Творчий процес
Як урегулювати відносини авторів з державою та підштовхнути розвиток ІТ-індустрії
Зміни законодавства про авторське право полегшать софтверним компаніям, що працюють в Україні, побудову відносин з місцевими розробниками.
Марія ОРТИНСЬКА, керуючий партнер патентно-юридичної компанії IPStyleУдосконалення законодавства про авторське право повинне поставити цю галузь на європейські рейки. Підготовлено відповідний проект закону. Та чи буде досягнуто поставленої мети в разі його прийняття?
Проект на часі
Міністерство економічного розвитку і торгівлі оприлюднило для обговорення проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань авторського права і суміжних прав». Ухвалення такого документа дійсно на часі.
Міжнародний альянс інтелектуальної власності (IPPA) вже багато років відносить Україну до країн, де найчастіше у світі порушуються авторські права. І це не простий список, на його основі Торгове представництво США вирішує, чи накладати санкції на найбільш «піратські» країни. Окремий розділ із зобов’язаннями реформування сфери охорони прав на інтелектуальну власність є й в Угоді про асоціацію між Україною та ЄС.
Тобто країни Заходу вже давно звертають увагу на проблеми в Україні стосовно захисту авторських прав, і цей фактор знижує інвестиційну привабливість країни. Тому МЕРТ, як головному органу в справах охорони ІВ в Україні, насправді вже давно треба було ініціювати зміни законодавства. Проте активізацію ми побачили лише у 2017 році.
Укладення договорів
Більшість нововведень можна оцінити позитивно, вони приводять вітчизняне право до вимог сучасності.
Так, чинне законодавство передбачає укладення ліцензійних договорів у письмовій формі. А можливість зробити це іншими способами, наприклад шляхом установлення комп’ютерної програми та погодження з умовами її використання, є досить спірною.
Проте під час укладання угоди в Інтернеті або встановлення програми користувачу пропонується прийняти ліцензійні умови, просто проставивши галочку. У проекті передбачається, що ліцензіар і ліцензіат мають право укласти ліцензійний договір на основі публічної пропозиції (public offer), яку поширює ліцензіар. Нововведення стосуватиметься тільки об’єктів авторського права.
Також чимало розробників програмного забезпечення надають усі або деякі свої програмні продукти на безоплатній основі. Проте така можливість є спірною відповідно до чинного законодавства.
Зміни передбачають, що, коли в ліцензійному договорі на основі публічної пропозиції не визначено розміру, порядку та строків виплати винагороди, такий договір є безоплатним.
Вищевказані дві пропозиції сприятимуть користувачам як національних, так і зарубіжних комп’ютерних програм у виході на новий рівень. Більше того, це допоможе українським розробникам самостійно визначати умови використання програм, не переймаючись ризиками порушення законодавства.
Розробникам програм
Крім того, сьогодні відповідно до закону «Про авторське право і суміжні права» майнові права на службовий твір належать роботодавцю, а відповідно до Цивільного кодексу — роботодавцю й автору спільно, якщо іншого не передбачено договором між ними.
Це положення змушує багатьох розробників софту підписувати чимало договорів, фіксувати технічні завдання, факти створення програм. У зв’язку з тим що в розробленні може бути задіяно багато авторів, роботодавець або витрачатиме багато часу на оформлення документів, або наражатиме компанію на ризик можливих звинувачень у порушенні майнових прав.
Передбачається, що майнові права на комп’ютерну програму, базу даних, створені у зв’язку з виконанням трудового договору, належатимуть роботодавцю, якщо іншого не встановлено договором.
Таке положення, знову ж таки, дасть додатковий поштовх розвитку ІТ-індустрії та полегшить софтверним продуктовим компаніям, що працюють в Україні, побудову відносин з місцевими розробниками.
Державі — все
Планується встановити: якщо службовий твір створений у зв’язку з виконанням трудового договору з органом державної влади, то майнові права належатимуть такому органу. Причому незалежно від того, що передбачено умовами трудового договору. І незалежно від об’єкта, тобто не лише комп’ютерна програма, база даних, а й скульптура, літературний твір тощо.
Є намір аналогічне положення прописати не тільки щодо службових творів, а й творів на замовленням. Такий підхід означає, що, наприклад, якщо скульптор, архітектор на замовлення органу держаної влади створить відповідний об’єкт, то апріорі всі майнові права належатимуть цьому органу. І можливість у договорі інакше вирішити питання щодо розподілу майнових прав викликає сумнів.
Отже, документ урегульовує актуальні питання в галузі та заслуговує на увагу законотворців.