Експерти визначили 5 нагальних змін у сфері держреєстрації для захисту кредиторів

У деяких випадках чинні норми не забезпечують законних прав кредиторів, тому необхідно унормувати процедуру судового вирішення спорів у сфері державної реєстрації та доповнити Порядок вчинення нотаріальних дій.

Таку резолюцію сьогодні затверджено за результатами круглого столу «Захист прав кредиторів», організованого Нотаріальною палатою України, передає «Закон і Бізнес».

В процесі обговорення реалізації прав кредиторів та ролі нотаріусів в системі їх забезпечення, а також причин, які унеможливлюють право кредиторів на задоволення своїх вимог, учасники круглого столу прийшли до таких висновків та пропозицій:

1. Внести зміни до законів України «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інші. Вони мають забезпечити пріоритет права заставодержателя/іпотекодержателя на задоволення забезпечених вимог за рахунок предмета застави/іпотеки відносно зареєстрованих у  встановленому  законом  порядку  обтяжень (в тому числі, арештів), які зареєстровані пізніше.

2. Переглянути позицію Міністерства юстиції щодо позасудового звернення стягнення на предмет застави рухомого майна/іпотеки та неправомірних вимог до заставодержателів/іпотекодержателів щодо наявності правовстановлюючих документів. Також  доповнити Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України з метою більш чіткого розуміння спеціальних норм, що регулюють ці питання.

3. Внести зміни до Порядку державної реєстрації речових прав в частині моменту відрахування 30 денного строку повідомлення боржника/іпотекодавця перед зверненням стягнення в порядку ст. 37 закону «Про іпотеку».      

4. Усунути недоліки та колізії, застарілі норми, які заважають в реалізації нотаріусами повноважень, направлених на захист прав кредиторів, а саме:

- ст. 88 закону «Про нотаріат»:

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Необхідно уніфікувати строки вчинення виконавчих написів за аналогією з позовною давність. Існуюча норма залишилася з часів радянського союзу і не відображає принципу рівності учасників цивільно-правових та господарсько-правових відносин, який було реалізовано та закріплено в нормах Цивільного та Господарського кодексів.

Окрім того, доцільно чітко визначити саме в межах цієї норми момент, з якого потрібно обраховувати строки, щоб це не призводило до виникнення спорів між боржником та кредитором: пропонується обраховувати три роки з моменту направлення кредитором боржнику письмової вимоги про погашення заборгованості та попередження про вчинення виконавчого напису;

- ч. 4 ст. 29 закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»:

У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним і обтяжувач не вправі пред'являти боржнику інші вимоги у зв'язку з виконанням цього зобов'язання".

Зазначено, що існуюча норма взагалі нівелює інститут забезпечення зобов'язання, оскільки не дозволяє скористатися позасудовим способом звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Доцільним є зміна змісту цієї норми відповідно до реалій цивільних та господарських відносин на такий:

«У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання вважається виконаним відповідно розміру вартості предмета забезпечувального обтяження»;

- ст. 36 закону «Про іпотеку»:

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Аналогічна за змістом до ч. 2 ст. 29, і з тих же самих причин потребує внесення змін, а саме: «Після завершення позасудового врегулювання іпотекодержатель вправі заявляти вимоги, що пропорційно зменшуються з урахування вартості предмета іпотеки на який було звернено стягнення».

5. Пропозиції щодо внесення змін до ЦПК:

Процес приведення у відповідність до конституційних засад сфери вирішення спорів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень  та у сфері державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань  – є актуальним, та повинен перш за все виразитися у відповідних законодавчих змінах та новаціях.

Так, надзвичайно важливим  визначене питання унормування процедури судового вирішення спорів у сферах державної реєстрації прав та бізнесу у відповідному процесуальному законі, з метою переведення процедури вирішення спорів у сфері держреєстрації виключно в судову площину.

Для правильного судового вирішення спорів у сфері державної реєстрації – необхідно правильно визначити судову юрисдикцію щодо зазначених спорів.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Важливим для цього питання є врахування позиції Верховного Суду України  від 14 червня 2016 року № 21-41а16, в якій  зазначено, що спір у сфері державної реєстрації, який випливає з договірних відносин – не є публічно-правовим, і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Крім того експерти звернули увагу, що у проекті нового Цивільно-процесуального кодексу України (ч.1 ст.20) визначено, що «суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами».

Однак, не зважаючи на часткове врахування в проекті ЦПК України, норм щодо вирішення спорів в сфері державної реєстрації, за доцільне вважається доповнити чинний ЦПК або проект нового ЦПК розділом «Особливості позовного провадження у справах про скасування рішення державного реєстратора у сфері державної реєстрації». До відповідного проекту пропонується внести новели щодо віднесення даної категорії справ до цивільної юрисдикції, скорочення відповідних строків розгляду таких справ, надання суду безпосереднього доступу до відповідних державних реєстрів.