Касація не передбачена
Розгляд питання про оплату послуг і відшкодування витрат ліквідатора вичерпується із завершенням відповідного апеляційного провадження. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №925/2063/13, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
25 травня 2017 року м.Київ №925/2063/13
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — КОВТЮК Є.І.,
суддів: БЕРДНІК І.С., ЄМЦЯ А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду від 25.10.2016 у справі №925/2063/13, за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес» про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.12.2013 прийнято до розгляду заяву голови ліквідаційної комісії ТОВ «Гермес» про порушення справи про банкрутство ТОВ «Гермес» у порядку ст.95 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.92 №2343-XII (у редакції закону від 22.12.2011 №4212-VI, чинній з 19.01.2013).
Постановою Господарського суду Черкаської області від 26.12.2013 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Гермес»; визнано ТОВ «Гермес» банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; визнано кредиторські вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна» на суму 400093,29 грн., Державної податкової інспекції у Черкаському районі ГУ Міндоходів у Черкаській області на суму 36995,00 грн., ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на суму 4724076,41 грн.; ліквідатором ТОВ «Гермес» призначено Новосельцева В.П.; боржника та ліквідатора зобов’язано вчинити певні дії.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.08.2014 визнано кредиторами ТОВ «Гермес» зазначених вище осіб на загальну суму 8829626,98 грн.; включено до реєстру вимог кредиторів:
до першої черги — вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 1218,00 грн.;
до третьої черги — вимоги Державної податкової інспекції у Черкаському районі ГУ Міндоходів у Черкаській області в сумі 7399,00 грн.;
до четвертої черги — вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 4724076,41 грн.;
до шостої черги — вимоги Державної податкової інспекції у Черкаському районі ГУ Міндоходів у Черкаській області в сумі 234808,00 грн., вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 3463250,28 грн., вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Харско Інфрастракче Україна» в сумі 400093,29 грн.;
затверджено реєстр вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 20.10.2015, залишеною без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015, в затвердженні звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, звітів ліквідатора про оплату послуг, у задоволенні клопотання ліквідатора про затвердження розміру грошової винагороди ліквідатора відмовлено; усунуто арбітражного керуючого Новосельцева В.П. від виконання обов’язків ліквідатора та зобов’язано останнього здійснювати повноваження ліквідатора банкрута до призначення в установленому порядку іншого арбітражного керуючого.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 3.11.2015, залишеною без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 2.03.2016, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Юдицького О.В. та зобов’язано останнього вчинити певні дії.
Постановою ВГС від 9.02.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 20.10.2015 в частині відмови в затвердженні звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, звітів ліквідатора Новосельцева В.П. про оплату послуг, у задоволенні клопотання ліквідатора про затвердження розміру грошової винагороди ліквідатора та усунення арбітражного керуючого Новосельцева В.П. від виконання обов’язків ліквідатора банкрута ТОВ «Гермес» скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.05.2016 та додатковою ухвалою цього ж суду від 18.05.2016, залишеними без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016, в затвердженні звіту ліквідатора банкрута ТОВ «Гермес» Новосельцева В.П. від 2.09.2015 та ліквідаційного балансу станом на 5.08.2015 відмовлено; у затвердженні звітів ліквідатора Новосельцева В.П. про оплату послуг і відшкодування витрат відмовлено; у задоволенні клопотання ліквідатора Новосельцева В.П. про затвердження розміру грошової винагороди у подвійному розмірі мінімальної заробітної плати за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень відмовлено; усунуто арбітражного керуючого Новосельцева В.П. від виконання обов’язків ліквідатора ТОВ «Гермес».
Постановою ВГС від 25.10.2016 зазначені судові рішення в частині оплати послуг і відшкодування витрат ліквідатора Новосельцева В.П. скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті ці судові рішення залишено без зміни.
У заяві про перегляд постанови ВГС від 25.10.2016 з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.11116 Господарського процесуального кодексу, кредитор ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст.8 закону №2343-XII, просить скасувати постанову ВГС від 25.10.2016 в частині оплати послуг і відшкодування витрат ліквідатора Новосельцева В.П., а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 в цій частині залишити в силі.
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії ухвал ВГС від 22.11.2016 у справі №922/4757/13 та від 7.12.2016 у справі №904/7747/14, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» обставини у межах доводів поданої заяви, Судова палата у господарських справах ВСУ вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині оплати послуг і відшкодування витрат ліквідатора Новосельцева В.П. із направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив, що положення ч.3 ст.8 закону №2343-XII не містить чіткої заборони на оскарження в касаційному порядку інших судових рішень, ніж передбачені цією нормою, тому рішення судів попередніх інстанцій за наслідками вирішення питання про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, оплати послуг і відшкодування витрат ліквідатора, усунення особи від виконання обов’язків ліквідатора банкрута підлягають перегляду в касаційному порядку в повному обсязі як нерозривно пов’язані між собою.
Водночас, припиняючи касаційне провадження в справі №904/7747/14 та відмовляючи у прийнятті касаційної скарги в справі №922/4757/13, копії ухвал у яких надано для порівняння, суд касаційної інстанції виходив із того, що положеннями ч.3 ст.8 закону №2343-XII не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанов суду апеляційної інстанції, прийнятих за наслідками перегляду постанов (ухвал) суду першої інстанції в частині вирішення питання про нарахування та виплату грошової винагороди ліквідатору, оскарження дій ліквідатора у справі про банкрутство.
Наведене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ч.3 ст.8 закону №2343-XII, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Забезпечуючи єдність судової практики в застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах ВСУ виходить із такого.
За змістом положень ст.55 Конституції, кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Стаття 129 Конституції серед основних засад судочинства визначає забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не тільки на правову основу самого існування «суду», а й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]».
Згідно зі ст.8 закону №2343-XII, якою визначено особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК, з урахуванням особливостей, передбачених цим законом.
Зазначена норма кореспондується з положеннями ст.41 ГПК, якою встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених законом №2343-XII.
Відповідно до ч.3 ст.8 закону №2343-XII у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень:
ухвали про порушення справи про банкрутство;
ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;
ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів;
ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого;
ухвали про перехід до наступної судової процедури;
ухвали про затвердження плану санації;
ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство;
постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Отже, наведений перелік судових рішень, що підлягають оскарженню в касаційному порядку, є вичерпним.
Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми закону №2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів, а тому положення ч.3 ст.8 закону №2343-XII слід розуміти як такі, що встановлюють деякі особливості та обмеження в реалізації права на касаційне оскарження судових рішень в процедурі банкрутства, що полягають, зокрема, у завершенні розгляду питання про оплату послуг і відшкодування витрат ліквідатора із завершенням відповідного апеляційного провадження.
Ураховуючи викладене, суд касаційної інстанції, переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині оплати послуг і відшкодування витрат ліквідатора ТОВ «Гермес», діяв не як суд, встановлений законом, тому постанова ВГС від 25.10.2016 в зазначеній частині в справі, яка розглядається, підлягає скасуванню.
Згідно з пп.«б» п.2 ч.2 ст.111-25 ГПК ВСУ за наявності підстав, передбачених пп.1—3 ч.1 ст.11116 цього кодексу, має право скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції.
У зв’язку з наведеним постанова суду касаційної інстанції підлягає частковому скасуванню із залишенням у силі помилково скасованих постанови суду апеляційної інстанції та ухвал Господарського суду Черкаської області.
Керуючись п.6 розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, стст.11116, 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах ВСУ
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про перегляд ВСУ постанови ВГС від 25.10.2016 в справі №925/2063/13 задовольнити.
Постанову ВГС від 25.10.2016 в справі №925/2063/13 у частині скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016, ухвали Господарського суду Черкаської області від 11.05.2016, додаткової ухвали Господарського суду Черкаської області від 18.05.2016 в частині оплати послуг і відшкодування витрат ліквідатора Новосельцева В.П. скасувати, постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2016, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 11.05.2016 та додаткову ухвалу Господарського суду Черкаської області від 18.05.2016 в частині оплати послуг і відшкодування витрат ліквідатора Новосельцева В.П. залишити в силі.
У решті постанову ВГС від 25.10.2016 в справі №925/2063/13 залишити без зміни.
Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.11116 ГПК.