Закон і Бізнес


Голова комітету РСУ Тетяна Чумаченко:

«Суспільство повинне зрозуміти: суддя, який має приватний інтерес, що іноді призводить до конфлікту інтересів, — не злочинець»


Тетяна Чумаченко: «Суспільство повинне зрозуміти: суддя, який має приватний інтерес, що іноді призводить до конфлікту інтересів, — не злочинець»

№28 (1326) 15.07—21.07.2017
МАРИНА БОЙКО
4068

Володарям мантій немає що приховувати від журналістів і громадськості. Служителі Феміди готові до того, щоб врегульовувати конфлікт інтересів самостійно. Про це «ЗіБ» розповіла голова комітету етики, врегулювання конфлікту інтересів та професійного розвитку суддів Ради суддів, суддя Вищого адміністративного суду у відставці Тетяна ЧУМАЧЕНКО. Також вона заспокоїла суддів: чоловік та дружина можуть працювати в одній установі, але повинні дотримуватися певних правил. Яких саме? Відповідь є в інтерв’ю.


«Судді відверто розкривають свої приватні інтереси та зв’язки»

— Тетяно Анатоліївно, останнім часом актуалізувалося питання щодо врегулювання конфлікту інтересів. Із чим це пов’язано?

— Я не сказала б, що питання актуалізувалося недавно, воно існувало завжди, а з моменту набрання чинності законом «Про запобігання корупції» виникла нагальна потреба розробити механізми його реалізації. Із цією метою комітет РСУ співпрацював з міжнародними та вітчизняними експертами і розробив «Порядок здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів у діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання», який і був затверджений рішенням ради від 4.02.2016.

Це був свого роду підготовчий період, протягом якого представники комітету брали участь у розробленні навчального курсу Національної школи суддів, який включав навчальний модуль із цього питання. Коли рада вже затвердила порядок, нашим завданням стало донести його зміст суддям. Що ми й зробили.

У зв’язку із цим хочу наголосити: ситуації, в яких може виникати конфлікт інтересів, існували завжди, але не було жодного нормативно-правового акта, який давав би визначення цього поняття та передбачав спосіб урегулювання конфлікту інтересів. Уперше згадка про конфлікт інтересів з’явилася в законі «Про запобігання корупції», який визначив цей термін та способи запобігання і врегулювання.

Продовжуючи роботу над цим питанням, протягом 2016 та 2017 років РСУ прийняла 7 рішень щодо конфлікту інтересів, 5 з яких — роз’яснення можливих ситуацій як для суддів, так і для суспільства. Хоча, якщо відверто, то бажання розібратися в цих питаннях має виключно суддівська спільнота.

Отже, комітет постійно працює зі зверненнями суддів і моніторить питання, що найчастіше зустрічаються та хвилюють їх. Якщо у 2015-му було 15 звернень від суддів, у минулому році — приблизно 100, а за І півріччя 2017-го — понад 100, то зрозуміло, що РСУ працює в цьому напрямі ефективно.

Але прописати рекомендації щодо всіх імовірних ситуацій неможливо, як неможливо дати їх на всі випадки життя. Як з’ясувалося в результаті моніторингу щодо конфлікту інтересів у діяльності суддів, одним з питань є спільна робота близьких людей в одній установі. Для прикладу: працювали в одній установі двоє суддів, потім вони одружилися. Мають вони на це право? Мають. Але така ситуація може призвести до виникнення конфлікту інтересів. Тому РСУ роз’яснила, що такі судді не мають спільно виконувати свої посадові обов’язки (разом в одній колегії не розглядати конкретних справ, за можливості розділити спеціалізацію, за необхідності заявляти самовідвід).

Не думаю, що коли-небудь усі ситуації будуть вичерпані. Навряд чи. Але більшість випадків, коли у суддів може виникнути потенційний чи реальний конфлікт інтересів, РСУ прагне роз’яснити, описати. І ось тут, на мою думку, дуже корисними і повчальними є тренінги та навчання суддів із цього питання.

— Та кількість суддів, яка звертається до РСУ з питаннями щодо конфлікту інтересів, — це багато для судової системи?

— Слово «багато» не дуже підходить. Де ця межа? 10 — це мало, а якщо 100, то вже багато? І про що свідчить така статистика? Як я вже говорила, більшість звернень надходить від суддів. Від громадян отримуємо поодинокі заяви. Про що йде мова? Про те, що хтось колись вирішив, що судді приховують свої зв’язки. Сьогодні судді, розуміючи настрої у суспільстві та рівень своєї відповідальності перед ним, роблять все можливе, аби довести свою відкритість. Хоча так було не завжди. Зараз тотальна закритість судової системи взагалі неможлива! Судді це розуміють і відверто розкривають свої приватні інтереси та зв’язки, захищаючи у такий спосіб незалежне та неупереджене судочинство. Якщо ви захочете детально дослідити це питання, то переконаєтесь, що судді відкриті для суспільства і громадськості.

«Необхідно, щоб кожен суддя стежив, аби його приватний інтерес не впливав на його посадові обов’язки»

— Свого часу РСУ рекомендувала служителям Феміди подавати декларації про приватні інтереси. Чи надсилають володарі мантій такі документи раді?

— Так. З набранням чинності законом «Про запобігання корупції» із чогось потрібно було починати. Ідею декларування приватних інтересів нам підказали міжнародні експерти, бо наявність приватного інтересу може спричинити конфлікт інтересів. Хоча в суддів і так вистачає обов’язкових для заповнення декларацій. При цьому неподання або несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації родинних зв’язків, декларації доброчесності, зазначення в перелічених документах завідомо недостовірних, неповних відомостей є підставами для притягнення судді до відповідальності.

Повертаючись до декларації про приватні інтереси, зазначу, що її заповнення — це виключно добровільне бажання судді розкрити свої приватні інтереси.

До появи згаданого порядку жодним документом не було передбачено, як діяти суддям, де заявити про приватний інтерес, кому повідомити таку інформацію. Тому РСУ запропонувала повідомляти про таке за допомогою відповідної декларації. Наголошую: приватний інтерес і конфлікт інтересів не є тотожними поняттями.

Що стосується реакції суддів на такі рекомендації, то одні заповнили декларацію, а інші вважали це зайвим, оскільки в разі виникнення конфлікту інтересів вони і так зобов’язані негайно повідомляти РСУ.

— То небагато служителів Феміди зізналися в наявності приватних інтересів?

— Тут немає в чому зізнаватися: суддя має родину, друзів, знайомих, у нього обов’язково має бути приватний інтерес. Судді, як і всі люди, мають батьків, мають право дружити, кохати, одружуватися, народжувати дітей. Їхні діти мають право обирати будь-які професії, в тому числі юридичні. А хто, скажіть мені, може заборонити дітям обрати професію батьків? Хіба це злочин, коли діти і їхні батьки — юристи, навіть більше того — судді? Хіба в Україні є заборона на професію? У нашій державі кожен може звернутися по захист своїх прав до суду, в тому числі рідні та близькі судді.

Питання тільки в тому, як приватний інтерес може вплинути на посадові обов’язки судді, як розпізнати конфлікт інтересів, як йому запобігти і як його врегулювати у разі виникнення. У зв’язку із цим украй необхідно, щоб кожен суддя стежив, аби його приватний інтерес не впливав на його посадові обов’язки. У цьому й полягає запобігання конфлікту інтересів.

До речі, закон забороняє тільки пряме підпорядкування близьких осіб. Тому робота в одній судовій установі володарів мантій та їхніх близьких сама по собі не породжує конфлікту інтересів. Для визначення наявності або відсутності останнього варто виходити зі співвідношення їхніх посадових обов’язків. Те саме стосується і родин, в яких є кілька суддів, адже ще ніхто не відмінив династій лікарів, учителів, акторів, інженерів і суддів. Тут слід пам’ятати тільки про співвідношення приватного інтересу й посадових обов’язків.

Якщо, наприклад, син є суддею місцевого суду, а батько — суддя апеляційного, то останній не має розглядати справу, в якій рішення постановив його син. Якщо все ж таки така справа опиниться в провадженні батька, він має заявити самовідвід. Це правило, якого потрібно дотримуватися і навчитися за ним жити.

У свою чергу суспільство має зрозуміти: суддя, який має приватний інтерес, що іноді призводить до конфлікту інтересів, — не злочинець і не правопорушник. Чим швидше громадськість це зрозуміє, тим краще буде для суспільства, для незалежного судочинства і для держави.

«Урешті-решт судді усвідомлять, що дотримання ними вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів контролює виключно РСУ»

— Стежити за тим, аби законники дотримувалися вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів, повинна РСУ. Однак окремі судді просять допомоги не в «самоврядників», а в Національного агентства з питань запобігання корупції. Чому володарі мантій звертаються по роз’яснення до НАЗК?

— Цікаве запитання. Чому? Різні причини можуть бути. Нині в судовій системі склалася така ситуація, що в суддів надмірне навантаження і вони, як завжди, в першу чергу зосереджені на розгляді справ. І тільки тоді, коли гостро виникає питання з приводу того, чи є та або інша ситуація конфліктом інтересів, суддя намагається у стислі строки з’ясувати його.

Чому до НАЗК, а не до РСУ? Можливо, тому, що агентство є одним з тих органів, який має складати протоколи про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, а РСУ врегульовує конфлікт інтересів через рекомендації. Це один з варіантів відповіді на ваше запитання.

Думаю, що звернення до НАЗК — це тимчасове явище. Про те, що судді звертаються до агентства, ми дізналися з повідомлення НАЗК. У своєму зверненні відомство просило повторно провести навчання для суддів, що ми й робимо постійно протягом року та продовжуватимемо робити це далі. Користуючись нагодою, ще раз публічно звернуся до колег: шановні судді, РСУ готова провести навчання із цих питань у вашому регіоні у будь-який зручний для вас час.

Отже, можна сказати, що звернення суддів до НАЗК не є проблемою, адже як тільки в будь-якій сфері з’являються нові процедури — обов’язково виникають певні огріхи і недоречності. Це доти, доки не налагодиться певний алгоритм роботи. Урешті-решт судді усвідомлять, що дотримання ними вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів контролює виключно РСУ.

— У згаданому порядку передбачено заходи, які може вживати РСУ щодо врегулювання конфлікту інтересів. Один з них — рекомендувати звільнення особи. Чи були такі випадки?

— Цей захід визначений законом, і він є крайнім. Є багато способів, аби не допустити звільнення, а врегулювати конфлікт інтересів по-іншому. Адже звільнення судді з метою врегулювання конфлікту інтересів — це надто дорого для держави та суспільства, його можна вирішити через невчинення певних дій, перерозподіл посадових обов’язків, задоволення відводу і самовідводу.

Сподіваюся, що ніколи не виникне ситуація, коли РСУ буде рекомендувати судді звільнитися. Завдання ради — дати судді рекомендацію, як зробити все правильно, без крайніх заходів.

— Щоб ніхто не постраждав?

— Так. Бо найбільше від таких заходів страждатиме судочинство, яке покликане захищати права людини. Взагалі все, що робиться в житті, потрібно робити так, аби не завдати нікому шкоди або ж мінімалізувати її.

— Останнім часом Національна поліція активно складає протоколи щодо суддів, які при розгляді конкретної справи не врегулювали конфлікту інтересів. Чому це відбувається і чим ви це пояснюєте?

— Закон «Про запобігання корупції» визначає особливості врегулювання конфлікту інтересів, що виник у діяльності окремих категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до яких правила врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів установлюються законом «Про судоустрій і статус суддів». Він надає РСУ повноваження приймати рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у разі, якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом.

Тобто є два напрями врегулювання конфлікту інтересів: за участю РСУ, про що вже йшлося, і без неї.

Суддя врегульовує його самостійно: у порядку, визначеному процесуальними законом, — через відвід і самовідвід. Для чого закон передбачає таке? Для того, щоб запобігти будь-якому втручанню у діяльність судді під час здійснення правосуддя. В цьому, на мою думку, і полягає один зі способів забезпечення принципу незалежності та неупередженості судочинства.

Отже, ніхто не може втручатися у діяльність судді, в тому числі за допомогою притягнення до адміністративної відповідальності за процесуальні порушення, вчинені під час розгляду справи.

Інакше кажучи, якщо суддя допустив процесуальні порушення, його помилка може бути виправлена у порядку апеляційного чи касаційного розгляду або він може бути притягнутий за порушення процесуального закону до дисциплінарної відповідальності аж до подання про звільнення.

Тому складання Нацполіцією протоколів про адмінвідповідальність за ст.1727 Кодексу про адміністративні правопорушення («Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів») за процесуальну діяльність судді, на мою думку, не може бути правильним. Інше питання, коли конфлікт інтересів у діяльності судді виникає в ситуації, не пов’язаній з його процесуальними діями.

«Приватний інтерес у відносинах з ВРП і ВККС має кожен суддя»

— На одному з останніх засідань РСУ відповіла на запит окремих законників: унесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо надходження повідомлення від однієї зі сторін у справі про вчинення володарем мантії кримінального правопорушення за ст.375 Кримінального кодексу не породжує ні потенційного, ні реального конфлікту інтересів. Чому судді звернулися по роз’яснення саме такого питання?

— Ви знову мене запитуєте про те, що думають інші. Один з варіантів відповіді: можливо, тому, що не всі питання врегульовані законом, і судді вирішили з’ясувати для себе, чи правильно вони розуміють ту чи іншу ситуацію. Коли суддя розглядає справу, а сторона просить притягнути його до кримінальної відповідальності, то, ймовірно, виникає плутанина між конфліктом інтересів у розумінні закону «Про запобігання корупції» і взагалі будь-яким конфліктом. Мабуть, аби рішення суду потім не було скасовано з тих підстав, що суддя вчасно не заявив самовідводу чи не повідомив про конфлікт інтересів, то, заздалегідь отримавши роз’яснення, що тут не виникає конфлікт, він цим самим захищає рішення суду і право громадянина отримати законне та обґрунтоване рішення, постановлене незалежним і неупередженим судом.

— Які ваші аргументи на користь того, чому в згаданій ситуації не виникає конфлікту інтересів, а внесення відомостей до ЄРДР щодо судді може бути тиском?

— Тому що конфліктна ситуація і конфлікт інтересів не тотожні поняття. У словосполученні «конфліктна ситуація» головне слово — «конфліктна», а в «конфлікт інтересів» — «інтерес».

Ця ситуація більше схожа на вплив на суд, що передбачає кримінальну відповідальність за ст.376 КК, про що РСУ й дала роз’яснення у своєму рішенні. Адже зазвичай такі дії зацікавлених осіб під час розгляду справи суддею, коли невідомо, яке рішення буде постановлено, мають на меті вплинути на суддю, залякати, спонукати прийняти «вигідне» рішення.

— Крім того, РСУ роз’яснила, що розгляд у Вищій раді правосуддя скарги на володаря мантії, відкриття дисциплінарного провадження не призводять до конфлікту інтересів у діяльності служителів Феміди щодо розгляду справи за участю скаржника чи Ради. Чому «самоврядники» прийняли таке рішення?

— ВРП, Вища кваліфікаційна комісія суддів — це органи, які уповноважені приймати рішення щодо кар’єри суддів, їхньої дисциплінарної відповідальності. Водночас у державі існують суди, яким, за законом, підсудні справи, в котрих однією зі сторін можуть бути ці органи. Рано чи пізно останні вирішують питання кар’єри чи відповідальності кожного судді країни. Отже, приватний інтерес у відносинах з ВРП і ВККС має кожен суддя.

Разом з тим відповідно до міжнародних стандартів такий приватний інтерес, який мають усі судді, не створює конфлікту інтересів. Інакше жоден суд в Україні не зможе розглянути такий спір.

Загалом наш комітет активно займається низкою питань, які пов’язані з професійною етикою судді, зокрема конфліктом інтересів у діяльності суддів.

Одне з важливих наших завдань, з одного боку, — допомогти суддям у найкращий спосіб розкрити свої приватні інтереси, що є демонстрацією їх доброчесності, відсутності в їхніх шафах «скелетів», а з другого — розповісти суспільству, що конфлікт інтересів — це суспільне явище, яке завжди було, є і буде, а судді готові до самостійного його врегулювання.