Закон і Бізнес


Хотіли як швидше

Прогалини в нормативному регулюванні процесу банкрутства намагаються заповнити судовою практикою. Проте не дуже вдало


Валентина Данішевська (в центрі) вважає, що забезпечення позову в рамках розгляду справи про банкрутство можливе.

№30 (1328) 01.08—06.08.2017
ІВАН ГРИГОР’ЄВ
2502

Спори, що стосуються боржника, розглядає суд, який слухає справу про його банкрутство. Це має спростити процес. Однак на практиці така норма іноді, навпаки, призводить до затягування провадження. Верховний Суд України врегулював деяку питання практикою, та без унесення змін до законодавства не обійтись.


Фінансовий зиск

Відповідно до пп.2 і 7 ч.1 ст.12 Господарського процесуального кодексу господарським судам підвідомчі справи про банкрутство, а також усі спори, пов’язані з боржником, у тому числі про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, стягнення заробітної плати, поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника. Водночас у ч.9 ст.16 кодексу визначено, що справи у майнових спорах, передбачених зга п.7, розглядаються судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Такий припис було введено, аби спори щодо боржника не розпорошувалися по різних судах і процес відновлення прав кредиторів був більш ефективним. Утім, на практиці виявилося, що є як плюси, так і мінуси. Про це йшлося на спільному засіданні комітетів Асоціації правників України з конкурсного права та процесуального права.

Член правління АПУ, партнер Ario Law Firm Юліан Хорунжий одним з найбільших позитивів аналізованої норми назвав значну економію на судовому зборі. Він поділився досвідом, що одному клієнту навіть порадили ввійти в процедуру банкрутства, аби таким чином зекономити близько 2 млн грн. Їх довелося б заплатити за всі позови, які необхідно було подати. «Це дійсно дуже великий плюс», — підсумував юрист.

Напрацювання практики

Ще одним очікуванням від згаданого положення була оперативність розгляду справи. Проте й це виявилося не зовсім так. Деякі питання врегульовано судовою практикою, та чи остаточно — поки що є сумніви.

Зокрема, ст.8 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містить вичерпний перелік ухвал і постанов господарського суду, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. А це обмежує доступ громадян до суду й нібито порушує ст.124 Конституції. Втім, Верховний Суд України застосував тут практику Європейського суду з прав людини. До того ж, зазначив Ю.Хорунжий, міжнародні партнери наполягають на зменшенні переліку рішень, які можуть бути оскаржені в касаційній інстанції.

Друге запитання: хто має розглядати «супутні» справи — суддя, котрий слухає справу про банкрутство чи інший, «банкрутна» колегія чи ні? «Тут теж ВСУ поставив крапку, так само застосувавши практику ЄСПЛ. Він визнав, що статочне судове рішення, правильне за своєю суттю, не може бути скасоване лише з процесуальних мотивів», — сказав юрист.

Чи можливе забезпечення позову?

Втім, існують питання, відповіді на які й досі не знайдено. Одне з таких — по суті, неможливість застосування процедури забезпечення позову. Цей інструмент загалом не надто активно використовується в судочинстві. А для справ про банкрутство навіть відсутня така можливість.

Наприклад, коли оскаржують дії, пов’язані з проведенням аукціону, майно може вийти з-під контролю законного власника. І забезпечити позов шляхом заборони відчуження, накладення арешту абощо неможливо, оскільки таке провадження — у рамках справи про банкрутство. А закон чітко говорить, що нові обтяження чи обмеження щодо використання майна тут заборонені.

Тому судді взагалі просять не використовувати термін «забезпечення позову». Може йтися тільки про заяви щодо вжиття якихось заходів забезпечення інтересів кредиторів, а це не відповідає засадам позовного провадження. Тож юристи шукають вихід із цієї ситуації. Наприклад, суд можна попросити встановити заборону ліквідатору підписувати протокол аукціону.

Тим часом директор Центру комерційного права Валентина Данішевська вважає, що забезпечення позову в рамках розгляду справи про банкрутство можливе. Адже закон не потрібно розуміти таким чином, що розгляд суддею справ про банкрутство зменшує можливості чи права учасників процесу. Отже, адвокати мають шукати шляхи, яким чином аргументувати свої клопотання.

Втім, зазначалося, що відповідна норма закону існує вже понад 4 роки, і ВСУ переглянув чимало рішень у таких справах. Але за весь цей час не висловив жодної правової позиції із зазначеного питання. Висновок один: варто вносити зміни до законодавства.

Також зверталась увага на те, що відповідно до профільного закону спори про визнання недійсними правочинів розглядаються за зверненням арбітражного керуючого або кредиторів «із заявою». Але чи йдеться про позовне провадження — одностайної думки немає.

Проблема затягування

Крім того, позовне провадження в рамках справи про банкрутство здатне спричиняти затягування розгляду справи. У разі оскарження рішення першої інстанції в позовному провадженні апеляційний суд може витребувати справу про банкрутство, аби дослідити всі матеріали. Учасники заходу підтвердили, що в їхній практиці були такі випадки.

В.Данішевська висловила думку, що суди створили проблему штучно. По-перше, припустила вона, матеріали справи можна скопіювати, аби надати їх у позовне провадження. «Але не забуваймо, що господарський процес змагальний», — додала експерт. І пояснила: аби перемогти, апелянт має сам подати до господарського суду всі докази. Останній може знайомитися з матеріалами, але слідства не веде. Тому всі матеріали, які мають значення для справи, повинні надати сторони. І жодні паралельні розгляди заяв не повинні зупиняти рух основної справи про банкрутство.

Це питання, як і низка інших, порушених на засіданні, вимагають змін профільного акта, зокрема уточнення термінів. Наразі в парламенті зареєстровано проект «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення ефективності процедур банкрутства» (№3132-д).

У його розробленні брали участь як усі зацікавлені сторони в Україні, так і міжнародні експерти. Втім, щодо окремих норм досі точаться жваві дискусії.

Член ради комітету з конкурсного права АПУ, радник ЮГ  Олександр Бірюков зазначив, що мета документа — знайти баланс інтересів усіх сторін. Поки що проект лише був унесений до порядку денного засідань Верховної Ради в лютому цього року. Відтоді справа не зрушила з мертвої точки.