Закон і Бізнес


Зустрічне незабезпечення

Обов’язок гарантувати відповідачеві відшкодування збитків через автоматичний арешт коштів не можна залишати на роздум суду


№23 (1321) 10.06—16.06.2017
Cергій РУДЕНКО, юрист ЮК Jurimex
5586

Проект закону про внесення змін до процесуальних кодексів (№6232), серед іншого, передбачає запровадження автоматизованої системи арешту коштів. Одночасно з’являться зустрічні гарантії в разі клопотання стягувача про застосування заходів забезпечення позову. Проте відсутність імперативу в цьому питанні може призвести до негативних наслідків.


Суддя в ролі виконавця

Впровадження автоматизованої системи арешту коштів є одним із зобов’язань України перед Міжнародним валютним фондом згідно з Меморандумом про економічну і фінансову політику від 27.02.2015. За цією угодою, Україна зобов’язалась усунути проблеми, що гальмують виявлення та арешт грошей, розміщених на банківських рахунках боржника.

Самого визначення терміна «система автоматизованого арешту коштів» проект не містить. Але в його положеннях зазначається, що вона забезпечує накладення арешту на гроші, розміщені на банківських рахунках.

Користувачами системи є судді в разі прийняття ними ухвали про забезпечення позову та державні виконавці у випадках прийняття постанови про арешт коштів. Нововведення дасть змогу суддям і державним виконавцям негайно виконати ухвалу про забезпечення позову або постанову про арешт коштів шляхом унесення відповідних відомостей до системи.

При цьому виконання документа про арешт коштів трактується саме як унесення суддею або державним виконавцем відомостей про арешт до системи, яка за допомогою інформаційно-телекомунікаційних засобів взаємодіятиме із системами автоматизації банків.

За таких обставин можна зробити висновок, що за умови взаємодії двох інформаційних систем арешт здійснюватиметься автоматично відразу після внесення суддею або державним виконавцем відповідних відомостей. У цілому система покликана забезпечити арешт грошей боржника без участі банківських працівників. Якщо ж такі відомості вноситиме суддя — то й без участі держвиконавця.

Унеможливлення маніпуляцій

Безперечно, при такому порядку дій система суттєво спростить процедуру та пришвидшить накладення арешту на кошти. Крім того, це сприятиме розв’язанню деяких проблем, які затягують таку процедуру.

Зокрема, нинішній порядок накладення арешту супроводжується винесенням ухвали про забезпечення позову, яка повинна відповідати вимогам виконавчого документа, або прийняттям державним виконавцем і направленням до банку постанови про арешт майна (коштів) боржника. При цьому судді в деяких випадках не зазначали всіх реквізитів виконавчого документа, у зв’язку із чим держвиконавець відмовляв у прийнятті його до виконання.

У свою чергу держвиконавець після прийняття постанови про арешт майна (коштів) боржника може не направити її в банки, у зв’язку із чим боржник отримує змогу вивести гроші з рахунків. Як наслідок, у стягувача будуть мінімальні шанси на реальне виконання рішення суду в частині стягнення з боржника коштів.

Згідно ж із проектом ухвала про забезпечення позову, як і раніше, повинна відповідати вимогам виконавчого документа. При цьому, оскільки суддя накладатиме арешт негайно з моменту її постановлення, усувається можливість маніпулювати положеннями закону, зокрема не зазначати всіх обов’язкових реквізитів.

Сумірність заходів і збитків

Як відомо, внаслідок вжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту коштів права відповідача та боржника зазнаватимуть суттєвого обмеження.

У проекті навіть ідеться про сплату особою, котра подає заяву про забезпечення позову, на депозитний рахунок суду коштів, які спрямовуватимуться на відновлення прав та інтересів відповідача в разі їх порушення заходами забезпеченням позову. Таким чином, для відповідача передбачена своєрідна гарантія у вигляді відновлення порушених прав за рахунок суми зустрічного забезпечення.

Проте, проаналізувавши положення документа, можемо стверджувати, що внесення суми зустрічного забезпечення не є обов’язковим, у зв’язку із чим убачається ризик порушення прав боржника.

Зазначене підтверджується тим, що згідно з проектом до моменту подання заяви про забезпечення позову сума зустрічного забезпечення не вноситься. Саме ж питання необхідності внесення суми зустрічного забезпечення залежить від обставин справи та вирішується суддею при розгляді заяви про забезпечення позову.

Таким чином, проект надає альтернативні варіанти поведінки, а саме — можливість для позивача вносити або не вносити зустрічне забезпечення. Тобто гарантувати відновлення порушених прав відповідача або позбавити його цього.

У свою чергу суд, за відсутності положень імперативного характеру, може й не вимагати від позивача сплати суми зустрічного забезпечення, що також містить ознаки корупційності. Отже, зберігається потенційна можливість для позивача блокувати діяльність відповідача шляхом накладання арешту на його кошти.

При цьому не треба залишати поза увагою ту обставину, що позивач може ставити собі за мету саме блокування діяльності відповідача у вигляді арешту його коштів на рахунках. Тому якщо суд вирішить не вимагати сплати суми зустрічного забезпечення, то, користуючись нагодою, позивач може свідомо допускати виведення зі своїх рахунків коштів для подальшого невідшкодування завданих відповідачеві збитків.

Як наслідок, ігноруватиметься принцип відповідальності позивача за шкоду, завдану заходами забезпечення позову. А подальша реалізація відповідачем права на відшкодування завданих збитків не матиме практичих наслідків.

Ризики блокування

Ще одну можливість для блокування діяльності підприємства залишає невизначеність питання щодо кількості рахунків, на які накладатиметься арешт. Зокрема, вбачаються ризики блокування діяльності відповідача шляхом арешту коштів на всіх його рахунках.

З огляду на інститут банківської таємниці відкритим залишається питання стосовно того, чи отримуватимуть судді та державні виконавці від банків, крім відомостей про кількість рахунків у боржника, також інформацію про загальну суму на таких рахунках.

Якщо судді та державні виконавці отримуватимуть тільки відомості про кількість банківських рахунків без даних про наявні на них гроші, то не залишається нічого іншого, як накласти арешт у межах суми, зазначеної у виконавчому документі, але на всі банківські рахунки. Отже, зберігатиметься ризик блокування господарської діяльності та порушення прав відповідача.

Таким чином, передбачені в проекті №6232 положення щодо автоматичного арешту коштів більшою мірою захищають права стягувача. Тому документ потребує доопрацювання в частині дотримання рівності прав та гарантій для обох сторін. Саме такий підхід забезпечить ефективне функціонування системи автоматичного арешту коштів.