Володимир Мерцин

Адвокатура залишається однією із небагатьох фахових спільнот країни, якій довіряє населення

Майже три роки тому, в листопаді 2014 р., перед З’їздом адвокатів України у Мукачеві, поділився своїми думками з приводу майбутньої події в моєму місті та її підсумками. Напередодні звітно-виборчого З’їзду адвокатів України, який відбудеться 9-10 червня, цілком логічно та допустимо буде поділитись своїми думками і з приводу цієї важливої події не тільки для адвокатів країни.

Вважаю, що у нинішній час адвокатура залишається однією із небагатьох фахових спільнот країни, якій довіряє населення. Не в останню чергу це зумовлено тим, що громадяни мають можливість самостійно обирати собі захисників.

На перший план, у розрізі такої постановки питання, виходить підтримання на прийнятному рівні загального фахового рівня адвокатів, адже у сучасній країні звичним явищем стала необов’язковість фахової підготовки на керівних посадах – керівництво Генеральної прокуратури, МВС, охорони здоров’я, серед нинішнього депутатського корпусу близько двадцяти депутатів взагалі без вищої освіти, і цей ряд можна продовжувати до нескінченності. Другим важливим елементом ефективності адвокатів є їх місце в системі правозахисту та їхні права. Саме ці дві основні задачі, на мій погляд, і покладені на Національну асоціацію адвокатів України (НААУ) – всеукраїнської недержавної професійної організація, яка об’єднує всіх адвокатів України, одночасно забезпечує реалізацію завдань адвокатського самоврядування.

НААУ була створена відповідно до Рекомендацій Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо вступу України № 190 від 26 вересня 1995 року та до переліку умов для підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом у 2012 році. Що ж за цей час змінилось у нашій країні у функціонуванні системи адвокатури та у ставленні до самих адвокатів?

Хоча, новостворена вертикаль адвокатського самоврядування вже довела свою ефективність та здатність приймати виклики часу, на мій погляд, йде системний наступ на звуження прав і повноважень адвокатів з боку держави: як адвокатури в цілому, так і щодо нехтування та порушення прав адвокатських фірм та самих адвокатів. Наведу найбільш очевидні приклади:

– звуження прав адвокатів у новому Кримінально-процесуальному кодексі України, що призвело до свавілля правоохоронців та ігнорування адвокатської таємниці;

– намагання законодавчої влади обмежити самоврядні права адвокатів, на кшталт визначення розмірів членських внесків чи спрощення доступу до адвокатури правоохоронців та суддів;

– відверте ігнорування норм та законів новоствореним органом НАБУ;

– професійну організацію НААУ недостатньо залучено до робочої групи Ради з питань судової реформи при Президентові України, де у грудні 2016 р. схвалено текст законопроекту «Про зміни до закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який суттєво знижує вплив професійної спільноти на загальний стан справ в адвокатурі та звужує систему адвокатського самоврядування в цілому і роль самої НААУ в цьому процесі, зокрема. Тобто, виникла абсолютно алогічна ситуація за якої реформування системи вітчизняної адвокатури намагаються здійснювати без врахування думки самих адвокатів, що у випадку реалізації такого псевдореформування нестиме загрозу існуванню адвокатури як незалежного правозахисного інституту і може викликати повний параліч правової системи нашої держави;

– нав’язується концепція децентралізації адвокатської спільноти та ліквідації єдиного членства в НААУ, яка може призвести до виникнення спотвореної моделі адвокатського самоврядування, котру інакше як дрімучим феодалізмом назвати не можна. У випадку реалізації планів такої псевдодецентралізації буде знищена цілісність адвокатського самоврядування і як наслідок, ні про яку сильну вітчизняну адвокатуру не може бути навіть мови.

Тільки за 2016 та початок нинішнього року в нашій державі вбито п’ятеро адвокатів, і по них відсутні результативні розслідування…

Окремої розмови потребує протистояння нинішньому керівництву НААУ з боку окремих груп адвокатів міста Києва та Киїівської області, в основі якого, вочевидь, лежить не піклування про долю вітчизнянної адвокатури, а меркантильні інтереси, в тому числі – фінансового характеру. Причому, як показали останні події, ці так звані опозиційні до керівництва НААУ групи не мають жодних підстав називатись виразниками інтересів усієї адвокатської спільноти Києва чи Київської області – ні де-юре, ні де-факто.

Із ЗМІ відомо про цілком конструктивну роботу нинішньої НААУ, очолюваної Лідією Ізовітовою, яка є одночасно і головою Ради адвокатів України. У асоціації є розуміння сучасних проблем та викликів адвокатській спільноті, розроблений стратегічний план дій до 2020 року, є системне бачення напрямку руху та розвитку адвокатської спільноти, налагоджені і розширяються зв’язки з колегами з країн Євросоюзу та Північної Америки, є підтримка в європейських адвокатських структурах, розроблена та ефективно працює система підвищення кваліфікації адвокатів.

Ключовим питанням З’їзду стане обрання голови Національної асоціації адвокатів України. З моєї точки зору, делегати з усієї країни повинні будуть зробити вибір між еволюційним розвитком і черговою революцією, з усіма характерними для цього процесу ознаками – популізмом, жорстким протистоянням і наступним закономірним хаосом, з непередбачуваними наслідками.

Нинішнього голову НААУ, голову Ради адвокатів України Лідію Ізовітову вже підтримали цілий ряд регіонів, і першим з них було Закарпаття, яке на своїй конференції, під головуванням голови регіональної Ради Олексія Фазекоша, запропонувало кандидатуру Л.Ізовітової на переобрання головою НААУ. Для мене особисто, достатня підстава вважати рішення закарпатців логічним і виваженим, бо вони довели – в нинішніх умовах цілком можливо створити ефективну працюючу організацію, що і було обґрунтовано мною в «Мегабренд Рада адвокатів Закарпатської області». Тому підтримка нинішнього керівництва НААУ більшістю регіональних адвокатських спільнот носить цілком логічний та обгрунтований характер і є результатом свідомого вибору між прогресивним та деструктивно-ретроградним.

Шановні адвокати, при прийнятті рішень спробуйте взяти до уваги, що на сьогоднішній час ви – чи не єдині в країні, хто готовий відстоювати верховенство права, незважаючи на всі можливі для себе негативні наслідки. Кілька днів тому це підтвердили ваші колеги на прес-конференції по «вертолітних затриманнях»…

Аналіз історичних процесів у складному геополітичному світі 21 століття свідчить про шкідливість непродуманих реформацій. Давайте вже закінчувати з різного роду експериментами, в тому числі – у правовому полі. Буде логічним і правильним починати цей процес із професійної спільноти, від ефективної роботи якої залежать долі мільйонів людей у нашій країні. Без чіткого бачення цілей, розуміння ролі і задач, притаманних за своєю природою такому правозахисному інституту як адвокатура, бачення його існування як справді сильного і незалежного правозахисного інституту, без консолідації для цього зусиль і прийняття компромісних рішень – прогресивний рух у бік посилення адвокатури неможливий апріорі. Зауважу, говорю без жодного пафосу – це реалії життя. Повноважень і прав, для прийняття демократичних і виважених рішень, у своїй спільноті у вас достатньо.

В цьому розумінні З’їзд адвокатів України матиме доленосний характер, оскільки вирішуватиметься питання не просто обрання керівних органів адвокатури, а відбуватиметься вибір між системною роботою, чіткою концепцією розвитку адвокатури, що відповідає вимогам Європейського співтовариства, і (скажу прямо, ґрунтуючись на системному аналізі ситуації) повним розвалом інституту адвокатури у випадку перемоги небагаточисельної, деструктивно налаштованої групи адвокатів (що є навіть гіпотетично неприпустимим і неможливим, з моєї точки зору). Сподіваюсь, що адвокатська спільнота України на своєму З’їзді зробить вірний вибір, правильно визначивши пріоритети та остаточно розставивши акценти.