І Страсбург не допоміг
Скасування рішень чи повторний розгляд справи не дасть сатисфакції заявникові в розумінні вимог конвенції та національного законодавства. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №5-168кс(15)17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
30 жовтня 2017 року м.Київ №5-168кс(15)17
Верховний Суд України у складі:
головуючого — судді-доповідача ВУС С.М.,
суддів: БЕРДНІК І.С., ВОЛКОВА О.Ф., ГРИЦІВА М.І., ГУМЕНЮКА В.І., ЄМЦЯ А.А., ЖАЙВОРОНОК Т.Є., КАНИГІНОЇ Г.В., КОВТЮК Є.І., КОРОТКЕВИЧА М.Є., КРИВЕНДИ О.В., ЛЯЩЕНКО Н.П., ОХРІМЧУК Л.І., ПОШВИ Б.М., ПРОКОПЕНКА О.Б., РОМАНЮКА Я.М., СІМОНЕНКО В.М., ШКОЛЯРОВА В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою засудженого Особи 20 про перегляд постановлених щодо нього судових рішень,
УСТАНОВИВ:
Вироком Комінтернівського районного суду м.Харкова від 27.12.2006
Особу 20, Інформація 1,
засуджено за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.140, ч.3 ст.142 Кримінального кодексу 1960 року, ч.5 ст.185, чч.2 та 5 ст.186, ч.4 ст.187, ч.1 ст.263, ч.3 ст.289 Кримінального кодексу 2001 року, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна.
Цим же вироком Особу 20 виправдано за ч.2 ст.194 КК.
Також цим вироком засуджено Особу 24, Особу 25, Особу 26, Особу 27, Особу 28 та Особу 29, заяви стосовно яких про перегляд судових рішень не подано.
За вироком суду Особу 20 визнано винуватим у вчиненні злочинів за таких обставин.
Проти ночі 18.08.2001 Особа 20, діючи у складі організованої групи, за попередньою змовою з Особою 24, Особою 26 та особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, вчинив крадіжку майна з кафе «Ірина», розміщеного на вул. Жовтневій у м.Валки Харківської області, на загальну суму 2236,50 грн., завдавши значної шкоди потерпілій Особі 30.
22.08.2001 о пів на першу годину ночі Особа 20 за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, проник у кімнату за Адресою 1, де вчинив напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров’я потерпілого Особи 31, та з погрозою застосування такого насильства, в ході якого заволодів майном останнього на загальну суму 5606,54 грн.
Проти ночі 4.09.2001 Особа 20, у складі організованої групи разом із Особою 24 і Особою 26, проник у приміщення кіоску, розміщеного у с.Гонтів Яр Валківського району Харківської області, звідки таємно, повторно викрав належне Особі 32 майно на загальну суму 993 грн.
Проти ночі 26.09.2001 Особа 20 у складі організованої групи разом із Особою 24, Особою 26 та особами, матеріали щодо яких виділено в окреме провадження, проник у приміщення торговельного дому «Вікторія», розміщеного у будинку за Адресою 2, звідки таємно, повторно викрав належне потерпілому Особі 33 майно на загальну суму 3264 грн., чим завдав останньому значної шкоди, та належне потерпілому Особі 34 майно на загальну суму 12377 грн., що становило особливо великий розмір.
28.09.2001, з 21:45 до 22:45, Особа 20 у складі організованої групи разом із Особою 24 і Особою 26, перебуваючи на вул. Річковій у с.Водяна Балка Валківського району Харківської області, вчинив на охоронця Особу 35 напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров’я останнього, внаслідок якого незаконно заволодів належним потерпілому транспортним засобом — автомобілем ВАЗ-2107, номерний знак №1, вартістю 15815,50 грн., чим завдав потерпілому великої матеріальної шкоди, а також у ході нападу заволодів належним Особі 35 іншим майном на загальну суму 2109,20 грн.
13.12.2001, приблизно о 23:30, Особа 20 за попередньою змовою з Особою 24 біля будинку №90 на просп. Гагаріна в м.Харкові із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого Особи 36, повторно, відкрито викрав у останнього майно на загальну суму 171,93 грн., чим завдав потерпілому значної матеріальної шкоди.
1.01.2002, приблизно о 2:30, Особа 20, діючи у складі організованої групи разом із Особою 24 і Особою 26, перебуваючи на вул. Гамарника у м.Харкові вчинив напад на потерпілого Особу 37, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров’я останнього, внаслідок якого незаконно заволодів належним потерпілому майном на загальну суму 1580 грн.
8.01.2002, приблизно о 19:30, Особа 20 у складі організованої групи разом із Особою 24, Особою 26 та Особою 27, перебуваючи на вул. Енгельса у м.Харкові, застосувавши до потерпілої Особи 38 насильство, яке не є небезпечним для її життя і здоров’я, повторно, відкрито заволодів належним потерпілій майном на загальну суму 1918,15 грн., чим завдав їй значної матеріальної шкоди.
8.02.2002, приблизно о 22:30, Особа 20 у складі організованої групи разом із Особою 26, Особою 27 та Особою 25, перебуваючи на узвозі Халтуріна в м.Харкові, повторно вчинив напад на потерпілого Особу 39, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров’я останнього, внаслідок якого незаконно заволодів належним потерпілому майном на загальну суму 333,50 грн.
Цього ж дня, приблизно о 23:00, Особа 20 у складі організованої групи разом із Особою 26, Особою 27 та Особою 25, перебуваючи на узвозі Халтуріна в м.Харкові, застосувавши до потерпілого Особи 40 насильство, яке не є небезпечним для його життя і здоров’я, повторно, відкрито заволодів належним потерпілому майном на загальну суму 1525,75 грн.
Цього ж дня Особа 20 у складі організованої групи разом із Особою 26, Особою 27 та Особою 25, перебуваючи за Адресою 3 повторно, вчинив напад на потерпілого Особу 41, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров’я останнього, внаслідок якого незаконно заволодів належним потерпілому майном на загальну суму 1205 грн.
Крім того, Особа 20, незаконно заволодівши у ході нападу на потерпілого Особу 35 мисливською рушницею ІЖ-27, виготовив з неї обріз, який носив при собі, а також зберігав указаний обріз і набої до нього за місцем свого проживання за Адресою 4 до моменту їх вилучення працівниками міліції 10.02.2002.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23.12.2008 вирок місцевого суду в частині засудження Особи 20 за ч.1 ст.263 КК скасовано, а справу в цій частині закрито у зв’язку із закінченням строків давності.
Цей же вирок щодо Особи 20 змінено.
Виключено з вироку вказівки суду про засудження Особи 20 за кваліфікуючою ознакою «вчинення злочину організованою групою» та, відповідно, перекваліфіковано його дії з ч.5 ст.186 КК на ч.3 цієї ж статті, з ч.4 ст.187 КК —на ч.3 цієї ж статті із одночасним виключенням кваліфікуючої ознаки вчинення розбою, що завдало значної шкоди потерпілим, як такої, що не передбачена диспозицією норм ст.187 КК.
Постановлено вважати Особу 20 засудженим за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.140, ч.3 ст.142 КК 1960 року, ч.5 ст.185, чч.2 та 3 ст.186, ч.3 ст.187, ч.3 ст.289 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк вісім років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Ухвалою ВСУ від 13.10.2009 відмовлено в задоволенні касаційної скарги засудженого Особи 20.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Архіпов та інші проти України», ухваленим 12.01.2017, оголошено прийнятними скарги заявників, у тому числі й Особи 20, щодо надмірної тривалості кримінальних проваджень та відсутності у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, а також інші скарги відповідно до усталеної практики ЄСПЛ згідно з додатком до цього рішення, а решту скарг у заявах — неприйнятними.
Постановлено, що ці скарги свідчать про порушення п.1 ст.6 та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у зв’язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень.
Постановлено сплатити деяким заявникам державою-відповідачем суми, зазначені у додатку.
Решту вимог заявників щодо справедливої сатисфакції відхилено.
У поданій до ВСУ заяві Особа 20, посилаючись на зазначене рішення Європейського суду, просить скасувати постановлені щодо нього рішення, а справу закрити або направити її на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході якого слід усунути численні процесуальні порушення, допущені як під час розслідування справи, так і при її розгляді національними судами. У зв’язку з тим що рішенням ЄСПЛ йому не присуджено відшкодування моральної шкоди, з метою остаточної сатисфакції стверджує про необхідність ухвалення рішення щодо зняття з нього судимості.
Суд заслухав суддю-доповідача, думку засудженого Особи 20 та його захисника, які підтримали заяву, міркування прокурора про необхідність відмови у задоволенні заяви, дослідив матеріали справи та обговорив доводи, викладені у заяві, й дійшов таких висновків.
Стаття 1 конвенції гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розд.І цієї конвенції, та зобов’язується в силу норми п.1 ст.46 конвенції виконувати остаточні рішення Євросуду в будь-якій справі, в якій вона є стороною.
Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, регламентований законом «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і передбачає:
а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру;
б) вжиття заходів загального характеру.
Додатковими заходами індивідуального характеру згідно із ч.2 ст.10 закону є:
а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum);
б) інші заходи, передбачені в рішенні Євросуду.
Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі, або ж повторного розгляду справи адміністративним органом (ч.3 ст.10 закону).
Рішенням ЄСПЛ у справі «Архіпов та інші проти України» констатовано порушення п.1 ст.6 та ст.13 конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень, зокрема у справі Особи 20 цей строк становив 7 років 8 місяців та 4 дні.
При цьому Євросуд у зазначеному рішенні не давав оцінки законності та обґрунтованості ухвалених національними судами рішень, не аналізував докази у справі та не вдавався до правильності встановлених у ній фактичних обставин.
Наведене дає змогу Суду стверджувати про те, що стосовно Особи 20 були допущені такі порушення конвенції, які за даних обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, що існували до їх вчинення, а скасування судових рішень чи повторний розгляд справи не приведе до сатисфакції заявника у розумінні вимог конвенції та національного законодавства.
Слід зазначити й те, що у своїй заяві Особа 20, як видно з її змісту, поза зв’язком із рішенням ЄСПЛ заперечує свою причетність до деяких епізодів злочинної діяльності, просить переоцінити докази, посилається на істотні порушення процесуального закону.
Відповідно до п.4 ст.445 Кримінального процесуального кодексу Суд вправі переглядати судові рішення та, за наявності для цього підстав, втручатися в них у випадку, коли міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, встановить порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.
Зазначені у заяві твердження, в тому числі й прохання про зняття судимості, виходять за межі визначеного законом предмета перегляду Судом судових рішень, а тому не можуть бути підставами для їх скасування.
Як видно з п.15 рішення «Архіпов та інші проти України», Особа 20 при зверненні до ЄСПЛ питання про виплату моральної шкоди унаслідок порушення Україною конвенції в його кримінальному провадженні не ставив, на пропозицію цього Суду стосовно справедливої сатисфакції він не відповів.
За таких обставин у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись пп.2 п.2 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, стст.453, 454, 456 КПК, ВСУ
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні заяви Особи 20 про перегляд вироку Комінтернівського районного суду м.Харкова від 27.12.2006, ухвали Апеляційного суду Харківської області від 23.12.2008 та ухвали ВСУ від 13.10.2009 щодо нього відмовити.
Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п.4 ст.445 КПК.