Поручитися за недоброчесність

Які висновки ГРД стануть «чорною міткою» для претендентів на мантії, а ВККС зроблять відповідачем

Громадська рада доброчесності не має методології збору інформації про кандидатів, які хочуть працювати у Верховному Суді, тому навпомацки складає з маленьких фрагментів портрети майбутніх служителів Феміди. ГРД, зокрема, перевіряє партійне минуле претендентів, просить своїх «агентів» фотографувати будинки кандидатів. Вручивши «чорну мітку» конкурсантам, рада може нашкодити репутації не тільки їх, а й Вищої кваліфікаційної комісії суддів. При цьому самі «доброчесники» уникнуть відповідальності за свої дії.

Сумнівні критерії

Не за горами той час, коли до «верховної» гри долучиться ГРД, яка передасть ВККС інформацію або висновки щодо претендентів. У кандидатів виникає багато запитань з приводу того, з яких джерел «доброчесники» черпають відомості. У раді розповідають: виписати методологію збору інформації в них немає можливості передусім тому, що певні органи не надають їм необхідних відомостей про кандидатів. «Ми діємо в пітьмі, наосліп», — зізнався член ГРД Леонід Маслов на одному із заходів, присвячених питанням діяльності ради.

Які ж дані вдалося відшукати «доброчесникам» у такій «інформаційній темряві»? Так, на портал ради надійшло приблизно 1,5 тис. повідомлень, які стосувалися кандидатів. За словами представників громадського органу, вони очікували одержати інформацію від судової влади. Натомість довелося задовольнятися відомостями, які надійшли від Міністерства юстиції, про двох володарів мантій, котрі підпадають під дію закону про люстрацію.

«Більше ми нічого від жодного держоргану не отримали. Прикро, що взагалі не співпрацювала з нами Рада суддів. Державна судова адміністрація саботує закон, посилаючись на відсутність підзаконних нормативних актів. Відписки щодо ненадання нам доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень — це беззаконня», — вважає Л.Маслов.

Виявляється, «доброчесникам» потрібен доступ до ЄДРСР, аби відшукати там вердикти у справах, в яких претенденти брали участь як одна зі сторін. Таке бажання відверто здивувало представницю РСУ Тетяну Чумаченко. «Якщо мова йде про те, що кандидат представляв свої інтереси, захищав своє порушене право, то не розумію, що ви в тих рішеннях хочете побачити», — зазначила «самоврядниця».

Ще більше її вразила заява «доброчесників» про те, що вони перевіряють, чи були претенденти свого часу членами КПРС. «Колеги, може, ви не знаєте, але всі судді, трохи старші за мене, були членами КПРС. Якщо ти не був у партії, то не ставав суддею», — надала для ГРД довідку Т.Чумаченко.

Крім того, «доброчесники» перевірять, чи немає в претендентів на мантії родичів-сепаратистів. «Є ціла низка суддів з Донецької та Луганської областей, які позабирали сім’ї та переїхали. Але в них могли залишитися родичі в тих областях. Що ви збираєтеся з ними робити? За те, що вони кинули все, будете «викидати» зі списку кандидатів? Це небезпечно», — попередила член РСУ, додавши, що згадані критерії перевірки претендентів є сумнівними.

Проблема захисту й достовірності

Також постало питання, як громадський орган захищає отриману інформацію, адже невизначеність статусу ГРД, відсутність відповідальності її членів може призвести до зловживань. Окремі експерти навіть припускали: не виключено, що замітати сліди ради доведеться ВККС. Такі висновки напрошуються й після висловлювань деяких «доброчесників».

Вони вважають, що кандидати дали згоду ВККС на обробку персональних даних. ГРД працює при комісії, користується цими даними. «Як ми за це відповідаємо? Це внутрішнє регулювання ВККС», — пояснюють у раді.

До того ж там переконані, що вона не нестиме відповідальності за надання ВККС недостовірної інформації. Адже нині держоргани не забезпечили «доброчесникам» передбачену законом можливість доступу до неї. Тому в ГРД немає змоги перевірити, достовірні чи ні відомості вона одержала з інших джерел.

У свою чергу Л.Маслов намагався запевнити, що рада не розголошує персональних даних претендентів. «Ми особисто спілкуємося з оточенням кандидата, з громадськими організаціями на місцях, сусідами. За допомогою співпраці, роботи з агентурою дуже багато цінних матеріалів та порад зібрали. Якщо я просив сфотографувати будинок за певною адресою, активіст, по-перше, не знав, чий це будинок. По-друге, він їхав на машині, фотографував, ми отримували фото як з Google-вулиць. Все інше, що одержуємо від агентури, не пов’язане з персональними даними», — наголосив «доброчесник».

Утім, самі «кваліфікаційники» не готові ручатися за вчинки ГРД. «Це не наш підрозділ. Ми співпрацюємо. Пошту, яка надходить на нашу адресу, але стосується ради, передаємо їм. Питання подальшого зберігання інформації — це до ГРД», — запевнив голова ВККС Сергій Козьяков.

Проте, на думку фахівців, не виключено, що в певних випадках «кваліфікаційникам» доведеться відповідати за дії ГРД. Адже останні можуть закласти у висновок щодо недоброчесності кандидата інформаційну бомбу — недостовірні або сумнівні дані. Якщо комісії не вдасться ветувати вердикт, то фактично вона поручиться за недоброчесність кандидата, котрий уважатиметься таким, який не пройшов кваліфоцінювання, і втратить право продовжувати участь у конкурсі. У той же час рішення ВККС можна буде оскаржити до суду, і за недостовірні відомості, надані ГРД, відповідатиме комісія.

 

ПРЯМА МОВА

Світлана ГЛУЩЕНКО, 
директор департаменту Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ:

— Оскільки ГРД не є самостійним суб’єктом кваліфікаційного оцінювання, не є органом державної влади, а звідси — не виступає як юридична особа публічного права, а на громадських засадах сприяє ВККС у кваліфоцінюванні, то, відповідно, позбавлена правових механізмів захисту отриманої інформації.

Рада є органом, який тимчасово, тобто лише для цілей проведення кваліфоцінювання, опрацьовує інформацію про суддю (кандидата на посаду судді) до моменту її надання ВККС як у чистому вигляді, так і у формалізованому — шляхом висновків. І якщо після передачі інформації ВККС відповідає в тому числі й за її охорону та зберігання, то ГРД такого обов’язку не має. Така ситуація може спровокувати ризики несанкціонованого, тобто поза межами компетенції ради, використання визначеного обсягу інформації стосовно або конкретних осіб, або конкретного сегменту відповідного кола осіб. Отже, фактично про захист радою інформації щодо суддів (кандидатів на посади суддів) вести мову проблематично.