Закон і Бізнес


Вік живи — вік учись

Дипломи у юристів не відберуть, але доступ до правничої професії отримають не всі


№42 (1340) 04.11—10.11.2017
Тамара ВОЛІНА
45715

Юристи визнають необхідність реформування правничої освіти. Нині до парламенту подано відповідний законопроект, а також розроблено кілька новаційних концепцій. Ідеологи змін пропонують уніфікувати навчальні програми та запровадити єдиний іспит для всіх випускників юридичних вишів.


Час на роздуми

Обговорення проекту «Про юридичну (правничу) освіту і загальний доступ до правничої професії» (№7147) відбулося під час дискусії, ініційованої Асоціацією правників України. Стало ясно, що ідеї авторів документа юристи сприймають досить вороже. Найбільше їх стурбувала пропозиція щодо запровадження єдиного іспиту для всіх випускників вишів.

Юристи розуміють, що це призведе до формування нового стандарту в професії, якому не відповідатимуть ті, хто вже отримав диплом про юридичну освіту. Розробники проекту заспокоюють, що дипломи залишаться чинними, а фахівці й далі зможуть працювати на ниві юриспруденції. Разом з тим є одне «але».

Законотворці пропонують розділити такі поняття, як «правнича освіта» і «освіта за спеціальністю «право»/«міжнародне право». За їхнім задумом, правнича освіта даватиме право доступу до професій, визначених у Конституції, — судді, адвоката, прокурора та нотаріуса. Особи, котрі не складатимуть єдиного іспиту, поз-
бавлятимуться можливості займатися однією з них. Утім, вони зможуть працювати в інших юридичних сферах.

Тим, хто лише розмірковує над перспективою отримання мантії, погонів чи адвокатського або ж нотаріального свідоцтва, доведеться поквапитися: зробити це вони зможуть, доки не оголошені результати першого єдиного іспиту. А це, говорять у Верховній Раді, — 5—6 років з моменту впровадження реформи. Тобто з першим випуском за новими правилами.

Водночас адвокатом чи нотаріусом можна стати, тільки маючи 2 роки стажу. Тобто цей строк фактично скоротиться до 3—4 років. Що ж стосується суддівської мантії, то її взагалі можна одягти лише після досягнення 30 років. Тому навіть ті випускники, які отримають диплом у наступному році (якщо виходити із середнього віку 22—24 роки), на посаду судді вже розраховувати не зможуть.

Що ж до випускників нового зразка, то стати суддями вони зможуть через 6—8 років після складання єдиного іспиту. Тож чи не залишиться Україна без кандидатів на суддівські крісла років на 15 у разі втілення новаторських ідей у життя? Чи автори проекту про це навіть не замислювалися?

Тернистий шлях

Нині є мінімум три концепції щодо того, яким має бути шлях студента-правника до єдиного іспиту. Одна з них представлена у проекті №7147. Дві інші розроблені міністерствами освіти і науки та юстиції, які активно долучилися до реформування правничої освіти.

Під час обговорення чиновники з МОН витримали критику представників професійної спільноти. Їхня програма передбачає, що студент після отримання кваліфікаційного рівня «молодший бакалавр» має зробити вибір, чи хоче він бути правником. Якщо ні — перейти на іншу спеціальність, завершити навчання або ж пройти 2-річну скорочену освітню програму за спеціальністю «право» й отримати диплом бакалавра. Після цього — вступити на магістерську програму за спеціальністю «право», по завершенні якої особа зможе займатися юридичною, науковою чи викладацькою діяльністю, але буде позбавлена доступу до правничих професій.

Перших двох років навчання, вважають у МОН, має бути достатньо для молодої людини, аби вона визначилася зі своїм майбутнім.

Питання переатестації

Та не всі поділяють цю думку. Тільки незначний відсоток випускників юридичних вишів планує працювати за фахом. І це не тільки в Україні. Наприклад, у Великій Британії 10% випускників стають юристами.

Також, переконані фахівці, стандарти юридичної освіти мають розробляти не законотворці, а асоціація правничих шкіл, яку, щоправда, ще потрібно створити. І якщо вже мова зайшла про необхідність уніфікації правил для правників, то краще витратити ресурси на переатестацію діючих адвокатів, які, на відміну від колег у мантіях та формі, її не проходили.

До слова, на сторінках нашого тижневика питання переатестації адвокатів порушується не вперше (див. «ЗіБ»). Думки із цього приводу досить неоднозначні. Деякі фахівці категорично проти такої перевірки (див. «ЗіБ»). Інші ж говорять про те, що на тлі переатестації суддів та правоохоронців вона є цілком логічною і принаймні дозволить вивчити адвокатський реєстр з приводу наявності так званих мертвих душ.

Очевидно, думка про те, що судова реформа має починатися із реформи освітньої, не втратить актуальності. Тож така реформа незабаром відбудеться, а її якість залежатиме від правників, які долучаться до її запровадження.

 

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Яна МИХАЙЛЮК, 
старший юрист ЮФ TOTUM:

— У контексті проведення судової реформи набуває актуальності реформування адвокатури. Адже для досягнення позитивного результату реформа має бути комплексною та стосуватися всіх суб’єктів, які беруть участь у процесі здійснення правосуддя.

Обов’язкова переатестація адвокатів за аналогією, наприклад, з правоохоронними органами може мати як позитивні наслідки, так і негативні. Зокрема, вона дозволить очистити лави адвокатури від осіб, які не займаються юридичною практикою, однак з різних причин отримали свідоцтва, а також від непрофесійних адвокатів. Проте проведення переатестації не повинне звестися до формальної процедури.

Крім того, відкритим залишається питання щодо необхідності переатестації осіб, які стали адвокатами відповідно до вимог закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5.07.2012, оскільки вони підтвердили свою кваліфікацію та пройшли стажування або здобули досвід як помічники адвоката.

Ірина ПОЧЕРНЯК, 
адвокат Oleh Rachuk Law Firm:

— У цілому проект №7147 можна охарактеризувати як передчасний, хаотичний та дещо дискримінаційний. До того ж у ньому закладено численні корупційні ризики.

Підвищення професійного рівня, крім іншого, є важливим обов’язком адвоката. Задля забезпечення цього рівня в Україні діє адвокатське самоврядування. Таким чином, особа, яка користується правничою допомогою адвоката, захищена від неправомірних, недобросовісних та некваліфікованих дій представників цієї професії.

Загалом закріплені законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» засади функціонування інституту адвокатури, перелік професійних обов’язків адвоката, порядок доступу до професії, вимоги до проходження кваліфікаційного іспиту і стажування є запорукою реалізації конституційного права осіб саме на кваліфіковану правничу допомогу.

Запровадження ж додаткових «зовнішніх» процедур може призвести до звуження права особи на захист та сприйматиметься як втручання у незалежність адвокатури, що гарантується Конституцією.