Основні висновки GRECO щодо наслідків судової реформи
Тиск, погрози та страх приймати рішення...
Існуючі в Україні механізми очищення суддівського корпусу, а також впроваджені владою радикальні заходи викликали з практичних міркувань занепокоєння в міжнародних експертів Групи держав по боротьбі з корупцією (GRECO).
Про це йдеться у висновку GrecoEval4Rep(2016)9-P3 щодо запобігання корупції серед народних депутатів, суддів та прокурорів, текст якого нещодавно з’явився на офіційному сайті Ради Європи, передає видання «Закон і Бізнес». Уже на момент візиту групи експертів в Україну (грудень 2016 року) у близько 20 судах не лишилося суддів, а в інших судах їх критично не вистачало (пункт 112 Висновку).
Також відзначено, що інформація, яка отримана групою експертів чітко свідчить про часті випадки впливу політиків на судочинство та тиску прокурорів на суддів не приймати виправдальні вироки. У групи експертів також склалося враження, що теперішнє непередбачуване професійне становище суддів робить їх особливо вразливими щодо зазіхань на їхню незалежність. Група експертів звернула увагу на таку загрозу незалежності суддів як використання прокурорами певних кримінальних правопорушень, зокрема «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови» (ст.375 Кримінального кодексу України), як засобу тиску на суддів. Відзначено, що за результатами опитування суддів, проведеного у 2016 році, 5,5% усіх суддів (і 6,6% суддів судів першої інстанції) зізнались в отриманні погроз від прокуратури через відмову виносити «потрібне рішення» (пункти 113, 114 Висновку).
У зв’язку з цим, рекомендовано скасувати кримінальне правопорушення «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови» (ст.375 Кримінального кодексу) та/або, як мінімум, іншим чином забезпечити, що це та будь-яке інше положення про кримінальне правопорушення криміналізують виключно умисні порушення у сфері судочинства, а правоохоронні органи не зловживають такими нормами для неправомірного впливу та тиску на суддів (пункт 115 Висновку).
Експерти звернули увагу на питання безпеки суддів, відзначивши, що згідно з опитуванням суддів у 2016 році, 88% респондентів не почуваються у безпеці у будівлі суду. У зв’язку з цим рекомендується вжити заходів для забезпечення безпеки суддів, щоб вони менше залежали від зовнішнього тиску та корупції (пункт 116 Висновку).
Також було проаналізовано процедуру кваліфікаційного оцінювання, яку мають пройти всі судді. При цьому відзначено, що група експертів дізналася, що через проведення кваліфікаційного оцінювання судді на сьогодні бояться приймати рішення у політичних справах.
Окрім цього, у експертів викликають запитання паралельні перевірки з метою запобігання корупції, введені Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» та Законом України «Про очищення влади» (так званим «законом про люстрацію»), які також викликають занепокоєння (пункт 137 Висновку).
Крім того, звернуто увагу на доцільність існування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України як окремого органу і висловлено рекомендацію, що такий орган міг би бути частиною Вищої ради правосуддя. Зауваження були висловлені і щодо участі у процедурі призначення суддів Громадської ради доброчесності, зокрема необхідності представлення у складі цієї ради різних груп суспільства. З огляду на це, рекомендовано проаналізувати доцільність зменшення кількості органів, які беруть участь у призначенні суддів, а також більш чітко визначити завдання та повноваження Громадської ради доброчесності, забезпечити, щоб її склад відображав різні групи суспільства, та посилити норми щодо конфліктів інтересів, зокрема, за рахунок запровадження ефективного механізму контролю (пункти 138, 141 Висновку).
Експерти також розкритикували існуючу систему періодичного оцінювання суддів, яке здійснюється Національною школою суддів України, оскільки, на їх думку, оцінювання викладачами Національної школи суддів України навряд чи гарантує об’єктивність і рівне ставлення до суддів, адже воно залежатиме від короткострокових вражень і певного виду тренінгу, який відвідували судді, а не від їхньої щоденної роботи. Крім того, було відзначено, що Закон про судоустрій і статус суддів не забезпечує проведення оцінок професіоналами одного фаху (за принципом «рівний рівному»), тобто суддями щодо суддів.
У зв’язку з цим рекомендовано, щоб чергове оцінювання суддів проводили судді на основі заздалегідь визначених єдиних і об’єктивних критеріїв, які стосуються їхньої повсякденної роботи (пункт 146 Висновку).
Було відзначено той факт, що незважаючи на скорочення чисельності прокурорів в останні роки, як і раніше кількість прокурорів щодо кількості населення в Україні становить найвищий показник серед країн-членів Ради Європи (пункт 202 Висновку).
Одним із аспектів, який рекомендовано змінити, є забезпечення професійного відбору кандидата на посаду Генерального прокурора, оскільки експерти відзначили, що чинне законодавство України не передбачає жодних подібних гарантій, механізм забезпечення консультацій з професійними експертами до прийняття рішення Президентом і парламентом також відсутній.
Також рекомендовано внести зміни до закону, які б передбачали, що для кандидата на посаду Генерального прокурора пріоритетно мати вищу освіту в галузі юриспруденції.
Загалом відзначено необхідність приділити належну увагу перегляду порядку призначення і звільнення з посади Генерального прокурора, щоб зробити цей процес більш стійким до політичного впливу і більш зосередженим на об'єктивних критеріях професійних якостей кандидатів (пункти 208, 209 Висновку).
Міжнародними експертами також проаналізовано проблему надання вказівок в окремих справах прокурорами вищого рівня. При дослідженні цього питання було відзначено наступне:
«Группа експертів визнає, що реформа 2014 року запровадила декілька важливих змін. Зокрема, такі зміни вимагають від прокурорів вищого рівня видавати або підтверджувати вказівки у письмовій формі. Вони також надають прокурорам певний захист від явно незаконних вказівок. Водночас, група експертів із занепокоєнням дізналася про те, що, незважаючи на існуючі законодавчі обмеження, усні вказівки, особливо від Генерального прокурора, досі є поширеною практикою. Також жодні провадження проти високопосадовців не ініціювалися без неформальної «команди Президента на це». Така «команда» надається Президентом через Генерального прокурора. Група експертів не мала повноважень перевірити достовірність наведених тверджень. Тим не менш, група наголошує, що будь-які подібні практики (чи навіть підозри щодо них) можуть значним чином підірвати довіру громадян до органів прокуратури. У цьому контексті було відзначено, що для громадської довіри важливо, аби прокуратура була та вважалася неупередженою і незалежною від будь-якого неналежного впливу, особливо політичного характеру» (пункт 234 Висновку).