Закон і Бізнес


Змішались в Бучі хонди, люди…

Кілька способів уникнути відповідальності за керування авто в нетверезому стані. Поки що невдалих


Судді Кристині Тарасюк довелося розглядати непросту справу стосовно колеги, яку звинуватили в порушенні Правил дорожнього руху.

№14 (1312) 08.04—14.04.2017
Ольга ПРОКОПЕНКО
9700

Іноді порушники вдаються до крайнощів, аби вийти сухими з води. Однак необхідно пам’ятати, що саме законні методи приносять позитивні результати. В іншому випадку є ймовірність опинитися на лаві підсудних.


Ніч перед Різдвом

Передріздвяна ніч могла нічим і не запам’ятатися молодим працівникам ДПС. Спочатку ніщо не віщувало пригод. Адже переважна більшість автолюбителів добре знають, що в такий час краще не сідати за кермо напідпитку, бо і ймовірність ДТП підвищується, і увага поліцейських буде більш ніж пильною.

Доволі невпевнені та різкі рухи жінки біля сірої хонди, припаркованої на узбіччі автошляху Київ — Ковель, могли залишитися поза полем зору лейтенанта Андрія Скурського. Він уже хотів їхати далі, коли з подивом побачив, що жінка розмістилася не на пасажирському, а на водійському місці та, як ні в чому не бувало, зрушила з місця.

Далі було не так, як у кіно: замість захоплюючої погоні — банальне переслідування та неоднократні сигнали зупинитись: і звукові, і світлові. Так тандем дістався подвір’я в м.Бучі. Де, власне, і відбулася зав’язка цієї історії, що згодом переросла в адміністративне провадження.

Сестра поспішає на допомогу

Можливо, якби професійний юрист (а, як виявилося, за кермом сірої хонди була володарка мантії з Шевченківського районного суду м.Києва Ірина Макаренко) вскочив у таку халепу, він би намагався по максимуму забезпечити себе доказами невинуватості. Наприклад, пройшов би тест на вміст алкоголю в крові, закликав свідків, якщо справи ставали б зовсім кепськими, тощо. Але міцні напої, як правило, вимикають логіку, натомість автоматично підштовхують до застосування іншого прийому: найкращий захист — це напад.

Перше, до чого вдалася жінка, — заперечення самого факту керування транспортним засобом. Мовляв, я не я, і машина не моя. Дійсно, у той самий час до будинку під’їхала така сама хонда, але вже червона, за кермом якої була сестра судді. Можливо, якби в авто не був такий яскравий колір, а, приміром, чорний чи сестра виявилася близнюком, це могло би збити з пантелику молодого поліцейського. Проте він стояв на своєму: за кермом машини, яку переслідував, була саме І.Макаренко, а не її сестра.

Такі цікаві факти випливали вже під час слухань у Печерському районному суді м.Києва наприкінці березня. До речі, в судове засідання І.Макаренко також прибула з підтримкою в особі сестри. Мабуть, до останнього сподівалася, що в умовного «обвинувача» не вистачить доказів, і суддя-колега стане на її бік. Та й одна справа — сестрі заплатити штраф за відмову зупинитися, й зовсім інша — понести покарання за водіння в нетверезому стані.

Тим більше що І.Макаренко й сама не раз виносила постанови у справах, пов’язаних із цією категорією правопорушень — відбирала права та накладала штрафи за керування напідпитку. Крім того, розповідала під час судового засідання, до яких страшних наслідків може призвести вживання алкоголю перед тим, як сісти за кермо.

Урешті-решт сестра так і не прийшла на допомогу, просидівши мовчки все засідання. Натомість за свій захист із розумінням справи взялася сама «обвинувачена».

Найкращий захист — напад

Допит свідка — інспектора управління патрульної поліції в м.Києві А.Скурського проходив доволі цікаво. Іноді складалося враження, що І.Макаренко, ставлячи запитання лейтенанту та коментуючи його відповіді, не до кінця усвідомлювала, що в тому засіданні перебувала в статусі не судді, а правопорушника. Між іншим, на це звернула увагу й головуюча у справі Кристина Тарасюк, зробивши І.Макаренко зауваження.

Пікантності інциденту додала й заява, подана 6 січня (тобто в день учинення правопорушення) до поліції, в якій І.Макаренко звинуватила А.Скурського в крадіжці грошей та документів.

Повернімося подумки в ту січневу ніч… Після зупинки у дворі будинку, де мешкає суддя, лейтенант поліції, як водиться, підійшов до неї з вимогою пред’явити документи на автомобіль. Замість них отримав гаманець.

Як стверджувала І.Макаренко, після того, як представник поліції повернув їй гаманець, із нього зникли права водія, свідоцтво про реєстрацію  транспортного засобу, а на додачу — ще й 3000 грн. Довелося вже самому лейтенантові виправдовуватися. Проте на відео, що демонструвалося під час засідання, чітко видно, що гаманець та свідоцтво про реєстрацію ТЗ було повернуто І.Макаренко, а права водія не викрадені, а вилучені, як того і вимагає закон. Тож службова перевірка довела, що звинувачення стосовно А.Скурського безпідставні.

Якщо говорити мовою Кримінального кодексу, такі звинувачення на адресу особи при виконанні підпадають під ознаки завідомо неправдивого повідомлення про скоєння злочину (ст.383). Але, схоже, у столичному управлінні поліції вирішили не погіршувати становища судді та наразі не порушувати питання про притягнення її ще й до кримінальної відповідальності. Втім, осад залишився…

Нам би тиждень простояти та місяць протриматися…

Був у судді ще один шанс, як узагалі уникнути притягнення до адмінвідповідальності. То К.Тарасюк захворіла, то свідків викликали, то адвокат І.Макаренко заявляв клопотання про направлення справи до Ірпінського міського суду Київської області.

Оскільки правопорушення було вчинене 6 січня 2017 року, строки притягнення до відповідальності спливали вже 6 квітня. Тому головуюча вирішила «довести справу до кінця», пожертвувавши особистим часом задля винесення постанови. Тож судове засідання тривало майже 4 год., хоч і розпочалося надвечір.

До речі, перебіг слухання справи змушує замислитися, чи доцільно планувати розгляд протоколів про адмінправопорушення одним суддею з інтервалом у 2 хв. Саме такий термін, як правило, значиться в списку призначених до розгляду суддею К.Тарасюк справ цієї категорії. Адже цього часу вистачить хіба що на оголошення стосовно присутніх у судовому засідання та з’ясування їх особи.

Урешті-решт після допиту свідка та перегляду відео (яке, напевно, і стало вирішальним для прийняття рішення) К.Тарасюк оголосила, що І.Макаренко визнана винною в скоєнні проступку за ст.130 Кодексу про адміністративні правопорушення. На неї накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (10200 грн.) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Тверезість — норма життя

Хоча це не байка, а реальна судова справа, та мораль у ній є.

По-перше, молоді поліцейські тепер будуть шарахатися простягнутих водіями гаманців. Бо хтозна, чим наступного разу може закінчитися подібне звинувачення.

Для суддів теж урок: керування напідпитку не пробачать свої ж. І навряд чи апеляційна інстанція знайде в цій справі пом’якшувальні обставини, аби виправдати володарку мантії. Цього не зрозуміють. Ні у Вищій раді правосуддя, ні ті самі громадські активісти. «Суддя має бути взірцем поведінки», — записано в Кодексі суддівської етики та в законі «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до ч.3 його ст.106 підставою для дисциплінарної відповідальності є «допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непiдкупностi, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду».

Можливо, є утопією вимагати від усіх людей у мантіях утілення в життя радянського гасла «Тверезість — норма життя». Однак логічно очікувати від тих, хто покликаний судити іменем України, принаймні не потрапляти в ситуації, повязані з адміністративною відповідальністю. І в такому очищенні, можна бути впевненим, зацікавлені всі — від суддів до громадянського суспільства.

Швидше за все, І.Макаренко не погодиться з вердиктом колеги та подасть апеляцію, намагаючись зачепитися за якісь процесуальні формальності, аби уникнути покарання. Тож далі буде…