Закон і Бізнес


Справжній детектив

Повноваження слідчих та оперативників можуть об’єднати


№45 (1343) 25.11—01.12.2017
ОЛЕКСАНДРА ГРЕСЬ
18923

Правоохоронці наголошують на необхідності оптимізувати та пришвидшити досудові розслідування. Для цього пропонується скоротити повноваження слідчих суддів, а слідчих і оперативників перетворити на детективів.


«Про 5 колосків»

За 5 років дії Кримінального процесуального кодексу українські та європейські правники мали змогу переконатися в його прогресивності. Проте називаються й деякі моменти, що потребують удосконалення. Особливу активність у пристосуванні норм КПК до практики виявляють ті, хто власне покликаний виконувати його вимоги. Принаймні такий висновок можна було зробити під час конференції «Кримінальний процесуальний кодекс України: проблеми застосування та перспективи вдосконалення».

Так, керівництво Генеральної прокуратури заявило про необхідність відновлення дослідчої процедури. Мовляв, правоохоронні органи обтяжені тим, що повинні вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань кожну заяву про злочин. Дійсно, число вражає: нині в ЄРДР нагромаджено 1800000 повідомлень. І воно, за прогнозами ГПУ, збільшуватиметься щороку на 300000—400000. А вже сьогодні на кожного зі слідчих припадає по 300 справ.

Водночас експерти зауважують, що внесення заяви до реєстру й відкриття провадження — не одне й те саме. Тож кількість реальних проваджень і, відповідно, навантаження на слідчих є значно меншими.

До того ж істотною підмогою силовикам мав би стати закон про кримінальні проступки, який Верховна Рада зобов’язалася прийняти ще 5 років тому. Наразі відповідний законопроект перебуває в стінах парламенту. Проте має противників серед експертів не лише з України, а й з Європи. Вони наголошують на тому, що закон про кримінальні проступки може стати «законом про 5 колосків», тобто до кримінальної відповідальності особу притягатимуть за незначні порушення. Аби уникнути свавілля, фахівці радять перейменувати в КПК кримінальні проступки на нетяжкі злочини.

Відтермінування на рік

Перешкоджає ефективному розкриттю злочинів, як виявляється, і відсутність чітких меж підслідності між ГПУ та Національним антикорупційним бюро. Зважаючи на це, говорять у прокуратурі, в НАБ підслідність визначають внутрішніми нормативними актами, виходячи як з об’єкта, так і із суб’єкта злочину. А це призводить до виникнення спорів, які сприяють уникненню порушниками кримінальної відповідальності.

У ГПУ наполягають на чіткому визначенні підслідності в КПК. Водночас експерти цікавляться, чому це питання так її турбує. Адже відповідно до «Перехідних положень» кодексу слідчі повноваження прокурорів уже мали би бути передані Державному бюро розслідувань.

Інша річ, що воно дотепер не створене. Тож народні депутати не вигадали нічого кращого, ніж відтермінувати передання слідчих повноважень від ГПУ до ДБР ще на рік. У профільному комітеті сподіваються, що відповідний закон удасться ухвалити найближчим часом.

Передання повноважень

Традиційно правоохоронці поскаржились і на брак повноважень. Так, ішлося про ідею відмовитися від санкціонування слідчих дій судом. На думку представників ГПУ, це дозволить оперативніше проводити розслідування та посилить відповідальність самих силовиків. І до того ж, упевнені працівники з будинку на вул. Різницькій, це стане сигналом довіри до них з боку як законодавця, так і суспільства.

З такою пропозицією експерти готові погодитися частково. Вони зазначають, що ухвала слідчого судді має постановлятися лише в разі, якщо слідчі дії зачіпатимуть права особи. Щоправда, слідчих дій, які прав не зачіпатимуть, фахівці назвати не можуть. Та й було б дивним, аби до суду зверталися з клопотанням, наприклад, дозволити випити чаю зі свідком чи підозрюваним.

Ще одним кроком у бік підвищення оперативності розслідування називалося створення в поліції посади, яка об’єднає в собі повноваження слідчого та оперативного працівника. Нині в Україні в 7 відділках запроваджені такі пілотні проекти. У їх рамках оперативники стали в.о. слідчих, залишивши при собі попередні повноваження. Автори ідеї умовно називають їх «детективами» та готові розмірковувати про законодавче закріплення такої посади.

Науковці вважають об’єднання повноважень нісенітницею, а адвокати готові поставити під питання належність доказів, здобутих такими особами. Тож поширення експерименту на всю країну залишається під питанням.

На порозі змін

Не подобається людям з будинку на вул. Різницькій і заборона за певних обставин обирати особі запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Правоохоронці наполягають на тому, що судді повинні оперувати повним спектром запобіжних заходів, принаймні коли йдеться про хабарників.

Адвокати, правозахисники й іноземні експерти, навпаки, закликають суддів більш виважено підходити до необхідності тримання під вартою. І не задовольняти такі клопотання, якщо сторона обвинувачення не доведе реальності загрози. Адже в кожному другому випадку, кажуть в офісі омбудсмена, таке обґрунтування зводиться до посилання на санкцію статті, що, за європейськими стандартами, є неприпустимим.

Не полишають у ГПУ спроб переглянути й обсяг власних повноважень, визначених у кодексі. Мовляв, нині зміст норми, викладеної в КПК, не відповідає новій редакції Конституції. Для вдосконалення кодексу Генпрокуратура вже створила робочу групу, яка внесла пропозиції щодо переінакшення близько 100 статей. Усього ж за 5 років дії кодексу було внесено 500 пропозицій. За поточний рік їх кількість сягнула 76. Половину з них у профільному комітеті ВР визнали прийнятними й передали на розгляд парламенту.

Разом з тим чим більше надходить правок, тим частіше фахівці зауважують, що основною проблемою КПК є те, що в ньому закладена нова філософія, яку вітчизняні правники намагаються пристосувати до старої системи. Допоки ситуація не зміниться, на належну дію документа годі й сподіватись. У цілому ж сам кодекс, кажуть противники змін, узагалі не потребує перегляду, хіба що за винятком відсутності чіткого та точного врегулювання питання про тримання особи під вартою в період після закінчення досудового розслідування та до початку судового розгляду, на що вказав Європейський суд з прав людини у справі «Чанєв проти України».