Закон і Бізнес


Керуючий партнер АО «Фортіс» Микола Пашинський:

«Немає сенсу звертатися до суду по захист своїх прав, якщо рішення все одно не буде виконано»


Микола Пашинський: «Немає сенсу звертатися до суду по захист своїх прав, якщо рішення все одно не буде виконано»

№46 (1344) 02.12—08.12.2017
ВІЛЕН ВЕРЕМКО
3939

Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурмич та інші проти України», після ухвалення якого до Комітету міністрів Ради Європи передано понад 12 тис. справ українських заявників, набуло широкого резонансу. Що воно означає для нашої країни та чому так сталося? «ЗіБ» запитав про це в керуючого партнера АО «Фортіс» Миколи ПАШИНСЬКОГО. Також адвокат розповів про практику ЄСПЛ у податкових спорах та новації в національному фінансовому законодавстві. Зокрема, під час вибору постачальників сумлінним платникам потрібно подбати про наявність доказів, які підтверджували б прояв належної обачності й обережності.


«ЄСПЛ відчув, що перетворюється на частину української системи»

— Днями велика палата ЄСПЛ винесла рішення у справі «Бурмич та інші проти України». У зв’язку із цим Суд передав КМ РЄ понад 12 100 українських справ щодо невиконання рішень українських судів. Чому так сталося, що означає дане рішення для України?

— Це означає, що Європейський суд не буде розглядати по суті однотипні індивідуальні скарги. Більше того, у подальшому всі заяви проти України щодо невиконання судових рішень не будуть вивчатись, а відразу переадресовуватимуться до КМ РЄ.

Проблема невиконання Україною судових рішень не нова і має довгу та невтішну історію. Тому ухвалення саме такого рішення зумовлене багатьма чинниками. ЄСПЛ пропонує розглядати всі ці справи за аналогією з рішенням «Юрій Іванов проти України». У ньому Суд звернув увагу на системні порушення в нашій країні щодо невиконання судових рішень.

До прикладу, заявники у справі «Бурмич та інші проти України» виборювали в національних судах субсидії за роботу в Чорнобильській зоні. Рішення всіх інстанцій були на їхню користь, але компенсацій вони так і не отримали, оскільки в бюджеті не були закладені кошти на виконання судових рішень.

Справа в тому, що українське законодавство гарантує громадянам пільги, проте на деякі не виділяються кошти.

Європейський суд відчув, що перетворюється на частину української судової системи. Адже суддя виносить рішення, а особа може домогтися його виконання лише завдяки ЄСПЛ.

Уважаю, що рішення про вилучення з реєстру понад 12 тис. справ проти України має стати тривожним дзвіночком для нашої держави.

— Чому проблема невиконання судових рішень не була розв’язана ще після справи «Юрій Іванов проти України»?

— Дана проблема є актуальною з моменту набуття Україною незалежності. Це стосується як рішень проти держави та державних органів, так і проти приватних осіб.

Рішенням у «справі Ю.Іванова» державу зобов’язали запровадити ефективний юридичний механізм, який забезпечив би адекватний та дієвий захист від невиконання або затягування виконання рішень національних судів. ЄСПЛ зосередив увагу саме на невиконанні рішень суду, в яких держава виступає боржником в особі органів, підприємств, установ, організацій.

Проблема в тому, що в Україні поширеною є практика закриття виконавчого провадження на підставі відсутності в боржника коштів. Через це не тільки немає належного захисту прав, а й втрачається довіра до судової влади, бо немає сенсу звертатися до суду по захист своїх прав, якщо судове рішення все одно не буде виконано.

КМ РЄ неодноразово повідомляв нашому Уряду, яких саме заходів очікує від України на виконання пілотного рішення у «справі Ю.Іванова». Однак, наш Уряд не вживає необхідних заходів.

Що стосується національного законодавства, то відповідно до рекомендацій і ЄСПЛ, і КМ РЄ Україна має запровадити норму, яка передбачала б призначення компенсації особі за тривале невиконання рішення суду. Можливо, було б доречним доповнити такою нормою закон «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Також закон «Про виконавче провадження» має передбачати чітку відповідальність державних виконавців за бездіяльність під час виконання судових рішень.

— Оскільки йдеться про понад 12 тис. справ, сатисфакція за якими має становити €2000, Україні, крім виплат за рішеннями національних судів, доведеться сплатити заявникам €24 млн. Таких грошей в бюджеті вочевидь немає. Як виходити із цієї ситуації?

— Суд доручив КМ РЄ домогтися від України виконання початкових рішень національних судів, а також системної зміни практики виконання судових рішень. Варто наголосити, що порядок виконання такого безпрецедентного рішення наразі незрозумілий. КМ РЄ на одному з наступних засідань має ухвалити відповідні рекомендації. Також він має вирішити, що робити з проблемою виплати компенсацій.

Украй необхідно передбачити в законі «Про Державний бюджет України на 2018 рік» додаткові кошти для виплати боргу країни перед заявниками.

І головне, на мою думку, слід запровадити інститут регресу до чиновника, з вини або умисної бездіяльності якого рішення не виконувалося протягом певного часу. Наприклад, після виплати відповідної компенсації громадянину така інформація обовязково передається прокуратурі, яка порушує питання про відповідність займаній посаді й ініціює позов до чиновника про стягнення в порядку регресу відповідних сум збитків, заподіяних державі.

«Запровадження конституційної скарги необхідне»

— Україна друга після Туреччини за кількістю звернень до ЄСПЛ. Яких справ найбільше?

— Найбільше звернень — стосовно невиконання рішень судів. Ще одна велика група скарг пов’язана із затягуванням судових процедур. Варто відзначити, що нині в Україні є гострий брак суддів. Є районні суди, в яких немає суддів. Тому справи розглядаються довго, а це, звичайно, продукує нові звернення до ЄСПЛ.

Також є справи, що стосуються катувань і жорстокого поводження з людьми. Їх кількість величезна порівняно  з іншими європейськими державами. У нас досі чинні радянські стандарти етапування в’язнів і тримання їх під вартою.

Окремо варто звернути увагу на скарги юридичних осіб до ЄСПЛ проти України. Їх  відносно небагато, але в них подекуди йдеться про мільярдні суми відшкодувань.

Велику частку нових звернень становлять справи, пов’язані з воєнним конфліктом на Донбасі.

— Чи допоможе запровадження конституційної скарги зменшити кількість звернень?

— Виходячи з практики більшості європейських держав можна зробити висновок, що запровадження конституційної скарги в Україні необхідне. Вона сприятиме тому, що законодавча база відповідатиме реаліям сьогодення за рахунок її постійного оновлення.

Громадяни матимуть змогу звертатися до Конституційного Суду щодо перевірки конституційності положень законів, які порушують або можуть спричинити порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина. Вирішення таких питань буде максимально сприяти усуненню нагальних проблем.

«Платникам податків слід подбати про належну обачність»

— Уповноважений ВР з прав людини звернулася до КС із приводу тлумачення ст.9 Конституції. Загалом серед правників точиться дискусія щодо того, чи є рішення ЄСПЛ джерелом права.

— Ратифікувавши конвенцію, Україна визнала обов’язковою юрисдикцію ЄСПЛ у всіх питаннях, що стосуються її тлумачення й застосування. Виконання рішень Суду передбачено ст.46 конвенції та ст.2 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Таким чином, сьогодні в Україні на законодавчому рівні закріплено, що рішення ЄСПЛ є джерелом права. А тому саме національні суди відіграють провідну роль у запобіганні подальшим порушенням конвенції за умови, що вони керуватимуться рішеннями Європейського суду під час розгляду справ.

— Дискутують і про те, які рішення є обов’язковими для наших судів: тільки щодо України чи всі рішення ЄСПЛ. Яка позиція правильна?

— Рішення Євросуду є обов’язковими для держав — учасниць конвенції. Україна ратифікувала конвенцію, отже, взяла зобов’язання привести своє законодавство у відповідність до міжнародних стандартів.

Таким чином, у цьому питанні відсутній предмет для будь-якої дискусії: всі рішення ЄСПЛ є обов’язковими для українських судів.

— Ваше адвокатське об’єднання також спеціалізується на супроводі податкових спорів, де використовується практика Європейського суду. Зокрема, суди застосовують принцип належної обачності тощо. На що слід звернути увагу платникам податків?

— ЄСПЛ розглядав питання відповідальності платника податків — покупця за податкові зловживання контрагентів.

У справі «Bulves AD v. Bulgaria» він висловив позицію, що платник ПДВ не має нести відповідальності за зловживання, допущені постачальниками, якщо не знав про такі зловживання й не міг про них знати.

Відповідно до принципу належної обачності сумлінним платникам потрібно подбати про наявність доказів, які підтверджували б прояв належної обачності й обережності під час вибору постачальників.

Найменше, але вкрай необхідне, що повинен зробити кожен платник, — це перед укладенням договорів щодо купівлі товарів, робіт, послуг перевірити контрагентів на предмет податкової «доброчесності» за електронними базами даних.

Все інше залежить від ресурсів і спроможності платника. Можна, наприклад, попросити в контрагента завірені копії статуту, паспорта та ідентифікаційного номера особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість працівників контрагента, фактичне місцезнаходження тощо. Інакше кажучи, потрібно постаратися зібрати максимум інформації, що підтверджує реальний, а не фіктивний характер господарської діяльності контрагента.

— З 2020 року Україна почне автоматично обмінюватися податковою інформацією про фінансові рахунки з іншими країнами. Перший обмін стосуватиметься інформації за 2019 рік. Чи слід платникам уже сьогодні готуватися до цього?

— За загальним правилом, така інформація надається на основі звітів фінустанов щодо здійснених ними платежів та відкритих рахунків. Крім того, автоматичному обміну можуть підлягати й інші види інформації, наприклад стосовно зміни резидентства, купівлі нерухомого майна тощо.

Фіскальні органи мають можливість перевірити, чи правильно платник податків указав у звітах джерело іноземних доходів. Крім того, інформація, яка стосується придбання великих активів, може бути використана для контролю за витратами особи та оцінки належного декларування доходів.

Обмін податковою інформацією є важливою складовою міжнародної боротьби з офшорами, які суттєво зменшують доходи бюджету будь-якої країни. Адже головна проблема, яка перешкоджає ефективній боротьбі фіскальних органів проти податкових зловживань, — це відсутність інформації, а найбільш дієвим способом боротьби з виведенням коштів є обмін податковою інформацію.

Такий обмін торкнеться як фізичних, так і юридичних осіб, які є резидентами юрисдикції, що бере участь в обміні або планує розпочати його найближчим часом. Обміну підлягає інформація щодо фінансових рахунків цих осіб (наприклад банківських рахунків, вкладів), включно з даними про їх баланс.

«Профільний закон допоможе вивести валютні операції з «тіні»

— Ваше адвокатське об’єднання також спеціалізується на фінансовому праві. Нацбанк розробив проект закону «Про валюту», який оприлюднено для громадського обговорення. На що слід звернути увагу?

— В Україні склалася ситуація, що закону, який регулює валютну політику, не існує. Все регулювання відбувається відповідно до декрету Кабінету Міністрів 1993 року.

На час прийняття декрет був доволі революційним документом, але за 24 роки застарів. На його основі регулятор побудував систему підзаконних актів. Окрім того, декрет не відповідає вимогам, передбаченим в угоді про асоціацію з ЄС.

Головною новацією проекту можна вважати концепцію «дозволено все, що прямо не заборонено». Відповідно до неї майже всі валютні операції між резидентами і між резидентами та нерезидентами в іноземній та національній валюті зможуть виконуватися без обмежень.

Національна валюта України залишиться єдиним засобом платежу, але буде дозволено багато операцій з валютою, які раніше українцям були не доступні.

Серед особливостей проекту можна відзначити скасування санкцій за порушення валютного законодавства та заміну їх штрафами, скасування валютних ліцензій на інвестування за кордон.

Прийняття такого закону стане важливим кроком на шляху до виведення валютних операцій з «тіні». Адже українцям не треба буде користуватися послугами чорного ринку, всі операції будуть доступні за єдиним винятком: засобом платежу на території України залишається гривня, вільного обігу долара як засобу платежу за товари чи послуги не буде.

— Вже рік діє закон «Про фінансову реструктуризацію». Чи можна говорити про його ефективність?

— Врегульована законом процедура фінансової реструктуризації фактично є добровільним переговорним процесом між боржником і кредиторами з приводу погодження шляхів реструктуризації грошових зобов’язань. Причому успішність її проведення залежить від бажання та готовності сторін домовлятися.

За своєю суттю встановлені законом механізми нагадують процедуру досудової санації, встановлену законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Водночас закон «Про фінансову реструктуризацію» передбачає створення абсолютно нових органів: арбітражного комітету, секретаріату, спостережної ради. Вони будуть формуватися з представників НБУ, Мінфіну, Мінекономрозвитку, Мін’юсту, об’єднань учасників фінансових ринків, об’єднань представників бізнесу, експертів фінансового ринку та визначатимуть ключові умови реструктуризації, запобігатимуть конфліктним ситуаціям, а у випадку виникнення таких — сприятимуть ефективному їх розвязанню.

Варто звернути увагу, що сама процедура реструктуризації відбуватиметься без звернення до суду, а її учасники вирішуватимуть долю своїх зобов’язань самостійно, без участі суб’єктів владних повноважень.

З одного боку, це є вагомою перевагою, оскільки в успішному подоланні проблем боржника, крім нього самого, зацікавлені також і всі кредитори, а незалежність від суддів дозволить значно швидше й ефективніше досягти бажаного результату. З другого — існує ризик, що «найбільші» кредитори будуть нав’язувати свою волю всім іншим.

Утім, для таких випадків закон передбачає інститут спеціального арбітражу в процедурі фінансової реструктуризації, який може бути ініційований будь-ким із залучених кредиторів, однак за умови, що укладений між боржником і кредитором договір про фінансову реструктуризацію буде містити відповідне арбітражне застереження.

— На початку вересня набрали чинності постанови НБУ №№42 та 43. Вони передбачають, що для відкриття депозиту на велику суму треба довести, що кошти отримані легально. На що слід звернути увагу українцям?

— Постанови ухвалені ще в травні, а ось запрацювали з вересня. Тож протягом останніх двох місяців банки вже перевіряють клієнтів.

До ухвалення цих документів під фінансовий моніторинг підпадали всі операції юридичних і фізичних осіб на суму понад 150 тис. грн. У цьому нормативно-правове регулювання залишилося незмінним. Але тепер це вже не буде формальна перевірка: громадян перевірятимуть ретельніше.

Банк з урахуванням ризиків повинен здійснити документально підтверджену перевірку джерел походження коштів (активів) клієнта на підставі офіційних документів, належним чином завірених їх копій чи інших джерел, якщо така інформація є публічною.

Інакше кажучи, якщо громадянин має на меті провести банківську операцію на суму понад 150 тис. грн. і раніше не був постійним клієнтом фінустанови, його можуть зобов’язати надати документи, які підтверджують джерела походження коштів. 

Якщо провадити стандартну господарську діяльність і регулярно здійснювати великі транзакції, то ризику немає. Якщо ж клієнт із зарплатою 3200 грн. намагається відкрити депозит на 600 тис. грн., то банк мусить з’ясувати, якими є джерела походження цих грошей.