Закон і Бізнес


Не грошима єдиними

Розширенню переліку цінностей, що передаються в заставу, бракує деталізації процедур


№27 (1325) 08.07—14.07.2017
Олег ТАТАРОВ, старший партнер ЮК «Татаров, Фаринник, Головко», д.ю.н., заслужений юрист України
1030

Пропонується передбачити можливість унесення як застави не лише коштів у грошовій одиниці України, а й цінних паперів, рухомого та нерухомого майна. Відповідний законопроект зареєстрований у парламенті. Втім, з огляду на певні прогалини та неузгодженості документ потребує системного доопрацювання.


Корисна альтернатива

Необхідність застосування альтернативних триманню під вартою видів запобіжних заходів слугує своєрідною умовою унеможливлення безпідставного позбавлення права на свободу та особисту недоторканність. Тому, безперечно, удосконалення норм КПК, передбачене проектом «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо розширення переліку предметів, які можуть визнаватися заставою» (№6497), є необхідним.

Можливість унесення як застави не тільки коштів, а й цінних паперів, рухомого та нерухомого майна передбачав і КПК 1960 року. Проте до проведення реформ потрібно підходити виважено й обдумано.

За статистикою, порушення умов застави як запобіжного заходу відбулося лише в 0,26% випадків. Тому розширення спектра її застосування є виправданим з точки зору забезпечення належної поведінки підозрюваного чи обвинуваченого. Адже виникають ситуації, коли в особи, до якої за рішенням суду застосовано заставу чи яка може бути звільнена під заставу, немає можливості внести визначену судом суму через відсутність необхідних коштів.

Водночас в особи наявне майно, цінні папери, які в кілька разів перевищують розмір застави. Проте, за положеннями чинного КПК, особа не вправі скористатися цим майном як однією з гарантій належної поведінки під час кримінального провадження.

Для продажу такого майна в переважній більшості випадків відсутні умови, оскільки суд може накласти на нього арешт, що перекриває шлях до укладення цивільно-правових угод. Крім того, такі дії потребують тривалої підготовки необхідних документів (витребування різного роду довідок, оцінки майна, нотаріального посвідчення договору тощо) та витрат на ці операції.

Передбачення можливості внесення застави у вигляді цінних паперів, рухомого та нерухомого майна дасть змогу підозрюваному, обвинуваченому скористатися своїм майном як гарантією виконання процесуальних дій без додаткових фінансових утрат, а також продовжувати послуговуватися ним без жодних перешкод.

Тягар доказування

Попри загалом позитивну ідею,  варто зазначити: пропозиції проекту повинні бути системними, а порядок унесення майна, цінних паперів як застави чітко визначеним.

Так, пропонується «тягар доказування цінності предмета застави та відсутності обтяжень покласти на заставодавця». На перший погляд, це правильне рішення. Проте, з іншого погляду, воно може зумовити подання підроблених документів, відображення неправдивих відомостей, зокрема щодо завищеної вартості майна (згідно з оцінкою), відсутності відповідних обтяжень (іпотеки).

Невизначеним у проекті є й питання внесення як застави майна, на яке орган досудового розслідування наклав арешт із метою відшкодування ймовірного цивільного позову чи виконання покарання у вигляді конфіскації майна, обтяження розпорядження яким унесено до реєстру.

Залишено поза увагою можливість унесення як застави майна:

• яке є спільною власністю подружжя;

• що визнане речовим доказом в іншому кримінальному провадженні;

•яке належить кільком заставодавцям.

Невирішеним залишається й питання встановлення ринкової вартості (на момент унесення) та відсутності обтяжень щодо майна, яке пропонується передати як заставу.

Крім того, у проекті необхідно визначити відповідальну особу, котра зобов’язана після звернення до неї заставодавця впродовж триденного строку перевірити наявність зареєстрованого у визначеному законом порядку висновку про оцінку майна та відсутність обтяжень об’єкта.

Також недоцільним є застосування саме арешту до цінних паперів, рухомого та нерухомого майна, яке буде внесено як заставу.

Законодавцю необхідно визначитись із застосуванням обтяження на відчуження майна. Адже накладення обтяження на нерухомість, наприклад нотаріусом, у повній мірі унеможливить її відчуження до вирішення справи по суті, чого не скажеш про рухоме майно.

З огляду на це процедури внесення як застави нерухомого та рухомого майна є різними, у зв’язку із чим потребують окремої правової регламентації. Проте в проекті не передбачено диференціації цих питань.

Кому передавати?

Крім того, документ містить низку техніко-юридичних неточностей та лексичних помилок. Так, за проектом, у випадку передання як застави цінних паперів, рухомого або нерухомого майна заставодавець зобов’язаний у той же строк передати їх «слідчому, прокурору, суду» разом із правовстановчими документами.

Вказана процедура не зовсім удала з огляду на те, що на судовому засіданні такі документи повинні бути пред’явлені, а передавати їх можливо тільки уповноваженим службовим особам на підставі ухвали слідчого судді. На стадії досудового розслідування такою уповноваженою особою слід уважати прокурора, який безпосередньо бере участь у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу, а також здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.

Водночас необхідно визначити строк передання таких документів. Убачається, що пропозиція зробити це «негайно, але не пізніше наступного робочого дня» забезпечила б належне виконання обов’язків передання правовстановчих документів.