Закон і Бізнес


Безмежні стандарти

Адвокат не вважатиметься в Інтернеті приватною особою, навіть якщо попередить про це


№38 (1336) 07.10—13.10.2017
Євгеній ЄВТЕХОВ, старший юрист HLB UKRAINE LLC
8823
8823

Звітно-виборний з’їзд адвокатів України затвердив нову редакцію Правил адвокатської етики. До речі, попередня була чинною неповні 5 років. Залишимо диспути щодо доцільності цілковитої зміни правил заради профільних тем на форумах і пабліків у соцмережах. Серед іншого в правилах приділено увагу етичним аспектам взаємодії адвоката в мережі Інтернет.


Недоречна казуальність

Стаття 53 правил зобов’язує його не посягати в Інтернет на честь і гідність колеги, стст.57—60 зобов’язують адвоката при використанні різних форм спілкування в Інтернеті: не посягати на авторитет адвокатів та адвокатури в цілому, дотримуватися професійних обов’язків, принципів незалежності, професійності та відповідальності, чесності, стриманості, коректності та гідності, толерантності та терпимості, корпоративності, зберігати довіру суспільства, конфіденційність і не допускати будь-яких проявів дискримінації. Цитування вказаних норм не є доцільним, зокрема з огляду на їх обсяг. Та й зі змістом кожної можна ознайомитися в Інтернеті.

Цікаво, що в усіх із наведених статей нормотворець оперує різними поняттями для означення, по суті, одного й того самого явища — соціальної активності в мережі.

Так, у ст.53 правил використано поняття «мережа Інтернет» та «соціальні мережі», у ст.57 — «соціальні мережі» зі вказівкою в дужках переліку назв найбільш популярних соціальних платформ, «інтернет-форум» та «інші форми спілкування в мережі Інтернет», стст.58—60 містять терміни, аналогічні тим, що є в ст.57, за винятком відсутності деталізованого відкритого переліку назв популярних соціальних мереж.

З огляду на визначення терміна «соціальна мережа» основним її призначенням є організація взаємодії в Інтернеті. Таким чином, у контексті зазначених вище норм соціальна мережа є однією з форм спілкування в Інтернеті, а доцільність виокремлення відповідної форми серед «інших форм спілкування в мережі Інтернет» пояснюється лише необхідністю зробити норми більш казуальними.

Якщо ж винести казуальність за дужки, формально норми стст.53, 57—60 правил є такими, що поширюються свою дію на будь-які форми взаємодії адвоката в Інтернеті, незалежно від типу платформи та способу подання інформації.

На особисте немає права

Іншим цікавим моментом є те, що норми сконструйовано таким чином, щоб їх приписи поширювалися саме на адвоката, а не на процес реалізації ним професійних повноважень або його професійної діяльності. Отже, норма діє будь-де та будь-коли, у принципі не залишаючи адвокатові можливості діяти поза межами стандартів етики, зумовлених професійним статусом. Так, навряд чи допустимим буде оприлюднення та/або доведення із застосуванням відповідних форм інтернет-спілкування інформації, яка не відповідає приписам указаних статей правил, наприклад із застереженням, що таке висловлювання здійснено в статусі не адвоката, а приватної особи.

Таким чином, ПАЕ повністю охопили приватне життя адвоката своїми приписами, не залишаючи ні вибору способів поведінки в мережі, крім визначених, ані свободи такого вибору. Адже не передбачено можливості розділяти дії особи як адвоката та як приватної особи.

Саме такий підхід уже почав підтверджуватися судовою практикою. Так, Окружний адміністративний суд м.Києва в постанові від 21.07.2017 вказав на законодавчо передбачену можливість перевірки в судовому порядку лише процедурних питань ухвалення відповідного рішення Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури. Повноваження ВКДКА щодо оцінки дій адвоката на відповідність ПАЕ та прийняття відповідного рішення визнані дискреційними, що унеможливлює судовий перегляд останнього для гарантування його справедливості, добросовісності та розумності.

Загроза від самозванців

У контексті дотримання адвокатами правил під час спілкування в Інтернеті вказана тенденція формує невтішну перспективу для окремо взятого адвоката. Правила жодним чином не деталізують того, як органи нагляду за їх дотриманням мають установлювати, хто саме здійснив відповідний допис, чи належить акаунт тій чи інші особі та інші специфічні обставини.

В епоху цифрових технологій ані законодавець, ані органи узагальнення судової практики не надто квапляться врегульовувати те, яким чином такі обставини встановити чи спростувати. При цьому в судах при дослідженні вказаних питань виникають певні труднощі, а судова практика є суперечливою.

Так, огляд свіжої практики на відповідну тему показує, що суди за відсутності заперечень сторони, посилаючись на її згоду та пояснення, беззаперечно встановлюють належність такій стороні як акаунту, так і допису. Якщо ж сторона не погоджується, то можливі варіанти: суд в одних випадках посилається на висновок експертного дослідження як на доказ належності акаунту та допису стороні, а в інших — зазначає, що встановити власника акаунту неможливо, як і виключити можливість створення фальшивого акаунту, навіть за наявності висновку дослідження.

Вбачається, що аналогічні труднощі під час дисциплінарного провадження мають спіткати й адвоката, кимось скомпрометованого. Втім, очевидно, що перспектива успішного судового оскарження рішення КДКА з підстав неналежного дослідження обставин буде відсутня, за винятком можливості створення певного медійного шуму внаслідок існування відповідного судового провадження.

За таких обставин розгляд дисциплінарних проваджень в частині встановлення належності акаунту та допису тлумачитиметься членами КДКА на власний розсуд. Вони, використовуючи свій високий професіоналізм і величезний досвід, прискіпливо дослідять усі обставини справи й ухвалять виважене та справедливе рішення.

Вчіть налаштування

У цьому зв’язку доцільним було б розроблення методичних рекомендацій для КДКА, які б містили загальні принципи встановлення належності акаунту особі (дослідження дописів на стіні, френдстрічки, активності: лайків, шейрів, коментарів, періодів відповідної активності, тривалості активності акаунту тощо), а також опис типових ситуацій, які вказують на неналежність допису та/або акаунту певній особі, зокрема на ознаки фейкових акаунтів. Крім того, слід описати і протилежні ситуації — коли буде необхідно встановити, що на перший погляд фейковий акаунт або акаунт вигаданого персонажа належить саме адвокату й використовується ним з метою обходу правил.

Адвокатам же не завадить навчитися користуватися налаштуваннями приватності в соціальних мережех та принципів анонімізації доступу до ресурсів або ж узагалі унеможливити використання таких ресурсів. Тим же адвокатам, які не використовували та не планують використання соціальних мереж для цілей інших, ніж дружнє спілкування та розміщення нейтральних дописів, навряд чи є чого хвилюватися.