Член Ради суддів, суддя ЛОАС Олександр Сасевич:

«Вислів «без коментарів» відходить у минуле»

«Суди відкриті до спілкування із суспільством» — останнім часом таку та подібні фрази доводиться чути чи не на кожному заході, присвяченому питанню судової комунікації. То чи вдалося служителям Феміди знайти спільну мову з представниками громадськості та ЗМІ? Одні володарі мантій вважають, що певні зрушення в цьому напрямі є, інші своїм небажанням спілкуватися, зокрема із журналістами, спростовують думку колег. «ЗіБ» вирішив поцікавитися про нинішній стан справ на комунікаційному фронті в очільника комітету Ради суддів з питань комунікації (в тому числі ЗМІ), судді Львівського окружного адміністративного суду Олександра САСЕВИЧА. Із цієї розмови ми дізналися, хто винен у «комунікаційних непорозуміннях», які іноді виникають між володарями мантій та громадськістю, ЗМІ.

 «Правильне використання суддями норми закону про гласність і відкритість може сприяти об’єктивному висвітленню процесу»

— Олександре Михайловичу, ви вже не один рік очолюєте комітет РСУ з питань комунікації (в тому числі ЗМІ). Які основні зрушення відбулися за час вашого головування в комітеті?

— Так, дійсно, мене обрали головою комітету наприкінці 2015 року. Саме із цього часу комітет і розпочав свою діяльність. Раніше такого підрозділу в складі РСУ не було. Мабуть, головне, чого вдалося досягти, — це усвідомлення моїми колегами важливості цього напряму діяльності.

Одним із результатів є ефективний розвиток судової комунікації, що навіть зафіксовано соціологами. Адже тему позитивної динаміки підвищення довіри до судової влади порушувало і ваше видання. Наприклад, дані соціологічних досліджень, проведених серед респондентів, які мали досвід звернення до суду, і тих, хто такого досвіду не мав, відрізняються в 4(!) рази на користь громадян, які особисто могли переконатися, яким є суд насправді, а не в інтерпретації тих, кому тотальна недовіра може бути вигідною.

Крім того, нині маємо багато однодумців серед колег. Їх усіх об’єднує ідея щодо покращення комунікації між суддями та суспільством. Думаю, це і є підтвердженням правильності обраного нами курсу.

— Якою сьогодні має бути (і якою є) комунікація служителів Феміди з громадянами та представниками ЗМІ? Володарі мантій повинні товаришувати, підтримувати дружні стосунки з активістами, журналістами чи триматися від них осторонь?

— На мій погляд, тих інструментів, які є сьогодні, достатньо для належної комунікації як зі ЗМІ, так і з громадянами. Йдеться ось про що. Надбанням громадян є ст.11 закону «Про судоустрій і статус суддів», яка стосується гласності і відкритості судового процесу. Зокрема, йдеться про те, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, установлених законом. У відкритому судовому засіданні можуть бути присутніми будь-які особи. Особи, які перебувають у залі судового засідання, представники ЗМІ можуть проводити фотозйомку, відео- та аудіозапис з використанням портативних відео- та аудіотехнічних засобів без отримання окремого дозволу суду, але з урахуванням обмежень, установлених законом. Трансляція судового засідання здійснюється з дозволу суду.

Тому саме правильне використання суддями норми закону про гласність і відкритість може сприяти об’єктивному висвітленню процесу. Хоча є достатньо прикладів зловживання представниками громадянського суспільства цими положеннями.

Крім того, для нас, суддів, важливо, аби взаємини між журналістами, громадськістю та суддями не виходили за межі Кодексу суддівської етики. Боятись ЗМІ, громадськість не потрібно. Вважаю, що є достатньо законних механізмів опанувати будь-яку складну, непередбачувану ситуацію, яка може виникнути в судовому засіданні.

«У більшості судів уже склалися нормальні робочі відносини з представниками ЗМІ»

— Яку інформацію повинні публікувати ЗМІ, аби довіра до судової системи зміцнювалася: критичну, нейтральну чи позитивну?

— Ми прагнемо, аби ЗМІ подавали об’єктивну інформацію, не висвітлювали подію однобоко. Щоб журналісти перевіряли джерела походження інформації. Для забезпечення інформаційного балансу отримували необхідні відомості й від представників судової влади.

— Наскільки доступною для громадян та журналістів є судова інформація?

— Законних можливостей отримати судову інформацію є більш ніж достатньо. Це і Єдиний державний реєстр судових рішень, і списки справ, які призначаються до розгляду, і інформація на веб-сайтах. Ми готові до співпраці.

— Чи є проблеми з наповненням інформацією сайтів судів? Чому? Якщо вони є, то як їх подолати?

— Знаєте, представниця уповноваженого Верховної Ради з прав людини з питань дотримання права на інформацію та представництва в Конституційному Суді Ірина Кушнір, з якою я знайомий, говорить так: «Чим більше інформації на сайті установи, тим менше запитів надходить на її адресу».

Ми намагаємось удосконалювати ведення веб-сайтів, установлюємо певні стандарти. Мета одна: зробити сайти зручними для осіб, які користуються послугами. Нині вже бачимо позитивні зміни в цьому питанні і в місцевих, і в апеляційних судах.

— Наскільки суд має бути відкритим для активістів та представників мас-медіа? Двері мають бути повністю відчинені? Чи варто залишити невелику шпарину?

— Все чітко прописано в законах, а саме: «Про судоустрій і статус суддів», «Про доступ до публічної інформації», «Про звернення громадян » та інших. Головне — правильне й неухильне їх дотримання та виконання.

— Як ви оцінили б рівень комунікації між судами та громадськістю, ЗМІ? Він підвищився порівняно з тим, що був кілька років тому? На скільки відсотків?

— Вважаю, що вислів «без коментарів» відходить у минуле. В більшості судів уже склалися нормальні робочі відносини з представниками ЗМІ. Такі речі за один день не робляться. Якщо уважно дослідити останні репортажі щодо діяльності судів, то майже завжди там висвітлюється й позиція судової влади.

«Загального рецепту захисту суддів від замовних публікацій чи сюжетів не існує»

— Певні комунікаційні проблеми в судах, непорозуміння зі служителями Феміди найчастіше виникають з вини самих представників ЗМІ (необізнаність з процедурою, незнання законів, тонкощів роботи суду) чи все ж таки володарів мантій?

— Дійсно, непорозуміння мають місце. Добре, що я не вбачаю в них системності. Ми всі вчимося культурі спілкування, комунікації. Суддям, працівникам судів викладають предмет під назвою «Комунікація». Особи, відповідальні за взаємодію зі ЗМІ, постійно поглиблюють свої знання, вдосконалюють навички. У свою чергу журналісти, які справді хочуть підготувати професійний матеріал, так само підвищують якість своєї роботи. Головне, що нас повинне об’єднувати, — це державницька позиція.

— Нині часто використовують такий спосіб тиску на володарів мантій, як замовні публікації в газетах, Інтернеті, сюжети на телебаченні. Як судді можуть захиститися від такого тиску? Чи часто законники звертаються із цього приводу до суду з позовом про захист честі, гідності, ділової репутації?

— На жаль, такі факти тиску непоодинокі. Загального рецепту захисту суддів від замовних публікацій чи сюжетів не існує. Потрібно виходити з конкретної ситуації, встановити мету публікації чи сюжету. Один зі способів реагування — спростування інформації, розповсюдження прес-релізу суду, виступ на телебаченні.

Є багато засобів захисту від поширення замовної інформації щодо конкретного судді чи судової системи в цілому. Втім, краще все ж таки передбачати появу певного негативу в інформаційному просторі та вийти першим у публічну площину з об’єктивними відомостями. Так би мовити, виступати «першим номером». Такі речі потрібно локалізувати та опановувати. Можливо, часом навіть необхідно ігнорувати негативну інформацію...

На сьогодні мені не відомі факти звернень моїх колег по захист до суду. Ефективніше все ж таки подібні звернення адресувати Незалежній медійній раді, яка, зокрема, розглядає спірні ситуації щодо недотримання медійного законодавства, міжнародних стандартів висвітлення інформації у медіа, а також порушень норм журналістської етики.

«Суддя-спікер нині в тренді»

— Окрема тема судової комунікації — інститут суддів-спікерів. У минулорічному інтерв’ю ви зауважили: результат запровадження такого інституту в нашій країні, безперечно, повинен бути. То результат уже є? Який?

— Суддя-спікер нині в тренді. Подивіться, скільки моїх колег стали обличчям судової влади. Більше ми їх бачимо на регіональному рівні. Вони відвідують різні заходи, дають коментарі представникам як телеканалів, так  й інших ЗМІ. Ця робота стала повсякденною. Для мене важливо, що така робота підтримана в столиці. Судді-спікери завжди відповідають на запитання, які стосуються резонансних справ. Можна сказати, що вони їх «інформаційно супроводжують». Мінімум 2—3 судді-спікера готові на належному рівні виконати свої громадські функції в кожній області.

— Мабуть, ви часто спілкуєтеся зі служителями Феміди — спікерами. Які виникають проблеми в їхній роботі? Чи не розчаровуються вони у своєму комунікаційному призначенні?

— Майже щодня члени комітету РСУ, прес-центру судової влади надають методичну допомогу судам щодо вирішення тих чи інших питань. Це стосується і організації трансляцій, і отримання коментарів, і підготовки прес-релізів. Протягом 2015—2016 років ми спільно з міжнародними фахівцями організували та провели велику кількість тренінгів, в яких брали участь і регіональні ЗМІ. Зерно спікерства прижилось у судовій системі.

— Напевно, прес-центр судової влади не в змозі впоратися з усіма комунікаційними завданнями. Чи не розглядалося питання щодо створення обласних осередків прес-центру? Чи, можливо, необхідно запровадити посаду прес-секретаря, який відповідав би за всі суди, розташовані в певному регіоні?

— Ваша пропозиція заслуговує на увагу. Дійсно, ми розглядаємо можливість зміни формату діяльності прес-центру. В регіонах є гарні приклади організації роботи осіб та підрозділів, які працюють зі ЗМІ. Хочеться відзначити такі суди: Вінницький апеляційний адміністративний суд, Апеляційний суд Хмельницької області, Київський районний суд м.Одеси, Миколаївський районний суд Львівської області, більшість судів м.Києва.

— Чи реально досягти майже 100-відсоткового порозуміння між суддями та ЗМІ, громадськістю?

— Таке апріорі неможливо, адже в нас різні завдання. Але плідна співпраця, взаємоповага, професіоналізм сторін — все це підвищує загальний рівень обізнаності громадян та в подальшому відновить довіру до судів. Я часто говорю журналістам: «Звертайтеся до нас по допомогу. Від того ваша робота стане більш якісною та професійною».

— Які перспективи розвитку комунікації між служителями Феміди та журналістами? Які комунікаційні проекти найближчим часом планує реалізувати як РСУ, так і кожен суд окремо?

— Не є секретом, що ми об’єднуємо зусилля комунікаційних органів. Як уже говорив, ми запровадили багато нового в комунікації. Зараз це все потрібно вдосконалювати та поглиблювати. Ми продовжуємо навчання, в тому числі прес-секретарів, використовуємо можливості соціальних мереж. Зараз важливий акцент ставиться на організації комунікації головами судів. Адже нині здебільшого від їхнього сприйняття і розуміння важливості цього виду діяльності залежить кінцевий результат.