Після Пленуму в четвер

Новий ВС розпочне роботу тоді, коли… вирішить запрацювати

25 травня нардепи втретє не спромоглися навіть включити до порядку денного зміни до процесуальних кодексів (проект №6232). А без них не може запрацювати новий Верховний Суд. Водночас добір до цієї установи добігає кінця. Коли ж очікувати першого дня роботи ВС і що у самому проекті може завадити верховній перебудові?

Універсальна чинність

Якою б була ваша реакція, якби на вході до суду висів такий розклад роботи: початок — коли відкриються двері, закінчення — коли двері зачиняться? Ви або перевірили б, чи не 1 квітня на календарі, або вирішили, що у когось не все гаразд із законом. Однак, саме за такою схемою наразі визначаються як дата появи нового Верховного Суду, так і момент припинення діяльності одразу чотирьох вищих судових установ.

Якщо ви починаєте перебудову у власній оселі, напевне, не ставите за мету зайняти себе та інших якимось процесом за принципом: копати від паркану до обіду. Визначальними будуть як кінцевий результат, так і час для його досягнення. Попервах так було й із судовою реформою: в Конституції відведені певні строки на перехід до нових умов, зокрема представництва в судах, установлені граничні строки збереження повноважень за певними посадовими особами тощо.

Так само у «Прикінцевих та перехідних положеннях» закону «Про судоустрій і статус суддів» серед іншого застережено, що новий ВС має бути утворений упродовж 6 місяців, нові вищі суди — 12 місяців, окружні апеляційні суди — 3 років після набрання цим актом чинності. Не будемо повторюватися про те, що у першому випадку ці строки вже спливли і це залишає жирну пляму сумніву на юридичній бездоганності реформи (див. «Хто не встиг, той не спізнився?»). Принаймні доти, доки у Страсбурзі хтось не порушить питання, чи розглянута його справа судом, «створеним відповідно до закону».

З другого боку, реформаторів підпирають ними ж виписані положення: новий ВС розпочне свою роботу на базі установ, що ліквідуються, після призначення щонайменше 65 суддів. А зникнути з правового поля «старі» суди можуть тільки після набуття чинності змінами до процесуального законодавства, яке передбачить порядок роботи ВС. Тобто теоретично можлива ситуація, коли одночасно працювали б і ВС, і ВСУ (див. «ЗіБ»).

Аби уникнути такого двовладдя, проект №6232 запропонував доволі оригінальну формулу набуття чинності законом і, відповідно, ліквідації вищих спецсудів та ВСУ: «Цей закон набирає чинності з дня початку роботи Верховного Суду, визначеного рішенням його Пленуму». Тобто останньому фактично делегована частина повноважень Верховної Ради, адже набуття чинності актом є невід’ємним елементом законотворчості…

Що буде першим: «курка» чи «яйце»?

Отже, після того, як Президент призначить 65-го суддю ВС, упродовж 35 днів має бути скликаний Пленум. Припустімо, що до того часу організаційний комітет встигне напрацювати регламент, а судді погодяться відразу його затвердити. Без цього документа неможливо визначитися із Головою ВС та секретарем Пленуму, а саме вони мають підписати постанову про початок роботи Суду та оприлюднити її.

За найоптимістичнішими прогнозами, з урахуванням часу, що може знадобитися Вищій раді правосуддя на підготовку подань, їх направлення на вул. Банкову та ознайомлення з ними в Адміністрації Президента для підготовки тексту відповідного указу, появу такого оголошення слід очікувати не раніше 10—14 липня, але точно до кінця цього ж місяця. Та чи встигнуть нардепи опанувати величезний за обсягом документ і погодитися із внесеними пропозиціями? Адже наразі проект №6232 навіть не включений до порядку денного (чергову спробу призначено на 25 травня, але і вона виявилася невдалою).

Якщо так станеться, що акт не пройде всю процедуру до кінця поточної сесії, що, за планом, має завершитися 14 липня, цілком імовірно, ВС буде змушений оголосити про початок своєї роботи раніше, ніж буде підписаний сам закон. Але навіть якщо оприлюднення останнього відбудеться на день пізніше, з’являться підстави для визнання його неконституційним як такого, що набув чинності заднім числом.

Тобто все має відбутися злагоджено, у чіткій послідовності: спочатку — закон, потім — оголошення. Та з огляду на здатність провідників перебудови доводити до завершення в озвучені строки якийсь з етапів реформи більш вірогідним убачається одне із двох: або судді сидітимуть у новій установі без роботи, або закон покриватиметься пилом.

Оскарження з усіх підстав

В українській історії є приклади і появи нових інституцій, і впровадження нових процедур. Зокрема, замість того, щоб змушувати збирати Пленум до початку роботи самої установи, можна було б спочатку утворити ВС, а потім зобов’язати його оприлюднити дату, з якої будуть прийматися заяви, як було із появою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. Тоді не доводилося б ставити підводу попереду коня (як свого часу оцінив реформу нинішній Голова ВСУ Ярослав Романюк). І не давати приводів для різноманітних варіантів оскарження чи то заснування ВС, чи то набуття чинності законом, що включить нову установу в систему судоустрою.

Наприклад, контроль за дотриманням процедури набуття чинності законом належить до компетенції Конституційного Суду. У даному контексті це означатиме, що від КС може вимагатися аналіз не тільки тексту акта, а й дотримання процедури проведення Пленуму та навіть призначення суддів ВС. Але дослідження таких фактів узагалі-то поза його повноваженнями. Проте без їх установлення відповіді на запитання не дати.

Колись КС скасовував закони й через менш дрібні порушення. І якщо раптом цей склад Суду вирішить з усією принциповістю підійти до даного питання (не забуваймо і про подання Пленуму ВСУ щодо неконституційності «знищення Верховного та вищих спеціалізованих судів» — «Перш ніж піти»), то не можна виключати визнання акта, що буде прийнятий на базі проекту №6232, таким, що суперечить Основному Закону вже після набуття ним чинності. І що тоді? «Старих» судів уже нема, а новий ВС зависне у повітрі.

З другого боку, не виключено, що хтось із претендентів поставить під сумнів законність результатів конкурсу до ВС, відмову ВРП чи виданий Президентом указ про призначення суддів. Хоча у кожному випадку підстави для оскарження вельми обмежені, але певні нюанси все ж існують. І якщо така скарга встигне надійти до Вищого адміністративного суду, то він може заблокувати початок роботи нової установи, а тим самим і свою ліквідацію. Й не поспішати завершувати розгляд цієї справи. А там ще й ВСУ підключиться…

Більше того, подібне встановлення дати набуття чинності актом, що зачіпає інтереси широкого кола осіб, вочевидь є порушенням принципу правової визначеності. Адже реалізація конституційного права на судовий захист ставиться у залежність від здатності групи осіб провести організаційне засідання. І хтозна, скільки часу знадобиться на боротьбу за посаду Голови ВС.

Сізіфів процес

Фактично після ухвалення парламентом проекту №6232 у нинішній редакції, принаймні у першому читанні, Верховному та вищим спеціалізованим судам треба зупинити всі касаційні провадження і чекати. Чи то коли піде білий дим над залою Пленуму, чи то дощичка у четвер. Бо сенсу в подальшій роботі ні для них, ні для сторін процесу фактично немає.

Річ у тім, що у даному проекті закладене зневажливе ставлення його авторів до чужих часу і праці. Адже запропоновано найпростіший «перехідний період» для впровадження нововведень: усе, що не встигнуть розглянути вищі спеціалізовані та Верховний суди на невідомий момент початку роботи нового ВС, викинути і забути. Відповідно, провадження у новому Суді «розглядаються спочатку… за правилами, які діяли до/після набрання чинності цим законом» (пп.8, 10—13 «Прикінцевих і перехідних положень» проекту) залежно від того, в якій установі зависне заява чи скарга.

Принагідно відзначимо, що із вживанням українських слів в укладачів документа є певні проблеми. Адже значення слова «спочатку» в тому сенсі, який закладається у проект, не є основним для нього. Як правило, воно вживається як обставина часу: спочатку — гроші, потім — стільці. Тобто спочатку за старими правилами, а потім — за новими? Чи спочатку колегією, а потім палатою? Якщо ж малася на увазі обставина способу дії, то для уникнення двозначності доцільно було вжити словосполучення «від самого початку».

Так само можуть виникнути суперечки щодо того, який момент вважати «завершенням розгляду»? Чи означає це, що «спочатку» доведеться розглядати, наприклад, і ті справи, в яких сторонам не встигли надіслати повний текст судового рішення? А якщо колегія оголосила резолютивну частину, але хтось із суддів забарився із підписом постанови?

Проте дивують не лінгвістичні вади, які ще можна виправити, а сам підхід до безперервності судового розгляду, якого, напевне, не пригадають найдосвідченіші за віком юристи. Що заважало дати ще місяць на завершення тих проваджень, розгляд яких уже розпочато? Врешті-решт довше чекали і навіть у визначені спочатку півроку не вклалися. Тим більше що, як видно з розвитку ситуації довкола конкурсу, до нового ВС потраплять одиниці з тих, хто нині працює у Верховному та вищих спеціалізованих судах. Вже доробили б і пішли з миром.

Це нагадує приклад із розкладом роботи установи, наведений на початку: за формою начебто все правильно, а по суті — знущання. Адже, прокидаючись уранці, і судді, і сторони процесу замість ранкової кави мають бігти до комп’ютерів, аби пересвідчитися, чи варто йти на роботу. Бо раптом Пленум ВС вирішив розпочати роботу ще вчора (проект навіть не вимагає, аби цей день був наступним після розміщення оголошення).

І хто відшкодує сторонам витрати на правову допомогу, враховуючи, що у касаційних інстанціях обов’язковим є адвокатське представництво? Адже новий суд створюється не для авторів реформи чи політиків, а насамперед для пересічних людей, які до нього звертаються. Чи це слід розглядати як припустиму шкоду?

Є, звісно, сподівання, що принаймні у частини нардепів вистачить сил дочитати проект до «Перехідних положень». Та надії, що вони стануть щось виправляти, дуже мало…