Медіація в бізнесі

Як процедура примирення рятує компанії від збитків і зберігає їхні таємниці

Бізнесменам не варто боятися розв’язувати конфлікти за допомогою медіації. Адже порівняно з розглядом справи в суді процедура примирення має набагато більше переваг. Це, наприклад, економія часу та коштів, збереження конфіденційності та порятунок від можливого банкрутства. Так уважають німецькі експерти. Вітчизняні медіатори з ними погоджуються, але звертають увагу на певні ризики застосування процедури примирення в Україні.

Фактор економії

З 2010 р. у нашій державі час від часу виникали ідеї законодавчого врегулювання медіації. Урешті-решт наприкінці минулого року Верховна Рада прийняла за основу проект «Про медіацію» (№3665). А от у Німеччині відповідний акт з’явився у 2012 р. (викласти основи проведення медіації на папері було вимогою Європейського Союзу). Утім, зізнаються німецькі експерти, це не означає, що до процедури примирення в країні почали вдаватися тільки після ухвалення документа — нею послуговуються вже понад 20 років.

Як розповів адвокат, медіатор з ФРН Штефан Шмідт-Йохум на дискусійному заході «Вирішення спорів, пов’язаних з бізнесом, шляхом медіації в Німеччині та Україні», свого часу така процедура в їхній країні була Попелюшкою, перебувала в тіні права. «Однак нині все змінилося. Тепер медіація — це раціональне, тверезе та дружнє врегулювання спорів», — наголосив фахівець.

За його словами, у 70% випадків мирне розв’язання спорів приводить до позитивного результату. «В арбітражному провадженні цей відсоток значно менший. Наприклад, у США більше ніж 80% підприємств мають досвід звернення до процедури медіації та вважають її оптимальним засобом урегулювання спорів», — підкреслив Ш.Шмідт-Йохум.

Зокрема, бізнес-структурам вигідно користуватися послугами медіаторів, адже ця процедура має багато переваг. «Якщо порівнювати медіацію з арбітражним провадженням, то під час застосування першої відбувається значна економія часу та грошей. Повірте, низький рівень витрат є вагомим аргументом. Адже в економічних спорах позовна сума, як правило, є дуже високою», — розповів німецький гість.

«Під час медіації витрати часу та грошей набагато менші порівняно із судовим процесом навіть тоді, коли процедура примирення закінчується невдачею. Що також може статися», — зауважив Ш.Шмідт-Йохум.

У суді не краще

Німецькі експерти звертають увагу на те, що обов’язковою умовою медіації є розуміння сторонами конфлікту інтересів одне одного. «Одним з елементів успішної комунікації учасників медіації є врахування потреб кожного. У звичайних ситуаціях люди тільки обмінюються позиціями: так/ні, чорне/біле, відчинити/зачинити. Потрібно з’ясувати, що й чому важливе для кожного з учасників процедури. Це ключ до того, щоб вийти за межі тісних рамок позиції та зрозуміти інтереси кожного», — зазначив медіатор з Берліна Штефан Кессен.

Водночас Ш.Шмідт-Йохум підкреслив: процедура примирення дозволяє по-різному розв’язати конфлікт. Натомість повноваження суду щодо врегулювання того чи іншого спору обмежені. «Структура судового провадження складна, не завжди враховує характер бізнесових конфліктів. А от під час медіації сторони можуть застосувати свої креативні здібності, щоб вирішити спір, урахувавши інтереси одна одної», — зауважив фахівець.

Якщо порівняти мирові угоди, які укладаються в судах, та ті документи, що підписуються за результатами медіації, можна дійти висновку: перші набагато більші за обсягом та часто-густо не мають нічого спільного з первинними причинами виникнення конфлікту. «Чим більш багатошаровими є інтереси сторін, тим меншою є ймовірність того, що всі вони будуть ураховані судом», — уважає Ш.Шмідт-Йохум.

Ще однією особливістю примирення, наголосив Ш.Кессен, є те, що сторони самі несуть відповідальність за прийняте рішення. «Під час медіації учасники зберігають панування над результатами. Коли ж справу розглядає суд, то важко передбачити, чим закінчиться той чи інший спір. Особливо якщо справа має пройти кілька інстанцій», — зазначив його колега.

Крім того, важливим елементом медіації є збереження конфіденційності. Про конфлікт, який виник між особами, не дізнаються громадськість, журналісти. «Адже розголошення відомостей може завдати шкоди реноме компанії, позначитися на біржових курсах, призвести до збитків, а іноді — й банкрутства», — розповів Ш.Шмідт-Йохум.

Якщо конфіденційність порушується однією зі сторін, то це питання може стати предметом розгляду суду. До речі, часто в договорах, які укладають компанії, є пункти, якими в разі необхідності передбачена можливість проведення медіації. «Може бути записано по-різному. Наприклад: спочатку для розв’язання конфлікту сторони вдаються до процедури медіації, а потім, якщо процедура не увінчалась успіхом, — звертаються до суду», — резюмував Ш.Шмідт-Йохум.

Українські особливості

В Україні ситуація у сфері медіації трохи інша. За словами завідувача кафедри теорії та історії держави і права Міжнародного гуманітарного університету, медіатора Наталі Крестовської, нині в підприємця є три способи для розв’язання конфлікту. «Перший — іти до суду та добиватися відновлення порушених прав. Другий — іти до тіньового авторитета. Третій — змішаний: коли задіяний і перший, і другий варіанти», — вважає вона.

Тому медіація, на її думку, є інструментом, який дозволяє не звертатися до суду чи темних осіб для вирішення проблем. Однак є певні ризики застосування процедури в українській бізнес-сфері. Так, у багатьох осіб є бажання за будь-яку ціну перемогти конкурента, навіть принизити його. Крім того, зазначила Н.Крестовська, люди бояться самостійно приймати рішення й перекладають відповідальність на інших — наприклад суддю.

«Існує й невпевненість у тому, що медіаційна угода буде виконуватися. Декому здається, що рішення суду з мокрою печаткою надійніше за будь-які домовленості», — зазначила медіатор.

На думку експертів, аби в наших громадян зник страх перед примирителями, необхідно врегулювати процедуру. «Щоб проводити медіацію, закон не потрібен. Сьогодні ніхто не може нам заборонити зібратись і провести перемовини. Мета прийняття закону інша — це інформаційний привід, популяризація, піар-хід, спрямований на те, щоб громадяни більше дізналися про медіацію», — наголосила віце-президент Української академії медіації Луїза Романадзе.

Втім, нині є низка спірних питань. Наприклад, чи варто прописувати ту або іншу норму в законі? Чи потрібен реєстр медіаторів та який орган має його вести? На думку німецьких експертів, від списків примирителів — жодної користі. «Реєстр не є гарантією якості медіатора», — вважають гості. У Німеччині списки медіаторів є, але це не класичний реєстр. Вони існують для інформування громадян, які особи отримали відповідну підготовку й можуть мирити учасників конфлікту.

До речі, як уважають вітчизняні фахівці, якщо в Україні процедура примирення стане популярною, то медіатори допоможуть значно розвантажити суди. І спори вирішуватимуться набагато швидше. Якщо нині компанії, в яких виникла конфліктна ситуація, намагаються затягнути розгляд справи в суді, то під час процедури медіації такого, швидше за все, не буде. «Під час медіації тиск витрат спонукає сторони до інтенсивної участі в справі та швидшого її завершення», — підкреслили німецькі фахівці.

Нині питання тільки в тому, чи допоможе ухвалення закону про медіацію досягти тих успіхів у питанні примирення сторін конфлікту, які є в ФРН. Адже в українців є національна особливість — насолити супернику, навіть якщо цим завдаси шкоди собі.

 

ПРЯМА МОВА

Штефан ШМІДТ-ЙОХУМ,
адвокат, медіатор, м.Нойнкірхен (ФРН):

— Медіація успішна тільки тоді, коли сторони розкривають свої інтереси, є відвертими. В ідеальному випадку медіація приводить не тільки до завершення спору, а й до встановлення нових чи продовження наявних економічних відносин між сторонами. Медіація дає можливість відновити стосунки в бізнесі, якщо вони навіть здавалися навіки зруйнованими. А внаслідок судового процесу навряд чи можна такого досягти. Крім того, медіація допомагає зберегти всі таємниці, які сторони не хочуть розголошувати.