Закон і Бізнес


Коли порівняння судових рішень унеможливлює перегляд


26.12.2017 13:27
5251

Якщо вердикти суду касаційної інстанції, надані для порівняння, не свідчать про невідповідність їм судового рішення, що переглядається, правові підстави для перегляду такого рішення відсутні. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 29.11.2017.


У 2005 р. товариство орендувало ділянку землі строком на 10 р. Після сплину строку оренди товариство звернулось до власниці земельної ділянки із проханням продовжити дію оренди. Однак власниця ділянки у задоволенні прохання відмовила і передала землю в оренду іншій особі. Незважаючи на це, товариство продовжувало користуватись землею ще один місяць. Протягом цього строку власниця не надіслала користувачеві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди. Зважаючи на це, товариство звернулось до суду з позовом про визнання договору оренди, укладеного між власницею ділянки і новим орендатором, недійсним.

Суд першої інстанції вимоги товариства задовольнив та поновив договір оренди.

Апеляційний суд виніс протилежний вердикт, яким у задоволенні вимог товариства було відмовлено. Касаційний суд підтримав позицію апеляційної інстанції. Не погодившись із позицією суддів, товариство звернулось до ВСУ. При цьому на обґрунтування своєї позиції заявником була надана ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, винесена за результатом розгляду аналогічного, на думку заявника, питання.

Дослідивши справу, а також надану ухвалу ВССУ, у постанові № 6-1291цс17 ВСУ вказав таке.

У справі, що розглядалась, орендар повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк після спливу передбаченого ст. 33 закону «Про оренду землі» строку. Орендодавець повідомила орендаря про неможливість укладення додаткової угоди про поновлення строку дії договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах після спливу встановленого вказаною нормою строку. Тож суд суди дійшли висновку про відсутність правових підстав для поновлення договору оренди та визнання недійсним договору оренди землі, укладеного між відповідачами.

У наданій заявником для порівняння ухвалі ВССУ суд касаційної інстанції зазначив про наявність правових підстав, передбачених ст. 33 Закону, для поновлення договору оренди землі, оскільки позивач був добросовісним орендарем, конклюдентні дії якого свідчили про його намір поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився. Орендар у встановлений ст. 33 строк повідомив орендодавця про свій намір поновити договір оренди землі з проектом додаткової угоди до нього. Орендодавець не звертався до орендаря протягом одного місяця після закінчення строку дії договору з листом-повідомленням про заперечення у його поновленні й за судовим захистом щодо неповноти та несвоєчасності сплати орендарем орендної плати.

Отже, у двох ухвалах йдеться про різні обставини.

Закон і Бізнес