Святіші папи римського

Критерії недоброчесності від ГРД: авто в користуванні, мовчання як ознака згоди і поїздка тещі в Крим

Громадська рада доброчесності працює, не покладаючи рук і не вимикаючи комп’ютерів навіть у вихідні та свята. Претензії в членів ГРД є до більшості кандидатів, які претендують на червоні мантії. Водночас, за словами самих членів ради, чітких критеріїв доброчесності вони не визначили, тож «працюють наосліп». Та, якщо проаналізувати останні висновки, можна виокремити деякі факти, які насамперед упадають в око членам ГРД.

«Суспільний запит» диктує…

Загалом на офіційному сайті ради вже оприлюднено півтори сотні її рішень, дві третини яких — про невідповідність кандидатів критерію доброчесності. Причому лише за перший тиждень травня додано півсотні нових висновків, з яких 33 мають поставити бар’єр кандидатові на шляху до Верховного Суду. Звісно, річ не в тому, що Вищій кваліфікаційній комісії суддів може банально не вистачити претендентів, аби заповнити необхідні 65 крісел у новій установі. Тривожить вибагливість ГРД, через яку до ВС можуть потрапити не стільки професіонали, скільки кандидати, які влаштовують представників громадськості.

Говорити про якусь тенденційність зарано. Однак чимало тверджень, які містяться у висновках ради, залишають враження «полювання на відьом». Адже в одних випадках ГРД посилається на неможливість перегляду судових рішень, а в інших — вдається до оцінок правових позицій кандидата у цих самих рішеннях чи згадує негативні публікації в ЗМІ, навіть якщо сама констатує відсутність підтверджувальних даних у державних реєстрах.

«Нам не вдалося віднайти будь-яких судових рішень за участю кандидата у цій справі, зокрема й тих, на які посилається автор публікації. На думку ГРД, обставини цієї справи, поєднані з напрочуд швидким кар’єрним зростанням кандидата, викликають обґрунтовані побоювання щодо незалежності кандидата від політичних впливів» (Тут і далі прізвища кандидатів не наводитимуться з етичних міркувань, оскільки ВККС ще не висловила своєї позиції. — Прим. В.К.).

Доволі часто як аргумент використовується «суспільний запит на оновлення судової влади». Наприклад, якщо кандидат «підтримав дуже сумнівну практику можливості перебування однієї особи на посаді голови суду більш ніж два строки поспіль». І ГРД висновує: це «не сприяє зміцненню довіри до суду та шкодить його авторитету». І байдуже, що навіть у Раді суддів дотримуються протилежної думки, а новий закон «Про судоустрій і статус суддів» не поширює цих обмежень на тих керівників, які обіймали адмінпосади раніше.

Загалом один з критеріїв доброчесності якнайкраще ілюструє така цитата: «ГРД не оцінює законності цього рішення, однак переконана, що здійснення правосуддя кандидатом не є очевидним для загалу, а отже, не відповідає основним принципам діяльності суддів». Тобто, перекладаючи на просту мову, якщо громадськість чогось не розуміє, це не її проблеми…

Підтримав, бо не заперечив

Особливо перепадає від ради тим суддям, які брали участь у постановленні рішень про заборону мирних зібрань: «Апеляційний суд фактично підтримав суд першої інстанції, чим не лише незаконно обмежив непорушне право на мирні зібрання, але й підірвав авторитет суду в очах суспільства. Даних про окрему думку кандидата немає, отже, він підтримав указане рішення, яким, на переконання ГРД, свавільно обмежено одне з основоположних прав людини».

До негативного висновку ГРД призводить і факт «підтримання кандидатом у складі колегії суддів безглуздих (sic!) тверджень позивача і суду 1-ої інстанції про те, що, мовляв, «різнополярність поглядів мітингувальників є загрозою національній безпеці». Тобто рішень ми не оцінюємо, а чужі твердження — залюбки.

Взагалі формулювання «мовчав, отже, підтримував» використовується у висновках ГРД доволі часто. Особливо якщо йдеться про кандидата з Вищого господарського суду: «фактично не співпрацював зі слідством, будь-якої інформації, яка сприяла б встановленню обставин злочину в кримінальному провадженні, не надав».

Представникам Вищого адміністративного суду закидають скасування низки рішень Вищої ради юстиції щодо звільнення суддів за висновками Тимчасової спеціальної комісії. Якщо врахувати, що до складу ГРД увійшли й ті, хто направляв до ТСК відповідні скарги, то, звісно, ні про яку упередженість до суддів ВАС не йдеться…

Є й приклади того, коли негатив ГРД ґрунтується серед іншого на тому, що «протягом своєї професійної кар’єри на посаді судді кандидат неодноразово згадувався у ЗМІ у контексті публічних конфліктів, які набули широкого розголосу та стали предметом громадських розслідувань». Прикметно, що у «мінус» записали навіть факт збройного пограбування кандидата. Мовляв, його прізвище згадувалося для того, щоб дискредитувати е-декларування, а кандидат не заперечив цього…

Не могли не пригадати у ГРД і резонансні справи: «у складі колегії суду касаційної інстанції залишив у силі обвинувальний вирок щодо Юрія Луценка». І хоча у відповідному рішенні Європейського суду з прав людини не міститься таких формулювань, члени ГРД посилаються на оцінку як власного, так і європейського парламенту щодо «політичного переслідування» нинішнього Генпрокурора. А там апріорі порожніми словами не розкидаються…

Дійшли до матері…

Найбільше у ГРД полюбляють рахувати статки кандидатів та членів їхніх сімей та виявляти прогалини у деклараціях. Тут члени ради дають волю і власним сумнівам, і власному розумінню законодавства щодо підстав виникнення права власності.

У більшості випадків у них виникають «обґрунтовані сумніви в  законності походження коштів на придбання майна», а то й навіть на витрати щодо його утримання (напевне, враховуючи нинішні тарифи на комунальні послуги). Може, й так. Це ж тільки у народних депутатів та чиновників є привілей тримати під подушкою десятки, а то й сотні тисяч євро, доларів, гривень…

Особливо часто в поле зору потрапляють матері кандидатів за тією ж формулою: наше право — сумніватися, ваше — виправдовуватися. Ну, не може людина у такому віці позичити 350 тис. грн., приватизувати квартиру чи подарувати будинок! Чому? Дивіться абзацом вище.

У бажанні поповнити «список гріхів» кандидата використовуються навіть оперативно-розшукові заходи: «факт спільного проживання на даний час підтверджений у ході спостереження та спілкування з охороною містечка». Хоча члени ГРД не наділені правом утручатися в особисте життя кандидатів, проводити слідчі дії самостійно чи доручати це будь-кому іншому.

Аморальні запозичення

Можна зустріти й наукові розбірки: «виявлено випадки запозичення кандидатом цитат із праць інших науковців без належного посилання на їхні роботи... Систематичне привласнення кандидатом плодів чужої інтелектуальної праці при підготовці власних наукових робіт є грубим порушенням стандартів академічної етики та доброчесності». Сумнівно, що комусь із членів ГРД самостійно спало на думку скористатися системою перевірки текстів конкретної особи.

А от вже інший відомий науковець сигналізує ГРД, що його колега «увесь час намагався робити політичну, службову, «бізнесову» кар’єру у вищих органах державної влади, і одночасно йому зараховувався професійний стаж науковця… А зараз хоче використати це надбання (науковий стаж)… Тож є великий ризик, що він буде представляти і захищати інтереси політичних сил у суді».

Неблагонадійні зв’язки

Звісно, не обійшлося без зовнішньополітичної складової доброчесності. Зокрема, в оприлюдненій ГРД інформації щодо трьох суддів зі східних областей зустрічаються й такі докори: «Неодноразові подорожі родичів (тестя, тещі, дружини, рідної сестри дружини) до країни-агресора», «чоловік рідної сестри кандидата неодноразово відвідував Крим».

Утім, більшість членів ради утрималися від визнання впливу цих фактів на доброчесність самих кандидатів. Напевне, добре, що так. Адже, якщо переміг би нетерпимий підхід до родинних чи дружніх зв’язків із громадянами північного сусіда, можна не тільки без кандидатів, а й без вищого керівництва держави залишитися…

Натомість кандидатам, які самі відвідували Крим, усе ж увімкнули «червоне світло». Мовляв, «під кутом зору розсудливої людини, особа, яка обіймає посаду судді у вищому судовому органі України, мала б утриматися від таких поїздок, щоб запобігти будь-яким підозрам». Утім, як відомо, підозри на те й підозри, що ґрунтуються не на доказах, а на чиємусь уявленні. А від проявів чужої фантазії ніяк не вберегтися.

Одному з кандидатів негативний висновок надано через те, що він є «співзасновником юридичної особи (кінцевим бенефіціарним власником є громадянин Кіпру) з непрозорою структурою власності, стосовно якої введено санкції та в діях посадових осіб якої вбачаються ознаки злочину — фінансування тероризму».

Втім, ці ж «непрозорі» офшорні схеми застосовують навіть на найвищому рівні, не кажучи про перебування у власності підприємств безпосередньо на території «країни-агресора». Чи у членів ГРД так само виникають сумніви і в їхній доброчесності? Та й наявність кримінального провадження проти партнерів по бізнесу не означає доведеності вини. Чи та ж «справа Луценка», яку ставлять за провину кандидатам, нічому не вчить?

Покайтеся і пробачимо!

Та не все так безнадійно для претендентів на «верховні» мантії. Виявляється, можна пояснити недоліки декларацій, покаятися і визнати помилку, аби ГРД відкликала свій негативний вердикт. Так сталося вже двічі за цей відбір.

Першого разу рада обмежилася розпливчастим обґрунтуванням скасування: «під час співбесіди з кандидатом були виявлені нові обставини». Напевне, йдеться про співбесіду у ВККС, адже раніше представники ради наголошували, що не заслуховують кандидатів, аби перевірити наявну в них інформацію. Вдруге принаймні виклали  спростування, констатувавши: «кандидат переконав, що помилки в декларуванні не мають ознак свідомого приховування майна».

Добре, що у ГРД не цураються визнавати, що й самі не безгрішні. Втім, як кажуть, «столове срібло знайшлося, але осад залишився».

Отже, шанс отримати громадську індульгенцію все ж є. Напевне, для цього потрібно зректися неблагонадійних родичів, посипати голову попелом, покаятися у гріхах та помилках або вказати у напрямі тих, хто в усьому винен (а як не знають, то підкажуть). А ще краще, як свідчить проведений аналіз, — бути неодруженим сиротою і переписати усе майно на кота. Тоді у членів ради точно претензій не виникне.

***

Послуговуючись термінологією самої ГРД, не станемо стверджувати, що наведені приклади не можуть свідчити про недоброчесність конкретного судді. Однак святих на землі не буває, і, якщо з аналогічними вимогами підійти до кожного з кандидатів, а то й до членів самої ГРД, ті чи інші «скелети у шафі» обов’язково знайдуться. Було б прізвище предметом розмов…

До речі, члени ради готові поручитися своєю репутацією за 100-відсоткову доброчесність тих кандидатів, компромату на яких вони не знайшли чи не оприлюднили? Чи не ризикуватимуть, бо недоброзичливці можуть знайтися в будь-кого?

 

БЕЗ КОМЕНТАРІВ

Що впало в око членам ГРД у деклараціях кандидатів

(із негативних висновків, оприлюднених у період 1.05.—7.05.2017)

«Наявність у матері кандидата 350 тис. грн. (позичених ним) викликає сумнів і потребує пояснень законності джерела доходів».

«Кандидат використав право матері на приватизацію житла для набуття квартири у свою власність».

«Не було задекларовано транспортний засіб, стосовно якого кандидат має право розпорядження (за довіреністю)».

«Безоплатне користування (автомобілем, що належить батькові колишнього чоловіка) є доходом у вигляді додаткового блага і підлягає оподаткуванню».

«Приблизно раз на рік усією родиною вчотирьох з дітьми подорожують».

«Мав указувати нерухомість (і після розлучення), оскільки вона набута дружиною ще під час шлюбу і тому була спільною власністю подружжя».

«Вивівши квартиру з категорії службового житла та приватизувавши її на матір, не міг не знати, що таке житло забирається від багатодітних сімей, уразливих категорій населення, військовослужбовців тощо».

«Не декларувала нерухоме майно — частку в господарчому блоці».