Закон і Бізнес


Урочистий аврал

Поспіхом проведена церемонія присяги додала шорсткостей у створення нового ВС


Ні у ВРП, ні у ВККС так і не спромоглися сформулювати однозначну позицію щодо того, чи можна створювати установу без установчого акта.

№43 (1341) 11.11—17.11.2017
ВАСИЛЬ КОЛІШНИЙ
18947

В українському правозастосуванні укріплюється нова доктрина: для того, хто закон пише, його виконання — не обов’язкове. Тільки таким принципом можна пояснити ігнорування процедурних вимог під час появи нового Верховного Суду та призначення до нього суддів.


Поспішаймо, бо спізнімося

Лише 9 листопада в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з’явився запис про нову установу. Одразу кинулося у вічі відсутність відомостей про розпорядчий акт, на підставі якого створено цю юридичну особу або про його засновника. Наприклад, щодо Конституційного Суду, який створений на підставі закону з відповідною назвою, засновником вказана Верховна Раду. А ВС, виходить, — «самонароджений», адже прямої вказівки про дату його створення парламент не зробив.

Далі усе відбувалося набагато швидше: 10-го пізно увечері стало відомо, що на 11-е у Кловському палаці збираються високопосадовці, аби привести до присяги суддів ВС. Проте на час проведення урочистостей указ про їхнє призначення ще не з’явився на президентському сайті — він був оприлюднений дещо пізніше.

На думку експертів, жодної необхідності у такому поспіху зі складанням присяги не було, і нічим іншим, крім бажанням надати процедурі помпезності це пояснити не можна.

З іншого боку, за законом «Про судоустрій і статус суддів» глава держави повинен підписати указ про призначення не пізніше 30 днів після надходження подань від Вищої ради правосуддя. Як відомо, ВРП схвалила рішення щодо 111 суддів ВС ще 29 вересня і у 10-х числах жовтня направила матеріали на Банкову. 9 листопада Рада додала до цього переліку ще 3-х претендентів. «Застрягли» на вул.Студентській Вікторія Мацедонська, Тетяна Стрелець, Сергій Погрібний та Валентина Симоненко — щодо трьох останніх претендентів Рада має прийняти рішення 14 листопада. Та, вочевидь, розподіл керівних посад у ВС відбудеться без їхньої участі.

До речі, в тексті указу від 10.11.2017 значиться лише 113 прізвищ: відсутній Сергій Слинько із Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільний та кримінальних справ, якого ВРП подавала до Касаційного кримінального суду. За наявною інформацією у ЗМІ, він сам попросив відстрочити призначення до завершення розслідування щодо законності його дій у справі Олексія Пукача. До речі, С.Слинько у складі колегії  брав участь у розгляді касаційної скарги на вирок Юрію Луценку.

Загалом до планової позначки у 30 осіб не дістався жоден із касаційних судів. При цьому в адміністративному, цивільному та кримінальному не вистачає 2-х, а господарському — 1 судді.

Домовилися не помічати

Що стосується решти процедурних моментів (див. «ЗіБ» №38), то їх вирішили просто не помічати. Ні у ВРП, ні у ВККС так і не спромоглися сформулювати однозначну позицію щодо того, чи можна створювати установу без установчого акту? Так само, чи можна призначати суддів на одну посаду, не звільнивши попередньо з іншої, оскільки в указі йдеться про їх призначення, а не про переведення. Зрештою, чи можна видавати указ про призначення поза межами визначеного у законі шестимісячного строку?

З’ясувати ці процедурні моменти на різноманітних заходах не вдалося: очільники органів, що відповідають за суддівські кадри та авторитет Феміди, тільки розводили руками. І це все, що треба знати про незалежність їхньої думки від позиції Банкової.

Наскільки для тієї ж ВРП дотримання закону є безумовним принципом роботи, можна було переконатися за складом Ради, що засідатиме 14 листопада. Адже серед новопризначених суддів ВС є й два члени ВРП, які мали б автоматично втратити свій статус.

До переліку сумнівних рішень додалася й реєстрації ВС як юридичної особи. Адже у наказі Державної судової адміністрації від 9.11.2017 № 276/к, який призначено в.о. керівника апарату нової установи Віктора Капустинського, відсутнє головне — посилання на підставу для створення самого Суду.

Якщо це зроблено на підставі прямої дії норми Конституції, то чому ВС не був утворений ще у 2016 році? Якщо ж це самодіяльність ДСАУ, то в неї немає таких повноважень як вирішувати, коли і які саме суди утворювати. Більше того, якщо завтра хтось оскаржить правомірність видання такого наказу і суд призупинить його дію, країна залишиться без найвищої судової установи…

У своїй промові глава держави наголосив, що конкурс до ВС стане прецедентом для усіх інших установ. Чи означає це, що і в подальшому реформатори виконуватимуть тільки ті вимоги закону, які їх влаштовують?