Про належного відповідача

Якщо виникли претензії до законності винесеного суддею рішення та стягнення у зв’язку із цим моральної шкоди, відповідачем у такій справі буде держава. Адже судді виносять рішення не від свого імені.

Так, у справі №6-3139ці16 особа звернулася з позовною заявою проти Червоноградського міського суду Львівської області та Держави Україна в особі Державної казначейської служби, просила стягнути з відповідача на її користь 1 млн грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій судді зазначеної установи у зв’язку з постановленням незаконної ухвали від 16.04.2015, що спричинило приниження честі, гідності та ділової репутації.

Згідно із ч.1 ст.6 закону «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, суди здійснюють правосуддя на основі Конституції та законів України й на засадах верховенства права. Відповідно до ч.1 ст.13 цього акта рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, з якою можна позиватися.

За стст.15, 16 Цивільного кодексу, кожна особа має право на захист у суді свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам законодавства, зокрема шляхом відшкодування моральної шкоди. Проте у справі, яка переглядалася, між позивачем і судом (суддею) зазначені правовідносини не виникли, тому такі справи не можуть бути підсудні судам загальної юрисдикції.

Особи мають право оскаржити судове рішення до судів вищої інстанції в порядку та з підстав, визначених у процесуальному законодавстві. Отже, чинне законодавство дає можливість особі повною мірою реалізувати своє право на оскарження судового рішення.

Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, учинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Тому ВСУ дійшов висновку, що належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від її імені.