Закон і Бізнес


Перевірка на спроможність

Якщо ДСАУ не визначатиме готовності храмів Феміди до запровадження електронного суду, їм доведеться виправдовуватися


Електронний суд полегшить роботу володарям мантій, але для його запровадження потрібні великі кошти.

№34 (1332) 01.09—15.09.2017
Тарас ОКСЮТА, заступник голови Солом’янського районного суду м.Києва
12026
12026

Завдяки внесеним змінам до процесуальних кодексів судова система поступово буде відходити від морально застарілих засобів комунікації з користувачами її послуг та переходити до електронного суду. Це позитивно позначиться на якості захисту порушених прав, свобод та інтересів громадян. Утім, під час запровадження електронного суду можуть виникнути труднощі, через які храми Феміди змушені будуть виправдовуватися за неможливість повноцінного функціонування в електронному форматі.


Технічне забезпечення

Проектом закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (№6232) передбачається запровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Вказане, безумовно, сприятиме розвантаженню судів від зайвої технічної роботи. Так, з’явиться можливість направлення всім учасникам процесу, зареєстрованим в ЄСІТС, процесуальних та інших документів в електронному вигляді, проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв’язку, подання суду доказів та інших документів в електронному вигляді.

Разом з тим не все так райдужно і безхмарно, як це бачать ініціатори нововведень, адже при реалізації новел законопроекту №6232 на практиці можуть виникнути проблеми. Так, однією з найбільших загроз у питанні запровадження електронного суду є хронічна недофінансованість судової системи, наслідком чого є відсутність необхідного рівня телекомунікаційного оснащення судів.

Концепція електронного суду передбачає необхідність обладнання всіх залів судового засідання комп’ютерною технікою, засобами аудіо- та відеофіксації. Втім, сьогодні більшість судових засідань відбуваються в особистих кабінетах суддів, оскільки спеціальних залів на всіх не вистачає, не говорячи вже про недостатню кількість обладнання.

Нині Державна судова адміністрація запевняє, що проводиться активна підготовка до запровадження в Україні електронного суду, закуповується відповідна техніка та ведуться переговори щодо отримання нових приміщень для судів.

Проте всі ми розуміємо, що навіть при достатньому рівні державного фінансування, що в принципі є окремою проблемою, вирішення питання стосовно належного матеріального забезпечення судів розтягується на роки. Навіть керівництво ДСАУ орієнтується тут на строк від 2-х до 3-х років. Утім, наведене не повинне гальмувати процес уведення такого прогресивного інституту, як електронний суд.

Поетапна реалізація

У зв’язку з тим що відповідальним за матеріально-технічний стан судової системи є саме ДСАУ, потрібно на законодавчому рівні встановити, що фактичне впровадження і функціонування електронного суду має бути поставлене в залежність від наявності рішення судової адміністрації про готовність того чи іншого суду до виконання відповідних положень процесуального закону.

Тобто на окремий суд не покладатиметься обов’язок щодо електронної частини його роботи доти, доки така його функціональна можливість не буде підтверджена рішенням ДСАУ, оприлюдненим належним чином. При цьому в «Перехідних положеннях» законопроекту №6232 варто було б передбачити кінцеву дату, до якої ДСАУ має підключити до системи електронного суду всі суди України.

Таким чином удасться уникнути ситуації, коли суди будуть змушені виправдовуватися за неможливість повноцінного функціонування відповідно до вимог закону, а ДСАУ отримає додатковий стимул для належного виконання покладених на неї обов’язків щодо матеріально-технічного забезпечення судової системи, зокрема в частині її комп’ютеризації.

Крім того, таке поетапне запровадження електронного суду дозволить оптимізувати ресурси судової адміністрації та полегшити громадянам процес реалізації права на судовий захист.

В іншому ж разі є ризик, що відповідні приписи нових процесуальних кодексів повторять долю чинних положень, які регламентують строки розгляду судами справ, недотримання яких вже стало головним закидом у бік судової системи. Хоча й у цьому випадку реалізація нових норм здебільшого залежить від волі уповноважених на призначення суддів органів, а не самих судів.