Олексій Фазекош

Спроби зробити адвокатуру слабкою і залежною приречені на поразку

Після публікації мого інтерв’ю в газеті «Закон і Бізнес» мої опоненти в соціальних мережах не наводячи жодних контраргументів почали закидати мені, що не можуть порозуміти на чому все-таки я ґрунтую свої висновки. Добре, поговоримо про аргументацію і обґрунтування позиції, спробую максимально лаконічно.

Якщо робити предметний аналіз того, що викладають «ідеологи» псевдореформування української адвокатури, зокрема, виступів в ЗМІ Дениса Бугая, Андрія Стельмащюка, то можна помітити, що їхня позиція в цьому питанні особливо визначилася після статті Андрія Вишневського, яку надзвичайно активно розповсюджує у фейсбуці Інна Рафальська, підкреслюючи, що дана стаття не тільки подобається їй за змістом, а й по формі викладення.

Отже, що ж врешті решт нам пропонується? Йдемо по пунктах:

1. Як аксіомне наводиться твердження, що адвокатська спільнота України не здатна самостійно вирішувати власні проблеми, у тому числі і організаційні. Мовляв, в українському адвокатському середовищі наявна очевидна конфліктна ситуація, і нас підводять до думки, що без втручання держави адвокатське середовище не може самостійно вирішити свої проблеми.

2. За безспірну істину видається сумнівне твердження про неефективність діяльності нині діючої моделі адвокатського самоврядування з її вертикаллю, також стверджується, що нині повторно обрані по всій Україні регіональні та загальнонаціональні керівники органів адвокатського самоврядування не виражають інтересів більшості адвокатської спільноти, відповідно, не можуть повноцінно та продуктивно здійснювати свої функції по організації діяльності вітчизняної системи адвокатури. Отже, потрібно, як пишеться, змінити правила гри, переобравши всю без виключення вертикаль адвокатського самоврядування – шляхом термінового призначення виборів за новою виборчою моделлю після прийняття нової редакції профільного Закону.

3. І наостанок, найбільш сумнівне, необґрунтоване і з моєї точки зору абсолютно недолуге твердження. А саме про те, що начебто українська адвокатура є системно пронизана корупцією та являється учасником масових корупційних схем. Крім того, нам наполегливо намагаються нав’язати думку, з якої випливає, що серед адвокатів є очевидні ознаки масового непрофесіоналізму, а тому всіх без виключення адвокатів слід переатестувати на відповідність цьому адвокатському статусу та праві здійснювати професійну діяльність.

ЩО Ж СТВЕРДЖУЮ Я В СВОЇХ СТАТТЯХ ТА ІНШИХ ПУБЛІКАЦІЯХ, ВСТУПАЮЧИ В ЖОРСТОКЕ ТА ПРИНЦИПОВЕ ОПОНУВАННЯ ПО ВСІХ ТРЬОХ ВИЩЕНАВЕДЕНИХ ТЕЗАХ, СТВЕРДЖУЮЧИ ПРО ЇХ ОЧЕВИДНУ БЕЗГЛУЗДІСТЬ:

1. За усталеним європейським баченням моделі існування адвокатури як ефективного правозахисного інституту, адвокатура повинна бути сильною. І тут вже дійсно аксіомою є те, що сильна адвокатура неможлива без її справжньої незалежності та самоврядності, тому апріорі зрозумілою є теза про те, що будь-яке втручання держави в діяльність нашого самоврядного інституту є абсолютно неприпустимим в будь-якій його формі. Навіть спроби в той чи інший спосіб зробити адвокатуру слабкою, а адвокатів залежними, є злочинними, оскільки є прямим злочином, направленим проти правової системи нашої держави і демократії, а тому ініціювати такі дії можуть, скажу прямо, тільки злочинці, які є ворогами не тільки адвокатського співтовариства, а всього народу України, який обрав курс на побудову правової держави. А вона неможлива без повної незалежності та самоврядності такого правозахисного інституту як адвокатура, який, знову повторюсь, є невід’ємною складовою будь-якої правової держави.

2. За майже п’ять років свого існування нині існуюча модель адвокатського самоврядування, що діє за чинним профільним Законом, довела свою ефективність. Нещодавно обрані майже у всіх регіонах України та на загальнонаціональному рівні її керівні органи складаються з достойних людей. Ці люди обрані в демократичний спосіб на законних підставах, їх обрання стало результатом волевиявлення усієї нашої адвокатської спільноти, тому спроби брутально перекреслити і нівелювати це адвокатське волевиявлення є ганебними, скажу більше – злочинними, спрямованими на розвал системи адвокатури України, а тому адвокатська спільнота повинна максимально консолідуватись та дати їм рішучу відсіч.

3. Жодної критики не витримує просто абсурдне твердження про те, що українські адвокати є масово непрофесійні та являються невід’ємним складовим елементом корупційних схем. Ця зверхньоменторська зневага до інституту адвокатури може висловлюватись тільки людьми, які далекі від діяльності української адвокатури, є в цій професії дилетантами і якими рухають меркантильні інтереси: на хвилі псевдо реформаторства спробувати зайняти провідні позиції та керівні посади в українській адвокатурі. Але це їм ніколи не вдасться, тому що цього не дозволить адвокатська спільнота, яка, як показала позиція регіональних адвокатських спільнот, готова дати відсіч та не дозволить розвалити вітчизняну адвокатуру.

Українська адвокатура має давні правничі традиції, а українські адвокати мають високий фаховий рівень, що підтверджений конкретними справами, у тому числі в Європейському суді з прав людини, взагалі у світовій юридичній практиці та правозахисній діяльності. Хоча й траплялися окремі випадки, але потрібно виходити з реалій функціонування правової держави. Випадки нетипові і не дають оцінку діяльності вітчизняної адвокатури та впливати на вектор її розвитку. Крапка.

На закінчення у мене є одне риторичне запитання. Невже мої опоненти, які так зневажливо ставляться до своїх колег всієї вітчизняної адвокатської спільноти, твердять, що вона не здатна самостійно вирішувати свої проблеми і закликають державу до невластивого їй та неприпустимого втручання в організаційну діяльність незалежного, самоврядного, правозахисного інституту – сподіваються і розраховують на прихильність адвокатів та підтримку своїх, дефектного характеру, ідей та намірів? І це після їх ефективного намагання законодавчо провести незаконну переатестацію всіх без виключення адвокатів України, які в законний спосіб отримали статус адвоката. У мене закрадається думка, яка за наших реалій має право на своє існування, що таким чином відбувалось би усунення та неатестування «неугодних» та витягування коштів з усіх інших адвокатів, перетворення їх «на дойну корову». ЧОГО МИ, УКРАЇНСЬКІ АДВОКАТИ, НІКОЛИ НІКОМУ ЗА ЖОДНИХ ОБСТАВИН НЕ ДОЗВОЛИМО!