Закон і Бізнес


Пройти добір і не спіткнутися

П’ять останніх бар’єрів, які треба подолати, аби ввійти до нового ВС


Майбутніх суддів ВС навряд чи злякав перфоманс, улаштований борцями за доброчесність. «Страшнішими» для когось можуть виявитися вимоги закону.

№38 (1336) 07.10—13.10.2017
ЛЕВ СЕМИШОЦЬКИЙ
3471

Переможцям конкурсу залишилося зробити всього кілька кроків до дверей своїх нових (а для когось, можливо, і старих) кабінетів. Та саме цей шлях максимально ускладнили провідники реформи через намір уполювати відразу двох зайців: і нову установу збудувати, і старих кадрів позбутися разом із вищими спеціалізованими судами. Тепер у найдоброчесніших згідно з рейтингом юристів є два варіанти: або зробити останні кроки, заплющивши очі на закон, або…


Петля часу

Перший бар’єр примудрилися створити ще рік тому, визначивши в «Перехідних положеннях» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2017 №1402-VIII, що нова установа має бути створена впродовж 6 місяців. Та не розрахували можливостей Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Тож навіть прискорення Вищої ради правосуддя, яка 29 вересня таки оголосила прізвища 111 піонерів, за яких їй буде не соромно перед Президентом і суспільством, уже погоди не робило. Юридично глава держави поки що не може підписати указ про призначення суддів ВС.

Помилку спробували виправити в проекті №6232, замінивши число 6 на 12. Але й тут вийшло як завжди: закон ухвалили 3 жовтня, а коли його доопрацюють і оприлюднять — одному гаранту відомо.

Чи встигли в профільному комітеті в останню мить унести додаткову поправку до документа — невідомо. Адже в купі проголосованих виправлень могла затесатися й така непримітна зміна. Навіть якщо її там не було на момент голосування, що завадить додати? Так, під стенограму голова профільного комітету Руслан Князевич на цьому не акцентував, але ж одразу попередив, що називає не всі поправки, а «загалом по загалям».

Будемо вважати, що число все ж виправили. Бо негоже починати роботу нової установи з банальних підробок. І строк для призначення суддів подовжили на якийсь час. Але чи є сама установа, до якої йдуть працювати законники?

Суду немає, але він є

Ця дискусія не нова. Свого часу, наприклад, у поки що діючому ВСУ доводили, що видавати указ про створення установи під назвою «Верховний Суд» нема потреби. Напевне тому, що вона виникає на базі ВСУ та вищих спеціалізованих судів.

Однак у законі конкретний день утворення ВС не вказано, а згадуються ті самі 6 місяців, упродовж яких він мав з’явитися. До речі, можна пригадати, що одним з аргументів на користь реорганізації, а не ліквідації ВСУ називалася необхідність відзначити в грудні 100-у річницю діяльності Верховного Суду України, якщо рахувати від появи Генерального суду УНР. А як тепер історики рахуватимуть ювілейні дати для ВС?

Посилання на аналогію з утворенням Конституційного Суду виглядають дещо спірними. Дійсно, запис про нього як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі зроблено в день прийняття закону, в назві якого прямо вказана назва Суду, — 16.10.96 (принаймні сьогодні в ЄДР така інформація). В органах статистики зареєстрований дещо пізніше — 23.12.96.

Натомість спеціального закону про ВС не ухвалювали. Тож не дивно, що в ЄДР відсутній запис про реєстрацію Верховного Суду за датою прийняття чи набуття чинності законом №1402-VIII. ВСУ — є, ВС — немає. А як призначати суддів до установи, якої юридично не існує?

Та й ситуація з появою Вищого суду з питань інтелектуальної власності, указ про створення якого був виданий у передостанній можливий для цього день, доводить, що однієї згадки в законі про існування установи недостатньо.

І не варто намагатися поєднати початок роботи Суду з датою його утворення! Той самий КС, за законом, мав розпочати прийом документів тільки з 1.01.97. ВС відчинить двері перед громадянами після того, як власноруч визначить цю дату. Але між появою установи та початком її діяльності — велика різниця.

Ноги цієї проблеми стирчать з того ж місця, де виникло бажання ліквідувати, а не реорганізувати ВСУ, аби потрафити тим, хто дуже хотів позбутися одним махом усіх старих суддів цієї установи. Та замість того, щоб розрубати вузол, його ще більше заплутали.

Призначити не можна перевести

Не менше бюрократичного клопоту додає й спеціальна процедура призначення суддів вищих та Верховного судів (ст.81 закону №1402-VIII). У ній жодним словом не згадується можливість переведення до вищих установ уже працюючих суддів. Зрозуміло чому: аби знищити в зародку спроби представників наявних вищих спецсудів скористатися правом на переведення до нової касаційної інстанції — установи того ж самого рівня.

Однак тепер, перш ніж буде підписаний указ про призначення, ВРП має звільнити з попереднього місця роботи всіх 83 суддів, стосовно яких вона внесла подання. Посилання на попередню практику, коли такі переведення могли оформлюватися одним указом чи постановою, не буде коректним. Адже до 30.09.2016 суб’єкт призначення та звільнення суддів був тим самим.

Тепер, за Конституцією, глава держави втратив такі повноваження. Отже, його указ про призначення не може слугувати підставою для запису в трудовій книжці про звільнення. От якби це було переведення…

Проте ні на цьому тижні, ні в проекті порядку денного наступного засідання ВРП питання про звільнення майбутніх суддів ВС із попереднього місця роботи не значиться. Звісно, час для того, щоб виконати таку формальність, ще є

Аналогічна вимога стосується й інших переможців конкурсу, які не є діючими суддями. Принаймні, за словами тих, хто працював на вул. Банковій, указ про призначення навіть не готувався, доки претендент на мантію не підтверджував факт звільнення з попередньої посади. Проте для адвокатів, які працюють у приватних фірмах, та науковців оформити наказ про звільнення простіше. Навіть заднім числом.

Присягати чи не присягати?

Після того, як вийде указ Президента про призначення, усім суддям — як тим, хто вперше одягне мантію, так і старожилам — доведеться скласти присягу. Адже ст.57 закону №1402-VIII вимагає проведення такої церемонії для всіх суддів, кого буде призначено. Без винятків для тих, хто її складав та підписував раніше.

У попередній редакцій закону (в ст.56) було уточнення, що така вимога стосується першого призначення. Проте тепер формально діє інша норма, яка, до речі, має поширюватися й на суддів-«п’ятирічок», яких тепер призначають повторно. А серед схвалених у складі проекту №6232 змін до закону №1402-VIII поправок із цього приводу не передбачено.

Водночас закон чітко говорить, що особа набуває повноважень судді тільки після складання присяги. Що ж, зайвий раз послухати напуття від Президента щодо того, як слід виконувати свою роботу, не обтяжливо. Тим більше що решті переможців, які прийдуть до ВС не із судової системи, таких урочистостей все одно не уникнути.

З відрядження у відрядження?

Для двох претендентів, які отримали від ВРП перепустку до ВС, законодавець створив додаткову проблему, пов’язану з їхнім нинішнім статусом члена Ради.

Наразі вони перебувають у відряджені, тож трудові книжки знаходяться за попереднім місцем роботи. За трудовим законодавством, відрядженого неможливо звільнити, перш ніж він повернеться на основне місце роботи. Звісно, що таких нюансів, як тимчасова робота у ВРП, кодекс не враховує.

Та єдиним документом, що дозволить повернутися до рідного суду, є заява про припинення повноважень члена Ради. Адже можливості бодай на день змінити свій статус, а згодом повернути назад, ні Конституція, ні закон не передбачають.

Більше того, ст.25 закону «Про Вищу раду правосуддя» говорить, що повноваження члена ВРП припиняються в разі його звільнення з посади судді автоматично — з настанням такої події. Тобто тільки-но в трудовій книжці буде зроблено запис про звільнення, член ВРП утрачає свій статус. І жодних винятків на випадок призначень на іншу суддівську посаду.

Знову-таки, якби йшлося про переведення, то букву закону було б формально дотримано. Хоча перебування у відрядженні все одно вимагає повернення на попередню роботу, переведення на іншу посаду й лише після цього — вибуття в нове відрядження.

Втім, усе може вирішитися просто. Ймовірно, нинішні члени ВРП дійсно мають намір перейти працювати до ВС, якому на перших порах зайві руки не завадять. Тож і проблем зі звільненням не буде. І черговий з’їзд суддів, який планується провести в лютому наступного року, зможе заповнити ці вакансії.

Боротьба з вітряками

Можна, звісно, заперечити: мовляв, хто звертатиме увагу на такі дрібниці, якщо подекуди заплющуються очі на більш істотні порушення закону та Конституції? Проте такий принцип притаманний юристам від політики й навряд чи личить представникам найвищого судового органу, чиї професіоналізм і доброчесність мають бути взірцем для інших.

Вини майбутніх суддів ВС у тому, що законодавець погнався за двома зайцями й поставив зайві бар’єри, немає. Однак законники мають дбати, аби на їхні нові мантії не падала тінь ігнорування закону. Адже тему сумнівності призначення на посади час від часу можуть піднімати на списи їх опоненти. І, хоча сьогодні боротьба із законодавчими вітряками навряд чи матиме успіх, репутація найвищої інстанції буде заплямована на самому старті.

Втім, законодавець ще може все виправити. Достатньо додати до закону №1402-VIII кілька перехідних положень, що знімуть колізії. Звісно, на це потрібен час, але його й так чимало згаяно. Місяць-другий погоди не зробить. Та й сторіччя ВСУ можна буде відсвяткувати…