Закон і Бізнес


Податок на виведений капітал: варто ризикнути

Україні потрібна реальна реформа, спрямована не на фіскальну мету, а на запуск економіки


Бізнес буде вкладати гроші в розвиток, а не виводити їх в іноземні банки без сплати податків в Україні.

№25 (1323) 24.06—30.06.2017
Оксана КОБЗАР, адвокат, керуючий АБ Оксани Кобзар
2341
2341

Запровадження податку на виведений капітал — це перша ідея, яка виходить не з мети міфічного балансу інтересів держави і бізнесу, чим так люблять маніпулювати реформатори в Україні, а з мети підвищення конкурентоспроможності українського бізнесу в глобальній економіці. Держава існує за рахунок податків, які сплачує бізнес, тому інтереси бізнесу і держави мають збігатися.


Оптимізація втратить сенс

Відмова від оподаткування прибутку до його виведення може дати потужний внутрішній імпульс для економіки. В Україні є передумови для запровадження такого податку і є завдання, які можуть бути вирішені шляхом реформування. Звичайно, багато залежить від того, як саме буде реалізовано цю ідею.

Система оподаткування виведеного прибутку — це кардинально інший об’єкт оподаткування. Податок буде стягуватися не з прибутку — фінансового результату за підсумками податкового періоду в бухгалтерському обліку, зменшеного на податкові різниці, а із суми виплачених дивідендів та прирівняних до них платежів.

Це означає, що розрахунок фінансового результату з метою оподаткування втрачає сенс. А значить, сенсу буде позбавлена і мінімізація оподатковуваного прибутку шляхом завищення витрат, маніпуляцій зі збитками тощо.

У зв’язку із цим неактуальною стане і проблема первинних документів, які підтверджують витрати. Звітність подаватиметься платником лише в тому разі, якщо у звітному періоді мали місце операції, за які сплачується податок на виведений капітал.

Для підприємств це буде значним полегшенням. Більшість бізнесменів обрали б простий, зрозумілий і передбачуваний податок із цілком прийнятною ставкою 15—20% виведеного капіталу, а не складне планування з метою оптимізації податкового навантаження, з приводу якого обов’язково слід чекати протистояння з податківцями під час перевірок. Навіть попри те, що ефективне планування дозволяє знизити податкове навантаження до мінімуму. Адже мінімізація ризиків та можливість бюджетування і прогнозування фінансових показників є важливими для бізнесу, націленого на розвиток і тривалу присутність на ринку.

Об’єкт нарахування

Для того щоб запобігти замаскованому виведенню капіталу через фіктивні угоди, має бути затверджено перелік операцій, прирівняних до виведення капіталу. Відповідно, податковий контроль буде спрямовано на контроль операцій. Акценти будуть зміщуватися із доведення зв’язку з господарською діяльністю, що актуально навіть зараз, попри податкову реформу 2015 року, на перевірку сторін і реальної суті конкретних операцій, направлених на виведення коштів.

Безумовно, буде чимало податкових спорів із цього питання. Найбільш дискусійним і важливим моментом стане перелік таких операцій. Нині концепція, на основі якої Мінфін розробляє відповідний законопроект, передбачає таке.

Податок зі ставкою 15% стягуватиметься з дивідендів, які виплачуються неплатнику податку на виведений капітал. Податок з доходів фізичних осіб і податок на репатріацію при цьому не справляється.

Точилися дискусії щодо того, чи оподатковувати операції між платниками податку на виведений капітал. Сьогодні концепція передбачає виключення цих операцій з оподаткування, інакше реформа втрачала б сенс.

До виведення капіталу будуть також прирівняні операції, податок на які дорівнюватиме 20%. Зокрема, це операції, які можуть бути спрямовані на виведення капіталу з-під оподаткування:

• сплата процентів нерезиденту із низькоподаткових юрисдикцій;

• сплата процентів пов’язаному нерезиденту, якщо розмір позик і кредитів від нього більш ніж у 3,5 раза перевищує власний капітал (правило тонкої капіталізації, яке діє і нині й встановлює обмеження на формування витрат при сплаті таких процентів). Якщо розмір позик і кредитів від пов’язаного нерезидента перевищує розмір власного капіталу в 1,5 раза, то податок на виведений капітал теж буде сплачуватися, але зі ставкою 5%;

• сплата нерезиденту платежів у межах договорів страхування і перестрахування (з деякими винятками);

• фінансова допомога (у разі повернення можливе зменшення зобов’язань щодо податку), прощення боргу, дарування або інше безоплатне передання майна неплатнику податку на виведений капітал або позика чи кредит пов’язаній особі — нерезиденту;

• інвестиції за кордон;

• роялті нерезидентам;

• платежі спрощенцям — пов’язаним особам;

• контрольовані операції, що не відповідають принципу «витягнутої руки»;

• витрати в інтересах фізичної особи.

Гроші на розвиток

Доступ українського бізнесу до фінансових ресурсів дуже обмежений: українські кредити дорогі, а інвестиції та фінансування з боку світових інституцій часто неможливі. По-перше, через високі ризики, низький рівень захисту інвестицій і права власності. По-друге, через бар’єри валютного регулювання. Отже, бізнесу не вистачає обігових коштів.

Цю проблему частково можна розв’язати, якщо звільнити від оподаткування капітал, який власник не вилучає з обороту, а направляє на модернізацію, інвестиції та інновації. Це стимул для пришвидшення обороту капіталу й зростання бізнесу.

Важливо також те, що бізнес, який більше не буде зацікавлений у приховуванні реальних показників господарської діяльності, формуватиме реальну фінансову звітність, зрозумілу акціонерам та інвесторам. Доводити свою інвестиційну привабливість стане простіше, доступ до ринків капіталів для бізнесу із прозорими фінансовими показниками буде легшим. Звичайно, це станеться не відразу, адже підприємці не тільки не довіряють державі, а й остерігаються недружніх дій з боку конкурентів.

Противники цього податку кажуть, що його запровадження створить нерівні умови для українського та іноземного бізнесу, адже він буде стягуватися при виплаті пасивних доходів на користь нерезидентів, у той час як з операцій між платниками податку на виведений капітал плата не стягуватиметься, адже гроші обертатимуться в українському бізнесі. Але й зараз під час виплати пасивних доходів іноземним компаніям справляється так званий податок на репатріацію зі ставкою 15%. У разі запровадження новацій його буде скасовано.

Компенсатори втрат

Встановлення податку на виведений капітал має стати ефективною альтернативою адміністративно-валютним бар’єрам відтоку капіталу з України. Досвід запровадження правил трансфертного ціноутворення для контрольованих операцій і податкових різниць показав низьку ефективність цих заходів через складність адміністрування й труднощі обміну податковою інформацією з іншими юрисдикціями.

Із реалізацією нового методу в НБУ розширяться можливості для подальшої валютної лібералізації і дерегулювання процесів інвестування, а в майбутньому — для зняття обмежень щодо розрахунків за зовнішньоекономічними операціями (180 днів).

Можливо, спочатку бюджет втрачатиме через недоотримання податку на прибуток. Так було в Естонії. Але, по-перше, нарощування обсягу операцій означатиме зростання надходжень від ПДВ, які частково компенсують можливі втрати.

По-друге, якщо умови запровадження податку на виведений капітал не передбачатимуть подвійного оподаткування і з вивільнених коштів не стягуватиметься податок з доходів фізичних осіб, вони частково можуть бути спрямовані на розширення фонду оплати праці. Це теж збільшить надходження до бюджету. Але розраховувати на це можна лише за умови подальшого зниження податків на заробітну плату до такого рівня, коли вигідніше буде в повному обсязі оподатковувати фонд оплати праці, ніж виводити капітал під 15—20%. Нагадаю: зараз підприємці сплачують 18% податку з доходів, 1,5% військового збору та 22% ЄСВ, що становить 41,5%. Тому виведення капіталу для виплати зарплати «в конвертах» буде доцільним доти, доки навантаження на фонд оплати праці на впаде до рівня 20—25%.

По-третє, через деякий час (приблизно два—три роки) власники все ж таки почнуть отримувати дивіденди. І якщо реформа буде ефективною й активізує економіку, то надходження від податку перевищать нинішні суми від оподаткування прибутку, а витрати на адміністрування скоротяться. Імітація реформ уже не допоможе, треба йти на ризик.

 

ОПИТУВАННЯ «ЗіБ»

Чи доцільно вводити в Україні податок на виведений капітал замість

Роман АНТОНІВ, 
адвокат АФ «Династія»:

— Введення оподаткування розподіленого прибутку має всі шанси стати чи не найпрогресивнішою податковою реформою в історії незалежної України.

Відміна класичного оподаткування суттєво спрощує адміністрування. З огляду на досвід Естонії імплементація подібної системи не тільки спростить вітчизняним підприємствам ведення бізнесу, а й дозволить покращити інвестиційний клімат, особливо якщо реформувати за зразком Естонії оподаткування оплати праці.

Але не варто сприймати запропоновану податкову новацію як панацею для економіки: значне відстрочення сплати податку на прибуток може збільшити дефіцит держбюджету, адже цей податок становить чверть податкових надходжень, що значно більше, ніж у країнах з розвиненою економікою. Крім цього, запропонована система спровокує появу нових схем ухилення від оподаткування, що покладає на законодавця непросте завдання передбачити ефективні правові механізми запобігання таким схемам.

Валерія МИТЮШИНА, 
юрист ICF Legal Service:

— Податок на виведений капітал не є винаходом вітчизняного законодавця. Така модель оподаткування функціонує з 2000 року в Естонії, і завдяки їй також ця держава вже не перший рік займає верхні рядки в рейтингу Doing Business. З 1 січня 2017-го податок на виведений капітал був запроваджений у Грузії.

В Україні прийняття закону має розв’язати низку проблем, що існують у податковій системі в контексті податку на прибуток. Наприклад, для розрахунку об’єкта оподаткування як базовий показник застосовується фінансовий результат з подальшим коректуванням різниці, що завжди пов’язано з ризиком пред’явлення претензій з боку органів контролю. Обчислення податку на виведений капітал значно простіше, адже він базується на вартості операцій, що знижує ймовірність помилок з боку платника податків, а отже, і можливість органів контролю донарахувати зобов’язання.

Ще один важливий момент: податок на виведений капітал зробить фіскальну систему більш справедливою. Наприклад, сьогодні стягнення податку на прибуток через зловживання схемами оптимізації з боку деяких платників призводить до нерівномірного розподілу фіскального навантаження. Це зачіпає осіб, які свідомо виконують свої податкові зобов’язання. Податок на виведений капітал просто зробить непотрібними деякі схеми податкового планування.

Павло ШОВАК, 
юрист ЮФ «Астерс»:

— Оподаткування прибутку під час його розподілу довело свою ефективність в Естонії. Така система знижує вартість капітального фінансування та стимулює людей інвестувати накопичений прибуток у подальший розвиток бізнесу. В теорії переваги оподаткування розподілу прибутку є очевидними. Однак потрібно враховувати практичну площину введення такої системи в Україні.

Зниження податкового тягаря може загрожувати складними правилами адміністрування податку, необхідністю ведення окремих бухгалтерського та податкового обліків. При цьому різниця між ними буде суттєвішою, ніж існувала до 2015 року.

Варто також розуміти, що, крім традиційної виплати дивідендів, до виведення капіталу прирівнюватимуться й інші операції. Ті ж «нікчеми» та «безтоварки», швидше за все, нікуди не подінуться, просто теперішнє «завищення суми витрат» змінить «заниження суми виведеного капіталу». З огляду на це у нас досить стриманий оптимізм з приводу можливої зміни системи оподаткування.

Галина МЕЛЬНИК, 
юрист ЮФ «Ілляшев та партнери»:

— З огляду на значне поширення оптимізаційних механізмів в умовах українських реалій запропонована модель буде прирівнювати до оподатковуваного виведення капіталу низку операцій, які нині використовуються для мінімізації податкового навантаження.

Зокрема, серед них такі операції: виплати на платників єдиного податку, надання довгострокових позик пов’язаним особам, виплати пасивних доходів пов’язаним нерезидентам, експортно-імпортні операції з такими нерезидентами, завдяки яким маржа прибутку формується на низькоподаткових юрисдикціях, а виплати проводяться на офшорні юрисдикції.

Цю ініціативу можна розглядати як черговий крок до детінізації бізнесу. Також реформа спрямована на стимулювання реінвестицій в українську економіку та на покращення інвестиційного клімату.

Довгостроковий макроекономічний ефект від новацій спрогнозувати важко. Очевидно, що на початковому етапі надходження до державного бюджету знизяться. Однак деякі аналітики прогнозують подальший приплив коштів у цілому за рахунок стимулювання іноземних інвестицій та реінвестицій, що, у свою чергу, збільшить надходження від ПДВ та податку на доходи фізичних осіб.

Максим ЛЕБЕДЄВ, 
керуючий юрист GOLAW:

— Податок на виведений капітал є дуже прогресивною ідеєю як для бізнесу, так і для країни. Передусім проста та зрозуміла система адміністрування податку буде приваблювати іноземних інвесторів. Не менш привабливою буде можливість структурувати міжнародний бізнес через територію України, як це було зроблено Естонією.

Саме податок на прибуток у розмірі 0% є психологічним стимулом для відкриття бізнесу, проте не тільки податкові преференції дають такий позитивний результат. Паралельно Україна має передбачити можливість існування більшості адміністративних сервісів у електронному вигляді. Розуміючи, що міжнародний бізнес сьогодні є мобільним, власники та топ-менеджмент компаній повинні мати постійний он-лайн-доступ до управління компанією.

Не варто також забувати, що Україна була і залишається провідною країною у сфері ІТ-стартапів. Впровадження нової зручної системи оподаткування має стимулювати IT-спеціалістів відкривати компанії та залучати кошти іноземних інвесторів саме в Україну, а не шукати способи реалізації власних проектів за кордоном.