Закон і Бізнес


Колесимо Європою

Кілька порад для тих, хто вирушає за кордон на авто


№38 (1336) 07.10—13.10.2017
Геннадій ПАМПУХА, директор Міжнародного центру експертиз I.I.Expertise
28614
28614

Сьогодні досить поширеним явищем є подорож за кордон на авто. Розглянемо, про що насамперед потрібно потурбуватися перед її початком, а також як діяти, якщо ви за кордоном потрапили в аварію.


Перевірка на кордоні

Виїзд за рубіж на автомобілі передбачає відмінний стан засобу пересування. На в’їзді в деякі країни ЄС (Польща, Чехія) цьому приділяється особлива увага, машину можуть перевірити навіть на відповідність габаритів.

Також слід подбати про наявність аптечки відповідно до євростандартів, вогнегасник, знак аварійної зупинки, трос, запасне колесо, світловідбивні жилети та наклейку з написом «UA». Крім того, важливою умовою для успішного проходження митного кордону є відповідність гуми шин сезону.

У багатьох країнах Європи не дозволяється тонування. Зазвичай це стосується переднього скла. А от у Німеччині є своєрідна заборона на використання протитуманних фар: використання їх не за призначенням карається штрафом.

Виїжджати за кордон потрібно на авто з державними номерними знаками, оскільки індивідуальні «іменні» дійсні тільки на території України.

Для подорожі необхідні такі документи:

• діючий закордонний паспорт;

• віза (за необхідності);

• посвідчення на право керування транспортним засобом;

• технічний паспорт на машину;

• дозвільні документи на авто.

Якщо мандрівка планується на чужому автомобілі, водію знадобиться довіреність на цей ТЗ. Слід ураховувати: якщо в технічному паспорті згадується, що банк є співвласником авто, необхідно також при перетині кордону надати довідку з фінансової установи про те, що вона не заперечує проти вивозу транспортного засобу за кордон.

Потрібно перевірити відповідність посвідчення водія законодавству тих країн, через які планується здійснити поїздку. Якщо йдеться про Європейський Союз, то з українським пластиковим посвідченням не буде жодних проблем. Натомість ламіновану картку краще замінити, оскільки в документі обов’язково має бути вказаний строк дії.

Дії у разі ДТП

Аби все було законно, необхідно придбати страховий поліс, який називається «зелена карта». Саме він забезпечує виплату страхового відшкодування незалежно від того, хто є винуватцем ДТП.

Якщо все ж не пощастило й за рубежем ви потрапили в ДТП, насамперед слід викликати поліцію, а при наявності постраждалих — швидку допомогу.

Потрібно, щоб свідки дочекалися приїзду поліції та дали показання. Важлива також фотофіксація місця ДТП та пошкоджень автомобілів обох учасників аварії.

Варто дізнатися прізвище й номер телефону іншого водія, а також назву його страхової компанії та номер поліса.

Якщо на транспортному засобі є пошкодження, то необхідно обов’язково отримати довідку поліції про обставини ДТП. Із цією довідкою слід одразу звернутися до страхової компанії, де застрахований винуватець ДТП, та надати їм для огляду транспортний засіб.

Також не слід підписувати жодних документів, якщо текст викладено іноземною мовою, яку ви не розумієте. За жодних умов не можна віддавати оригінал своєї «зеленої карти», лише ксерокопію. Після повернення в Україну слід повідомити страхову компанію про ДТП за кодоном.

Ремонт і відшкодування

Машину можливо відремонтувати як за кордоном, так і в Україні, вже після повернення. У такому разі обов’язково зберігайте всі документи, які підтверджують розмір збитків, або ж залучіть незалежного експерта для його визначення.

Збитки, завдані пошкодженням авто в результаті ДТП, є підставою для отримання страхового відшкодування. Його визначення відбувається трьома способами:

• за квитанціями від СТО з урахуванням нормативних вимог щодо зносу ТЗ;

• самою страховою компанією;

• шляхом проведення незалежної експертної оцінки або автотоварознавчого дослідження.

Якщо потерпіла в ДТП особа має намір звернутися до суду з метою відшкодування завданих збитків, найоптимальнішим варіантом є звернення до експертної установи, що проведе автотоварознавче дослідження. Такий експертний висновок у суді приймається як належний доказ.