Закон і Бізнес


Ловля на зарплату

Захмарні надбавки реформаторам можуть виявитися фікцією


№40 (1338) 21.10—27.10.2017
Андрій КУЗНЯК, помічник судді Садгірського районного суду м.Чернівців
417243
417243

Уряд оголосив конкурс на посади в міністерствах та відомствах і обіцяє кращим з кращих зарплати в сумі 40—50 тис. грн. Та чи не залишаться вони на голому ентузіазмі та з діркою в кишені нового костюма?


Новий підхід

Понад рік тому Уряд затвердив Стратегію реформування державного управління на 2016—2020 роки (розпорядження Кабінету Міністрів від 24.06.2016 №474-р). Вона передбачає створення в міністерствах та відомствах нових органів — директоратів з формування політики у відповідних сферах і директоратів стратегічного планування та європейської інтеграції.

До них хочуть залучити найкращих фахівців. Тож до відбору кандидатів має застосовуватися новий підхід, на них чекатиме гідна зарплата. Та після аналізу норм щодо оплати праці нової генерації управлінців постає запитання: чи насправді така гарна картина, як її малюють, та чи не залишаться нові реформатори з діркою в кишені нового костюма? Адже голий ентузіазм може перетворити їх на звичайних бюрократів.

Тож варто знати, із чого складатиметься заробітна плата держслужбовців новостворених органів. У згаданій стратегії сказано, що для фахівців з питань реформ визначать спеціальні умови оплати праці, які забезпечать прозорість і законність системи, а також можуть стати першим етапом відповідної реформи.

Незаконний стимул

Наступним кроком у реформуванні стала схвалена розпорядженням Кабміну від 11.11.2016 №905-р Концепція запровадження посад фахівців з питань реформ. У ній посади таких фахівців віднесені до державної служби категорій «А», «Б» і «В». Також визначено, що їхня винагорода складається з:

а) посадового окладу, відповідних надбавок і виплат, премії (у разі встановлення);

б) стимулюючих виплат, передбачених для посад фахівців з питань реформ, які повинні бути уніфіковані для всіх рівнозначних посад.

Утім, поняття «стимулюючі виплати» не закріплено в законі «Про державну службу». Натомість Уряд постановою від 18.01.2017 №15 затвердив Положення про застосування стимулюючих виплат державним службовцям. Розміри щомісячної надбавки окреслено в додатку до нього, вони варіюються залежно від посади в межах 35000—55000 грн.

Також Міністерству фінансів доручено під час доопрацювання проекту державного бюджету на 2018 рік збільшити видатки на утримання держслужбовців, котрі будуть у 2017-му призначені на посади в директоратах, генеральних департаментах і урядовому офісі координації європейської та євроатлантичної інтеграції.

Постановою №647 затверджено Порядок та умови розподілу і використання бюджетних коштів на підтримку реалізації комплексної реформи державного управління. В ньому зазначається, що кошти розподіляються рішенням Кабміну шляхом передання бюджетних призначень у порядку, встановленому ст.23 Бюджетного кодексу.

Але є одне «але»

У вересні 2017 року розпочав своє функціонування урядовий портал вакансій, де вже оголошено конкурс на заміщення посад у новостворених відомствах. Кожне оголошення містить інформацію про рівень винагороди та умови оплати праці. Так, левову частку доходу становить саме надбавка за виконання особливо важливої роботи, яка в середньому сягає 80% зарплати. Натомість посадові оклади залишаються на рівні 6000—9000 грн.

Такі умови оплати праці були б прийнятними для держслужбовців, якби не одне «але», згадане у стратегії. Там указано, що частка посадового окладу повинна становити у 2019 році не менш ніж 70%, а премії — не більш як 30%. Зменшення розміру доплат та премій унеможливить установлення роботодавцем зарплати на власний розсуд, а також знизить ризик політизації державних службовців.

До кінця 2020-го поступово зростуть оклади службовців і завершиться комплексна реформа системи оплати їх праці, що гарантуватиме прозорість та конкурентоспроможний рівень винагороди відповідно до показників ринку праці.

З огляду на такі положення стратегії анонсована «конкурентна заробітна плата» фахівців з питань реформ згодом може трансформуватись у не надто прозору, передбачувану та справедливу, як про це заявлено.

Аморфне майбутнє

Розв’язанням проблеми могло б стати збільшення посадових окладів реформаторів. Та чи зможуть вони сягнути анонсованих 35000—55000 грн. до кінця 2020 року? Згадаймо положення про те, що частка посадового окладу держслужбовця повинна становити у 2019 році не менш як 70% загальної суми.

Також у стратегії зазначено, що динаміка збільшення фонду оплати праці повинна відповідати економічним реаліям України з урахуванням витрат, необхідних на проведення реформи, а підвищення рівня винагороди держслужбовців має бути обґрунтованим.

Така аморфність майбутнього зарплат працівників новостворених відомств породжує більше запитань, ніж відповідей. Через таку невизначеність успішність реформи може бути поставлена під сумнів.

Особа, яка буде прийнята на держслужбу як професіонал, передусім повинна відчувати стабільність умов праці, в тому числі її оплати. В іншому разі існує загроза залучення непрофесійних людей, подальшого відтоку кадрів, виникнення корупційних ризиків, що повністю знівелює саму суть реформи та в кінцевому підсумку призведе до перетворення відомств на бюрократичну, неефективну машину.

Крім того, застосування стимулюючих виплат за виконання особливо важливої роботи не врегульоване законом «Про державну службу».

Порушення верховенства права

Результатом цього стає порушення принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права. Адже кожен, хто прийняв рішення про вступ на державну службу, повинен мати можливість передбачати наслідки свого вибору.

Що стосується визначення складових зарплати підзаконними актами, то жоден акт органів виконавчої влади не може підміняти закон і встановлювати межі свободи розсуду в указаних відносинах. Тому таке підзаконне регулювання може свідчити про тимчасовість стимулюючих виплат.

Чого ж чекати «реформованим» державним службовцям? Питання залишається дискусійним. Саме тому встановлення обіцяного розміру зарплати та її складових є важливою умовою як проведення комплексної реформи державного управління в цілому, так і дотримання принципу верховенства права.