Закон і Бізнес


Голова АО «Войченко і Дульський» Сергій Войченко:

«Судова влада могла би стати важелем, який розірве кола політичних переслідувань»


Сергій Войченко: «Судова влада могла би стати важелем, який розірве кола політичних переслідувань»

№38 (1336) 07.10—13.10.2017
Орест ГАМСЬКИЙ
9314

Уся країна пам’ятає масове затримання екс-податківців часів міністра доходів і зборів Олександра Клименка, яких наприкінці травня вертольотами звозили до Києва. Головний військовий прокурор Анатолій Матіос разом з очільником МВС Арсеном Аваковим зустрічав затриманих в аеропорту і в прямому ефірі звітував про результати «наймасштабнішої антикорупційної спецоперації». Відтоді минуло 4 місяці, але справи екс-чиновників так і не передані до суду. Про перспективи процесу «ЗіБ» поговорив з головою адвокатського об’єднання «Войченко і Дульський» Сергієм ВОЙЧЕНКОМ.


«До моменту розгляду справи по суті зібрані докази не коштуватимуть навіть паперу, на якому вони написані»

— Сергію, ваша компанія захищає кількох колишніх керівників податкової служби, затриманих у травні цього року. У чому суть оголошених їм підозр?

— Наша команда захищає не тільки податківців «вертолітної справи», а й тих, хто був так само пафосно затриманий ще влітку 2016 року. Ця справа вже направлена до суду, в ній ми захищаємо трьох із чотирьох підозрюваних. Судові засідання, по суті, ще не проходили. У досудовому розслідуванні зібрано 264 томи кримінального провадження. Наше адвокатське досьє сягає близько 220 томів.

Вивчивши матеріали провадження, ми не знайшли жодного доказу вини колишніх податківців. Їх обвинувачують за ст.255 Кримінального кодексу («Створення злочинної організації») — у причетності до злочинної організації екс-Президента Віктора Януковича. Проте останньому так і не було оголошено про підозру за цією статтею.

Також у цій справі нашим клієнтам інкримінують ст.191 КК («Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем»). Усе кримінальне провадження базується на ксерокопіях фінансової звітності окремих підприємств, але значущих доказів там немає.

Друге провадження почалося фактично в травні 2017 року. У ньому ми також захищаємо деяких колишніх працівників податкової. Про «доказову базу» говорить уже той факт, що текст підозри стосовно всіх затриманих фактично написаний під копірку, відрізняються хіба що прізвища.

— І як просувається розслідування?

— Свої обвинувачення військова прокуратура розписала в трьох томах по 250 аркушів кожен. Вони фактично зводяться до того, що серед 50 тис. підприємств були такі, що, за версією прокуратури, вчиняли протиправні дії. І за це, мовляв, слід притягнути до відповідальності начальника податкової інспекції. За такою логікою, якщо в районі сталося вбивство, то треба посадити начальника райвідділу поліції, який не зміг заздалегідь знешкодити злочинця?!

— Але якщо обвинувачення настільки розпливчасті, який сенс створювати довкола затримання галас?

— Є відчуття, що хтось хотів заробити на цьому політичні дивіденди. Пригадайте, що затримання припало саме на день звітування Генерального прокурора в парламенті. Тому я впевнений: якщо в народних депутатів і були гострі запитання до Юрія Луценка, то вони були зняті тим піаром, який улаштувала військова прокуратура.

І, звичайно ж, це також пов’язано з конкурсом на посаду голови Державного бюро розслідувань, в якому бере участь А.Матіос.

— До речі, чому цією справою займається саме військова прокуратура?

— Це провадження, між іншим, було зареєстроване ще 31 січня 2013 року. Ним займалися різні структури, а потім справа була передана військовій прокуратурі. Офіційна версія — через неефективність розслідування. Тобто за 3 роки нікого не притягли до відповідальності, тому потрібно щось змінити.

Якщо ви запитаєте, наскільки це законно, то відповім, що незаконно. Більше того, ГПУ взагалі не повинна цим займатися. Згідно зі ст.216 Кримінального процесуального кодексу таке провадження підслідне Національному антикорупційному бюро мінімум з двох причин. По-перше, слід брати до уваги, що, за версією обвинувачення, злочин скоєний главою держави, повноваження якого припинені, а по-друге, завдані збитки в 500 і більше разів перевищують розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Військова прокуратура говорить, що таке рішення ухвалив Генпрокурор. При цьому забуває, що ч.5 ст.36 КПК забороняє доручати досудове розслідування злочинів, віднесених до підслідності НАБ, іншому органу.

— Хіба суд, розглядаючи клопотання про взяття під варту, не мав перевірити цей момент?

— В одному з рішень Апеляційний суд м.Києва відзначив, що дане провадження належить до підслідності НАБ. Але це питання вирішується, коли справа розглядається по суті. На жаль, українське законодавство фактично не дає можливості оскаржити такі дії на етапі досудового розслідування.

З другого боку, і керівник НАБ Артем Ситник, і керівник САП Назар Холодницький неодноразово заявляли, що збір доказів неуповноваженими органами може призвести до визнання цих доказів недопустимими. Тому згідно із законом усі зібрані докази до моменту розгляду справи по суті не коштуватимуть навіть паперу, на якому вони написані.

«Єдине обвинувачення прокуратури: податківці в той час перебували при владі, а представники обвинувачення — ні»

— На чому конкретно ґрунтується обвинувачення?

— На піску, на правовому пилу. За версією обвинувачення, В.Янукович і, мабуть, усі люди, які за нього проголосували, почали у 2010 році створювати злочинну організацію.

Прикметно, що майже всі співробітники податкової, які працювали в ті часи, залишаються на посадах і зараз. Проте з якоїсь незрозумілої причини вибрали саме цих 24. Їх причетність до «злочинної організації» підтверджується... наказом про призначення.

Більше того, двоє з наших клієнтів пройшли перевірку відповідно до закону «Про очищення влади». ГПУ, СБУ, МВС підписали, що претензій до них немає. А податкова служба підтвердила, що їхні доходи відповідають задекларованим. Двоє наших клієнтів займали посади вже за президентства Петра Порошенка. Тому мені важко зрозуміти, якою логікою послуговувалися військові прокурори, коли складали ці підозри.

Здається, єдине обвинувачення прокуратури: податківці в той час перебували при владі, а представники обвинувачення — ні. Але ми проаналізували склад слідчої групи у справі, і з’ясувалося, що майже всі прокурори працювали і за часів В.Януковича, і за часів екс-Генпрокурора Віктора Пшонки.

Друга стаття — це зловживання владою і службовим становищем на користь третіх осіб. Нібито податківці не перевіряли певні підприємства, які через місце реєстрації перебували в їх віданні, і тим самим завдали державі збитків. Насправді ж ці підприємства мали чимале податкове навантаження, деякі платили 20—30% податків від обороту. Скажу більше: деяким виписували мільйонні штрафи, і їх сплачували.

— Звідки ж узялася сума — майже 100 млрд грн. збитків?

— Прокуратура взяла звітність підприємств, ткнувши пальцем у небо, порахувала розміри можливих податкових боргів, підсумувала. Ось так з’явилися 96 млрд грн. Це якщо коротко пояснити суть підозри.

— Коли проводилося затримання, лунали заяви, що є всі докази вини підозрюваних. Ваш прогноз: коли справу планують передати до суду?

— Законодавець у КПК намагався закріпити порядок відомчого процесуального контролю, де чітко розписано, що кримінальне провадження розслідується 2 місяці. У разі потреби цей строк можна подовжити ще на 2 місяці, і так весь час. Для чого це було зроблено? Щоб вищий керівник кожні 2 місяці мав можливість проконтролювати, що саме робиться в цьому провадженні.

Проте у справі екс-податківців, коли минули перші 2 місяці досудового розслідування, Генпрокурор подовжив термін «автоматом» ще на 10! Це процесуально неправильно. А адвокати позбавлені можливості це оскаржити.

Тому фактично досудове розслідування триватиме до березня 2018 року. Хоча, як ви відзначили, під час прес-конференції біля вертольотів А.Матіос розповідав, що в них є всі неспростовні докази, аби притягти затриманих до відповідальності. Адже ці докази збирали з 2013 року! А зараз у судах прокурори вказують на необхідність зібрати ще докази.

Ми готові до процесу. Але військова прокуратура всіляко зволікає з переданням справи до суду. І робитиме це ще довго. Єдиний вихід для А.Матіоса — примусити екс-податківців підписати угоду зі слідством і визнати свою вину.

«Прокуратура почуває себе в суді дуже привільно»

— Ваші підзахисні досі перебувають під вартою?

— Одного тримали в слідчому ізоляторі 1,5 місяця, другого — майже 3,5. За обох уже внесли заставу.

— Наскільки пам’ятаю, мова йшла про мільйони гривень. Хіба реально зібрати таку суму? Як узагалі визначався розмір застави?

— Першому допомогли родичі. Іншому суд установив заставу в розмірі понад 100 млн грн. І, на мій погляд, саме присутність ЗМІ на цьому засіданні вплинула на таке рішення.

При визначенні суми застави прокуратура виходила з вартості майна як податківців, так і їхніх родичів. Але навіть судді дивувалися, як можна внести заставу, якщо на все майно накладений арешт, всі кошти вилучили, а рахунки заарештували?

Врешті-решт суму застави зменшили тільки при третьому подовженні запобіжного заходу на чергові 2 місяці.

Хоча прокуратура вже подала апеляцію і, мабуть, намагатиметься знову взяти під варту наших клієнтів. Адже тиснути на людину, яка перебуває в ізоляторі, набагато легше, ніж коли вона на волі.

— Наскільки можна судити з повідомлень на сайті Вищої ради правосуддя, тиснуть не тільки на підозрюваних, а й на суддів. Чи є така проблема в справі податківців?

— Однозначно. Адже всі пам’ятають, як під час обрання запобіжного заходу в ГПУ «пожартували» про ймовірність пожежі в Печерському районному суді м.Києва. Тоді колеги-адвокати викликали пожежні команди, і вони брали участь у судових засіданнях…

Виглядає комічно, але, коли перші особи правоохоронних органів дозволяють собі говорити, що судова система заважає роботі прокуратури, це абсолютно ненормально.

Є й процесуальні нюанси, які можуть бути наслідком тиску на суди. Так, матеріали прокуратури того ж дня передавалися до Апеляційного суду м.Києва. А документи адвокатів «ідуть» 2—3 тижні. Доходило до того, що людині вже подовжили запобіжний захід до 4 місяців, а ми ще слухаємо апеляцію на попереднє рішення суду. Більше того, нескладно помітити, що процесуальні подання в даній справі відрізняються хіба що прізвищами.

— Тобто є деяка упередженість щодо колишніх чиновників податкової?

— Є певна нерівність сторін. Прокуратура почуває себе в суді дуже привільно. Коли адвокати приносять до суду 3 томи справи, а прокурор приходить з одним, тому що йому носити важко. Тому що йому не потрібно подавати докази, аргументи. Він упевнений, що суд і так стане на його бік.

Адвокати подають скарги, наприклад, на незаконні дії прокурорів (вони відмовляють у допитах свідків, у проведенні інших слідчих дій). Причому прокуратура навіть не приховує причин такої поведінки, заявляючи: навіщо нам такі допити, якщо вони можуть виправдати підозрюваного?! Ось якби підозрюваний дав хоч якісь показання проти себе й інших...

Коли ж прокурори почали програвати, вони просто перестали ходити на суди. І хоча КПК допускає слухання справи без прокурора, суд відмовляється й відкладає розгляд. Оскільки слідчих суддів залишилося небагато, наступного засідання доводиться чекати 3—4 тижні.

— Проте, за вашими словами, суди все ж таки не йдуть на поводі у прокуратури.

— У міру того як ущухав інформаційний галас довкола цієї справи, рішення судів ставали більш незалежними. Тому ми сподіваємося, що наші аргументи суд почує. А таких у нас більше ніж достатньо.

Домисли прокуратури — це не докази. Політичні справи закінчаться, тиск на колишніх податківців знизиться, а суддям доведеться працювати далі й нести відповідальність за ухвалені рішення. Тому все повинне відбуватися згідно із законом. Як кажуть, не знаєш, як учинити, вчиняй за законом.

«Рішення ЄСПЛ стане прецедентом для захисту від повторення таких порушень»

— Ви звертатиметеся з приводу допущених порушень до Європейського суду з прав людини?

— Ми вже направили в Страсбург скарги на порушення стст.3 і 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо перших затриманих. Ці скарги прийняті, нам прийшла відповідь, що готові надати допомогу.

Мова йде про незаконне перебування в ІТТ без належної медичної допомоги й порушення права на справедливий суд. Пригадайте, що першу справу розглядав Голосіївський районний суд м.Києва, хоча ГПУ розташована в Печерському районі. Ми не раз зверталися зі скаргами на таке порушення, але на них ніхто не звертав уваги. Доходило до того, що дії слідчого оскаржуються до Голосіївського райсуду, а він повертає скаргу, направляючи нас до Печерського. Звертаємося до Печерського райсуду, а там відписують, що слід іти в Голосіївський. Це нонсенс!

— Але у Страсбургу скарги розглядають ще довше, ніж наші суди багато кримінальних справ. Які перспективи, на ваш погляд, у цих заяв?

— Зрозуміло, що в ЄСПЛ тільки прийняли документи, і вони перебувають на стадії комунікації з Урядом. Суд відправив запити в Україну. Але, на моє переконання, всі ці скарги мають величезні перспективи в Європейському суді.

Що стосується строків, то рішення ЄСПЛ, коли б воно не було прийняте, стане прецедентом для захисту від повторення таких порушень.

— Окрім права на свободу і справедливий суд, що ще порушили правоохоронні органи?

— Передусім це тиск на підозрюваних і наміри прокуратури допитати адвокатів у цій справі.

Так, до нашого клієнта прийшли військовий прокурор і слідчий одразу після затримання та сказали: або ти даватимеш свідчення і підеш на угоду, або ми тебе переведемо в СІЗО, в камеру до «Торнадо», тобі відріжуть вуха і так далі. Як такі погрози узгоджуються з публічними деклараціями прокуратури про прихильність до європейських цінностей?!

У цій же справі є люди, які уклали угоди про визнання винуватості. Це не можна залишити без уваги! Адже так наше правосуддя скотиться в 1937 рік, коли царицею доказів уважалося «щиросерде зізнання», вибите під тортурами.

Фактично зараз уся система роботи військової прокуратури зводиться до правила: «Зізнайся сам і здай друга». А люди сподіваються, що зможуть реабілітуватися, коли зміниться влада. Ось і погоджуються.

«Влада не хоче втрачати важіль впливу на суспільно-політичні процеси через правоохоронну систему»

— Нині першочерговими завданнями проголошені реформи судової та правоохоронної систем. Чи можуть вони привести до викоренення політично мотивованих справ?

— Кожен, хто прагне влади в Україні, завжди говорить: необхідно реформувати судову, правоохоронну системи. Але, коли займає високу посаду, ці питання відходять для нього на другий план. Це відбувається тому, що влада не хоче втрачати серйозний важіль впливу на суспільно-політичні процеси в країні через правоохоронну систему. Недаремно ведеться запекла боротьба за посаду голови ДБР, крісла керівників правоохоронних органів. Усі ці посади є політичними. І є впевненість, що все це тільки погіршуватиметься.

— І що із цим робити?

— Прокуратурі потрібно перестати піаритися, не призначати правоохоронців з політичних мотивів, щоб було кому вести дієву боротьбу зі злочинністю. Адже зараз люди не почувають себе захищеними. Навіть у столиці серед білого дня вибухають автомобілі, безліч кримінальних проваджень не закінчуються розшуком винних. Усе це є наслідком того, що правоохоронна система не займається безпосередніми функціями, а шукає, як заробити політичні дивіденди.

Тому набагато вигідніше затримати тих же представників податкової, до яких рівень довіри суспільства вкрай низький, ніж розслідувати справжні злочини. І поки правоохоронні органи не почнуть займатися правоохоронною діяльністю, ніяких позитивних змін у формуванні правової держави не відбудеться.Хоч які б реформи анонсувалися та проводилися через парламент.

— А судова система може долучитися до становлення України як правової держави?

— Судова влада могла б стати важелем, який розірве кола політичних переслідувань. Але сьогодні прокуратура тисне й на служителів Феміди.

Наприклад, коли хтось із суддів задовольняє скарги адвокатів і це не влаштовує ГПУ, відразу ж ініціюється провадження про ухвалення завідомо неправосудного рішення. Це і є одним зі способів тиску на суд. Тоді перед суддями залишаються тільки два шляхи: або йти проти системи й отримати у відповідь шквал критики та навіть кримінальне переслідування, або ухвалити рішення, якого вимагає політична система.

Тому все залежатиме від того, як багато виявиться суддів, котрі не побояться обрати перший варіант. Хочеться вірити, що таких в Україні більшість, інакше жорна цієї системи рано чи пізно перемелють і судову владу.