Закон і Бізнес


#MeToo,

або Як захиститись від сексуальних домагань в Україні


№47-48 (1345-1346) 09.12—15.12.2017
МАРІАННА ЧУНДАК, адвокат, член комітету законотворчих ініціатив Національної асоціації адвокатів України, член Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України
120321
120321

Законодавство України не гарантує захисту від сексуальних домагань. Забезпечити такий захист можна шляхом доповнення Кримінального кодексу новою статтею.


Право на захист

Хештег #MeToo показав масштаби існування проблеми сексуального насильства у всьому світі. Жертвами сексуального насильства стають як жінки, так і чоловіки. Це є люди різних професій, стилю життя та рівня доходів. Але усіх жертв насильства об’єднує одне – страх.

Відомого продюсера Харві Вайнштейна звинуватили в сексуальних домаганнях і спробах зґвалтування десятки жінок. Від нього пішла дружина, його звільнили з The Weinstein Company, яку він же і заснував, виключили з Американської і Британської кіноакадемій. Франція позбавила Х.Вайнштейна ордена Почесного Легіону, а його справу розслідують американські і британські поліцейські і ФБР.

За кордоном сексуальні домагання визнаються злочином, і жертви мають право на правовий захист. До прикладу, за інформацією UN Women’s Virtual Knowledge Centre в США федеральне, штатне та муніципальне законодавство чітко забороняє переслідування за ознакою статі, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Там жертва має право на компенсацію матеріальної та моральної шкоди. Крім того, жертва може ініціювати відкриття кримінальної справи проти зловмисника. Залежно від того, чи винна особа є керівником або колегою, застосовуються різні правила відповідальності.

У багатьох країнах світу сексуальні домагання визнаються злочинами, а жертви підлягають захисту і мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. До переліку таких країн входять Алжирська народна демократична республіка, Китайська народна республіка, Угорщина, Литовська республіка, Кенія, Багамські острови, республіка Філіппіни, Іспанія і т.д.

На захист жертв сексуальних домагань виступає законодавство як в США, країнах Європи, так і в країнах Африки та Азії.

В Україні ця проблема також широко обговорюється. Так, до 10 грудня в Україні триває Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства», ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства.

Однак чи існують в Україні законодавчі можливості щодо захисту жертв сексуальних домагань, це вже зовсім інше питання.

В Кримінальному кодексі є окремий розділ ІV, який присвячений злочинам проти статевої свободи та статевої недоторканості.

Саме ІV розділом КК встановлено кримінальну відповідальність за зґвалтування, насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, примушування до вступу в статевий зв’язок, статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості та розбещення неповнолітніх.

Кримінальній відповідальності підлягає і особа, яка готувалась до злочину та здійснила замах на вчинення злочину. Наприклад, спроба зґвалтування також карається кримінальним законом.

Однак немає в КК статті, яка чітко визначала б, що таке сексуальні домагання та які покарання за це визначено.

З українським колоритом

Стаття 154 КК – примушування до вступу в статевий зв’язок є єдиною, яка передбачає кримінальну відповідальність за примушування жінки чи чоловіка до вступу в статевий зв’язок природним або неприродним способом особою, від якої жінка чи чоловік матеріально або службово залежні.

Тобто необхідною умовою притягнення до кримінальної відповідальності є вчинення злочину спеціальним суб’єктом. Стаття 154 КК передбачає, що кримінальній відповідальності підлягає тільки та особа, яка вчиняє злочин щодо матеріально або службово залежної особи.

Інші випадки сексуальних домагань чи вчинені іншими особами кримінальній відповідальності в Україні не підлягають.

Однак, сексуальні домагання – це не тільки примушування до вступу в статевий зв’язок. Це поняття є набагато ширшим і може включати небажані дотики, наближення, притискання, жести та рухи, пропозиції, прямі чи непрямі спонукання до вступу в статевий зв’язок, сексуально образливі коментарі та жарти, небажані дискусії на сексуальні теми, питання, розповіді чи демонстрація зображень сексуального характеру.

Деякі сміливиці намагались говорити про цю проблему, заявляти про те, що вони є жертвами сексуальних домагань. Але, на жаль, їм доводилось зіткнутись з тим, що злочинець насправді не тільки залишився непокараним, а і її особисте життя стало предметом обговорень чи осуду. Прикладом цьому є судові рішення в Єдиному реєстрі судових рішень про спростування недостовірної інформації щодо сексуальних домагань.

Зважаючи на вище наведене, можна сказати, що сексуальні домагання в Україні, без додаткових вимог щодо суб’єкта злочину, злочином не визнаються.

Доповнення до Кодексу

На мою думку, розділ ІV Кримінального кодексу України слід доповнити статтею 154-1, яка б визначала кримінальну відповідальність саме за сексуальні домагання.

Вважаю, що зміст цієї статті має виглядати так:

«Стаття 154-1. Сексуальні домагання.

1. Сексуальні домагання, тобто небажані дотики, наближення, притискання, жести та рухи, пропозиції, прямі чи непрямі спонукання до вступу в статевий зв’язок, примушування до вступу в статевий зв’язок, сексуально образливі коментарі та жарти, небажані дискусії на сексуальні теми, питання, розповіді чи демонстрація зображень сексуального характеру, –

караються…

2. Сексуальні домагання, тобто небажані дотики, наближення, притискання, жести та рухи, пропозиції, прямі чи непрямі спонукання до вступу в статевий зв'язок, примушування до вступу в статевий зв'язок, сексуально образливі коментарі та жарти, небажані дискусії на сексуальні теми, питання, розповіді чи демонстрація зображень сексуального характеру, вчинені повторно або групою осіб, –

караються…»

Це положення дало б змогу не лише захистити жертв сексуальних домагань в Україні, а й вирішити низку інших питань.

Фактично це б означало офіційне визнання державою існування сексуальних домагань в Україні, захист жертв сексуальних домагань, осуд таких злочинних дій та покарання злочинців.

Визнання державою сексуальних домагань злочином наблизило б нашу державу до дотримання міжнародних норм. Зокрема, Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод, стаття 5 якої передбачає право особи на особисту недоторканість.

В Україні цей принцип права особи на особисту недоторканість, закріплений у ст.3 Конституції України і потребує подальшого відображення в Кримінальному кодексі України, який має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина.

Проблема сексуальних домагань, яка існує у всьому світі, не оминула і Україну. Жертвами сексуальних домагань є і українці. Саме тому вкрай необхідна законодавча можливість визнання осіб жертвами сексуальних домагань та забезпечення їх правового захисту з боку держави. Зокрема через встановлення кримінальної відповідальності та міри покарання, достатньої не тільки для покарання злочинців, а і запобігання вчиненню нових злочинів.