«Медична» арифметика

Законотворці підтримали чергову реформу без попередніх розрахунків її вартості

Основний Закон проголошує життя та здоров’я людини найвищою соціальною цінністю. Намагаючись забезпечити дотримання проголошеного, законодавець провів медичну реформу. Ось тільки чи не стане одна з основоположних цінностей задорогою для українців.

Хотіли як краще

Обсяг коштів, які Україна витрачає на медицину, є одним з найбільших серед країни з аналогічним рівнем доходів. За підрахунками фахівців, він сягає 4% ВВП. При цьому експерти зауважують, що левова частка коштів іде не на оздоровлення пацієнтів, а на утримання лікарняного майна, більшість із якого давно втратила свою придатність, а також на корупцію. Тож лікуватися хворим доводиться власним коштом. Експерти зазначають, що зі своєї кишені хворі витрачають не набагато менше, ніж держава, а саме — 3,5% ВВП. Тож постає логічне запитання: чи не варто відмовитися від державної медицини й повністю перевести галузь у приватний сектор?

Знайти компромісне рішення взялись автори законопроекту «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» (№6327). Серед іншого вони запропонували закріпити на рівні закону обсяг указаних послуг і засобів, вартість яких покривається державою, долучили до надання медичних послуг за рахунок бюджетних коштів приватні заклади. Встановили єдині тарифи для надання оплатних медичних послуг по всій Україні.

Остаточно реформувати медичну галузь планують до 2020 р.

Вийшло як завжди

Одним з основних положень перетворень став вираз «гроші ходять за пацієнтом». Саме в цьому натхненники змін побачили успіх їх утілення. Однак виявляється, що їм поки невідомо, як цей лозунг утілити в життя.

Так, згідно із законом, із 2018 р. українці самі обиратимуть сімейного лікаря, педіатра та терапевта. З ним прямо або за посередництвом медзакладу пацієнти підписуватимуть договір про намір здійснювати лікування. У свою чергу сімейний лікар укладатиме договір з державним органом — Національною службою здоров’я. Рекомендована кількість пацієнтів у сімейного лікаря становитиме 2000. Досягнення цього бар’єра дасть право людям у білих халатах на власний розсуд відмовляти тим, хто звернеться до них по допомогу.

Тепер про вартість лікування. У законі йдеться про так званий гарантований пакет, на який зможуть розраховувати українці. До нього входитиме певний обсяг медичних послуг і лікарських засобів, які держава зобов’язуватиметься оплачувати за встановленими тарифами. Яким чином ці тарифи визначатимуться?

Незабаром будуть визначені конкретні лікарні, які працюватимуть за новітніми програмами. У ході такої роботи обраховуватиметься вартість послуг і вже потім установлюватиметься, скільки їх зможе надати медзаклад, яка ціна буде для них оптимальною та яку частину вартості послуг зможе покрити держава. Які медичні заклади першими випробують на собі зазначені новації — поки що невідомо.

Вочевидь, кажуть аналітики, такі обрахунки варто будо б здійснювати до прийняття відповідного закону. Проте цього зроблено не було.

Юридичні питання

Логічно припустити, що перетворення повинні стати каталізатором нововведень не лише в медичній, а й у правовій царині. Про це та інше юристи говорили під час засідання комітету з медичного і фармацевтичного права Асоціації правників України, присвяченого реформі галузі.

До початку зрушень фахівці з медичного права, зокрема голова комітету Радміла Гревцова, наголошували на тому, що законодавство України містило практично такий самий обсяг прав пацієнта, як і законодавство іноземних держав. Винятки становили (і становлять) право на повагу до часу пацієнта та право пацієнта на інновації. Водночас українське законодавство не містило механізмів реалізації цих прав. Наприклад, ідеться про право на відмову від лікаря або на його заміну, право на інформацію.

Подібні механізми закладені в новому законі. Зокрема, це договори з лікарями або можливість здійснення контролю за наданням медичних послуг як самими пацієнтами, так і Національною службою здоров’я, скажімо через IHealh. Крім того, йдеться про переведення інформації щодо пацієнта в електронну площину, про тенденцію до збільшення кількості рецептурних препаратів на українському фармацевтичному ринку.

Експерти переконані, що ці та інші новели обов’язково мають позитивно вплинути на українську медичну сферу. Тільки невідомо, чи зможуть вони переважити недоліки та чи не отримають пацієнти в результаті мінус.

 

ПРЯМА МОВА:

Радміла ГРЕВЦОВА,
голова комітету з медичного і фармацевтичного права Асоціації правників України:

— Переважна більшість проблем є саме в інформаційній площині. У 1960-х рр. у США провели експеримент, під час якого пацієнтам, які хворіли на кардіологічне захворювання й очікували на операцію, надавали повну інформацію про стан здоров’я, медичне втручання, яке має бути здійснене щодо них. Розмови із пацієнтами фіксувались на аудіозаписувальний пристрій (тоді це було дозволено). Про ведення аудіозапису пацієнтам не повідомляли.

Після оперативного втручання у пацієнтів запитали, чи була надана їм необхідна інформація. 10% узагалі заперечили факт надання інформації. Близько 40% пригадали інформацію частково. Тоді психологи пояснили цей феномен. Однак незапам’ятовування інформації пацієнтом — це проблема лікаря.