Закон і Бізнес


Все й одразу

Скасування розстрочення виконання рішення: міф чи реальність?


№34 (1332) 01.09—15.09.2017
Валентина АВРАМІЧ, юрист ЮФ Pravovest
11458
11458

Ухвалення позитивного судового рішення щодо стягнення коштів з боржника є тільки початком складного й довгого шляху задоволення своїх вимог. Окрім проблем з відсутністю в дебітора майна, небажанням державних виконавців учиняти активні дії, халепою для стягувача стає передбачена Господарським процесуальним кодексом можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення.


Наслідки для обох сторін

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони або за власною ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у 10-денний строк розглядає це питання в судовому засіданні з викликом сторін, прокурора й у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

При цьому відстрочення або розстрочення виконання можливе, лише коли рішення стосується предметів, що діляться (грошей; майна, не визначеного індивідуальними ознаками; кількох індивідуально визначених речей тощо).

Найбільш поширеними підставами для звернення з відповідними заявами є відсутність нерухомого майна, на яке може бути звернено стягнення, наявність кредиторської дебіторської заборгованості, заборгованість зі сплати податків, арешт рахунків тощо. Тобто всі можливі обставини, які, на думку заявника (або суду), ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Під час винесення рішення про відстрочення суд зобов’язаний враховувати матеріальні інтереси обох сторін, а не тільки боржника. Зокрема, негативні наслідки можливі як для боржника — від виконання рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, так і для стягувача — у випадку відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Практика не на боці стягувача

Як неодноразово наголошував Вищий господарський суд, слід ураховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці та інші обставини, зокрема наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можна було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Звичайно, зазначені обставини є оціночними, і суд має врахувати під час постановлення рішення всі фактичні обставини справи, а також специфіку діяльності підприємства боржника, складність виконавчого провадження, характер та суму боргу.

Водночас аналіз судової практики свідчить про досить велику кількість справ, у яких суд дійшов висновку про необхідність розстрочення/відстрочення виконання рішення. При цьому стягувач не позбавлений права оскаржити таке рішення до судів апеляційної та касаційної інстанцій. Проте такі спроби не завжди можуть привести до бажаного результату.

Як наслідок, маємо стягувача, який не один, а може, й не два роки в судових засіданнях відстоював свої права та інтереси, однак не отримав задоволення своїх вимог. До того ж невідомо, коли їх задовольнить.

Вихід — зміна способу

Разом з тим постає запитання: що ж робити стягувачу, якщо боржник перестає сплачувати кошти відповідно до визначеного графіка? ГПК не передбачає права самостійно скасовувати відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення. Тому звернення до суду із заявами про скасування наданого ним відстрочення не дадуть бажаного результату. І хоча є приклади справ, у яких місцеві суди задовольняли такі заяви, апеляційна інстанція виправляла помилку та скасовувала рішення про відміну розстрочення.

Єдиний вихід з такої ситуації — звернення до суду із заявою про зміну способу виконання рішення. Оскільки відстрочення й розстрочення є складовими способу та порядку виконання, то умови їх надання можуть бути переглянуті в процесі розгляду заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення (п.7.8 постанови пленуму ВГС «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 №9).

Як наголошено в постанові, під зміною способу та порядку виконання рішення слід розуміти вжиття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання в порядку і способом, які були раніше встановлені. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної в рішенні форми (грошової чи майнової), тобто за відсутності в боржника присудженого позивачеві майна в натурі або коштів, достатніх для покриття заборгованості. Проте, змінюючи спосіб і порядок виконання рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

При цьому заява про зміну порядку виконання рішення не може підмінювати заяву про скасування розстрочення/відстрочення.

Важливе в заяві

Аналіз судової практики свідчить про повернення таких заяв без розгляду або про відмову в їх задоволенні з тих підстав, що, по суті, висуваються вимоги про скасування раніше винесеної ухвали про розстрочення рішення, що не передбачено господарським процесуальним законодавством. Тому стягувачам необхідно дуже уважно підійти до складання заяви про зміну порядку виконання рішення й вимагати зміни умов надання саме розстрочення, в тому числі шляхом скорочення його термінів, а не повного його скасування.

Разом з тим потрібно розуміти, що, задовольняючи заяву про зміну способу виконання рішення, суди змінюють спосіб виконання на майбутнє, а не з моменту винесення рішення про розстрочення. Це потрібно враховувати, наприклад, якщо в подальшому стягувач планує звертатися до суду із заявою щодо порушення провадження про банкрутство боржника.