Закон і Бізнес


Коли бути при ВККС недостатньо

«Доброчесники» можуть за допомогою законодавчих змін дістатися до ВРП


№30 (1328) 01.08—06.08.2017
КСЕНІЯ МАГНУШЕВСЬКА
1982

Громадська рада доброчесності знайшла в законах «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя» лазівки, завдяки яким вона може брати участь у засіданнях ВРП, коли та вирішуватиме, хто ж працюватиме в новому Верховному Суді. Втім, не виключено, що, аби «законно закріпитися» за ВРП, «доброчесники» добиватимуться внесення змін до нормативно-правових актів.


Розчарування і сподівання

ГРД не приховує незадоволення результатами проведених колегіями ВККС співбесід з претендентами на червоні мантії та пленарних засідань комісії. Адже «кваліфікаційники» погодилися тільки з 51 висновком громадського органу щодо невідповідності кандидатів критеріям доброчесності та професійної етики. Тоді як 76 осіб з «недоброчесною міткою» продовжують змагатися за крісла у ВС.

«Розчарувавшись» у ВККС, яка, за словами одного з членів ГРД, складається «здебільшого зі старих суддів, обраних старими суддями», отже, «прогресивних рішень від них годі очікувати», громадський орган переключив увагу на наступного арбітра в змаганнях за «верховні» мантії — ВРП. «Доброчесники» хочуть переконати останню не пропустити до ВС осіб із заплямованою репутацією.

ГРД навіть знайшла в документах положення, які начебто дозволяють їй сказати своє слово і на засіданнях ВРП. Так, відповідно до ч.19 ст.79 закону «Про судоустрій і статус суддів» Рада може відмовити у внесенні Президентові подання про призначення на посаду в разі наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до Феміди у зв’язку з таким призначенням.

З огляду на те що, як вважає ГРД, в її висновках ідеться про критерії доброчесності та професійної етики, саме вона має доводити наявність згаданого вище «обґрунтованого сумніву». Крім того, в законі «Про Вищу раду правосуддя» зазначається: ВРП може залучати для виконання допоміжних і консультативних функцій і ГРД (ч.3 ст.3), а також співпрацювати з громадським органом з питань розроблення та впровадження заходів забезпечення незалежності служителів Феміди та авторитету правосуддя (ч.4 ст.73).

На думку «доброчесників», цих норм достатньо, щоб бути присутніми на засіданні ВРП та спрямувати її рішення на «путь істини».

Як розуміти

Втім, ГРД, напевно, забуває, що основна мета її створення — сприяння ВККС у встановленні відповідності претендента на мантію критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. Тобто після завершення останньої процедури її місія вичерпується. Однак, на думку експертів, громадський орган уперто не хоче цього визнавати і намагається добитися чи не головної ролі у «верховній грі».

Так, її представники мають намір офіційно звернутися до ВККС з проханням «оприлюднити індивідуальні рішення комісії щодо претендентів на посади суддів ВС за результатами кваліфоцінювання».

При цьому для підкріплення власної позиції вони звертаються до думки експерта Ради Європи, доктора права, професора Діани Ковачевої. У висновку щодо регламенту ГРД вона зауважила: «Оцінювання кандидата на посаду судді з метою його призначення має бути відкрите та прозоре. У разі проведення конкурсу на посаду судді результати оцінювання кандидатів на таку посаду мають оприлюднюватися, щоб обґрунтувати підсумки конкурсу».

Втім, на думку фахівців, які аналізували євровисновок, «доброчесники» не зовсім правильно трактують це положення. Мається на увазі те, що ВККС після закінчення процедури кваліфоцінювання повинна назвати бали, які отримав той чи інший конкурсант. А не просто сформувати список переможців, без зазначення результатів оцінювання. Як відомо, комісія нічого не приховала і оприлюднила остаточні бали претендентів.

Впливова громадськість

Окремі експерти припускають: якщо вердикт ВРП щодо того, які особи заслуговують на червоні мантії, не задовольнить ГРД, то не виключено, що остання добиватиметься внесення змін до закону. Аби було чітко записано, що «доброчесники» повинні не тільки сприяти ВККС, а й спрямовувати думки членів ВРП у правильне русло.

Якщо хтось сумнівається в тому, що у ГРД недостатньо могутності, аби схилити парламентарів до коригування нормативно-правового акта, то нехай пригадає минулорічну історію. Коли закон «Про судоустрій і статус суддів» був прийнятий у новій редакції, громадський орган вчитався в його положення і зрозумів: ВККС може не зважати на його висновки про недоброчесність претендентів на мантії.

Після цього в документі з’явилася норма: якщо рада встановила, що кандидат не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такої особи здійснювати правосуддя у відповідній установі тільки тоді, коли такий вердикт підтриманий не менше ніж 11 її членами.

Тож висновки, як кажуть, робіть самі.