичної діяльності кожні п’ять років.

Діяльність Ради науково-методичного забезпечення дозволить залучати до розроблення та впровадження методик судової експертизи будь-яких суб’єктів судово-експертної діяльності, а не лише експертів спеціалізованих судово-експертних установ, а також забезпечить підвищення професійного рівня експертів, шляхом проведення наукових заходів досвідченими спеціалістами з відповідних галузей знань.