Закон і Бізнес


На хвилях оподаткування

З якими проблемами стикаються українські моряки, які працюють на іноземних судновласників?


Відправляючись у далекий рейс, українські моряки навряд чи переймаються податковими проблемами, що чекають їх удома.

№11 (1309) 18.03—24.03.2017
Карина ВЕРШИНІНА, адвокат, старший юрист Юридичного бюро Сергєєвих, м.Одеса; Юлія БРЕЖНЄВА, юрист Юридичного бюро Сергєєвих, м.Одеса
5546

Сьогодні моряки є однією з найчисельніших груп трудових мігрантів. Та й з боку іноземних судновласників спостерігається тенденція до збільшення попиту на працю саме громадян України. Проте питання щодо оподаткування доходів моряків, працевлаштованих на суднах іноземних власників, залишається відкритим і не втрачає практичного значення вже не один рік.


Утрачена пільга

Право на працю, передбачене Конституцією, включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч.1 ст.43). Крім того, право громадян на трудову діяльність за кордоном передбачено ст.10 закону «Про зайнятість населення».

Відповідні правовідносини також регулюються законом «Про зовнішню трудову міграцію», який визначає права та соціальні гарантії трудових мігрантів і членів їх сімей, а також організаційно-правові засади провадження трудової діяльності в державі перебування. Таким чином, українці мають можливість працювати на іноземні компанії, в яких рівень заробітної плати та соціальних стандартів значно перевищує умови, котрі пропонує більшість вітчизняних роботодавців.

Водночас податкова безініціативність українських моряків базується не тільки на відсутності бажання віддавати державі чесно зароблені кошти, а й на звичці, зумовленій практикою, яка існувала в Україні до 2004 року — до моменту набуття чинності законом «Про податок з доходів фізичних осіб».

Так, особлива система оподаткування доходів діяла відповідно до положень декрету Кабінету Міністрів «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92 №13-92. Вона передбачала, що моряк, який перебував за кордоном більш ніж 183 доби протягом календарного року й не мав упродовж року інших доходів в Україні, отримував статус нерезидента і звільнявся від сплати прибуткового податку (податку на доходи фізичних осіб). Зазначимо, що це правило й нині успішно застосовується в Латвії, Ірландії, Новій Зеландії, Великій Британії, Російській Федерації тощо.

Зберігають дію таких норм з метою підтримки моряків, які бажають працювати на міжнародному ринку. Адже від роботи громадян за кордоном держава  отримує тільки плюси. З одного боку, в економіку країни залучаються кошти від експорту трудових ресурсів громадян, а з другого — розвантажується внутрішній ринок праці.

До того ж порівняно з іншими трудовими мігрантами моряки, безперечно, зберігають більш тісний економічний зв’язок зі своєю країною й витрачають зароблені кошти саме на території України.

На жаль, в Україні пільгові норми вже втратили чинність, хоча вони є більш актуальними саме для нашої держави — з огляду на експортоорієнтований характер економіки та активне стимулювання експорту як товарів, так і робіт (послуг).

Хто є податковим агентом?

Відповідно до чинних норм Податкового кодексу платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізичні особи — резиденти, які одержують іноземні доходи. Підпункт 14.1.55 п.14.1 ст.14 ПК передбачає, що «дохід, отриманий з джерел за межами України, — це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам».

Очевидно, що заробітна плата, одержана моряками від іноземних роботодавців на підставі укладених із ними трудових договорів, належить до таких доходів та оподатковується на загальних підставах за ставкою 18%. Крім того, згідно з п.161 підрозд.10 розд.XX ПК тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради про завершення реформи Збройних сил, установлюється військовий збір зі ставкою 1,5%.

Відповідно до пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК «платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів». При цьому особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з іноземних доходів, є сам платник податку (пп.«б» п.171.2 ст.171 ПК).

Існує помилкова думка, що компанії, які надають послуги стосовно посередництва в працевлаштуванні за кордоном, є податковими агентами моряків, котрі до них звертаються з такою метою. Проте пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК визначено, що податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб може виступати юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розд.IV ПК, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ПК.

Суб’єкти господарювання, які надають послуги щодо посередництва в працевлаштуванні за кордоном, не належать до жодної з перелічених категорій. Такі компанії не є роботодавцями моряків, їхня діяльність відповідно до закону «Про зайнятість населення» та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з посередництва у працевлаштуванні за кордоном, затверджених постановою КМ від 16.12.2015 №1060, зводиться до сприяння укладенню трудового договору (контракту наймання) відповідно до заявок іноземного роботодавця.

Персональні дані під замком

Проблема стягнення податків та зборів з українських громадян, які працюють на іноземних роботодавців, зумовлена відсутністю інформації щодо розміру отриманих моряками виплат. З багатьох причин в Україні практично не здійснюється добровільна подача моряками податкових декларацій та сплата податку на доходи фізичних осіб. Таким чином, представники Державної фіскальної служби майже позбавлені можливості дізнатися про суми одержаних моряками іноземних доходів.

Незважаючи на положення ст.38 закону «Про зайнятість населення України», яка визначає обов’язок щодо зберігання протягом 3 років суб’єктом господарювання, який надає послуги щодо посередництва в працевлаштуванні за кордоном, копії трудового договору, укладеного між особою та іноземним роботодавцем, отримання таких копій податківцями ускладнюється обмеженнями, встановленими чинним законодавством України.

По-перше, навіть для направлення запитів на адреси посередників у працевлаштуванні за кордоном у представників територіальних підрозділів ДФС повинні бути чітко обумовлені та обґрунтовані підстави. По-друге, закон «Про захист персональних даних» регламентує порядок поширення персональних даних моряків і встановлює низку обмежень. Зокрема, згідно із законом персональні дані — відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Такі персональні дані, крім знеособлених, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом, а їх поширення передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу з відповідних баз за згодою суб’єкта персональних даних. Пункт 2 ст.14 закону передбачає, що поширення персональних даних без згоди суб’єкта цих даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Звичайно ж, моряки, які звертаються до посередників з метою пошуку роботи за кордоном, передають свої персональні дані виключно для подальшого працевлаштування та не дають згоди на їх розкриття третім особам.

Оформи довідку — отримай пільгу

Недосконалість податкового механізму, що на цей час існує в Україні в правовідносинах «моряк — держава», виявляється не тільки в обмеженості реалізації прав  податківців, а й у проблемах, з якими стикаються українські моряки. Як відомо, з метою усунення подвійного оподаткування абз.1 пп.170.11.2 п.170.11 ст.170 ПК встановлено: якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано ВР, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

У п.13.5 ст.13 ПК сказано, що для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримано дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами нашої держави.

Як показує багаторічна практика, реалізувати зазначені приписи майже неможливо, вони мають суто декларативний характер. Досить часто судно за весь час дії трудового контракту моряка так і не заходить у країну, де зареєстрований судновласник і є державний орган, уповноважений адмініструвати податки. Більше того, у деяких країнах світу відсутні консульські установи України, уповноважені легалізувати довідки про сплачені податки. До того ж сам процес легалізації потребує певного часу перебування в іноземній державі, якого в моряка немає з огляду на специфіку його роботи.

Парадоксальне оподаткування

Підсумовуючи викладене, можемо констатувати: вбачається, що в Україні склалася парадоксальна ситуація з оподаткуванням доходів моряків. З одного боку, вони повинні сплачувати податок зі своєї заробітної плати, одержаної як іноземний дохід, не отримуючи при цьому жодних соціальних гарантій та пільг на майбутнє, на відміну від інших платників податку, за яких українські роботодавці перераховують внески на пенсійне забезпечення. З другого — у контролюючого органу  відсутні ефективні законні механізми для того, щоб стягнути цей податок та отримати достовірну інформацію про суми одержаних доходів.

Таким чином, питання гармонізації процесу оподаткування доходів моряків, які працюють на іноземних судновласників, залишається відкритим і потребує уваги з боку законодавців.