Закон і Бізнес


Суддя КААС Оксана Епель:

«Передусім необхідно повернути довіру суспільства до суду»


Оксана Епель:«Необґрунтований та надмірний інтерес до судді та його родини призводить до зменшення відчуття внутрішньої незалежності».

№10 (1308) 11.03—17.03.2017
ОЛЕКСІЙ ПИСАРЕВ
3892

Напередодні з’їзду суддів «ЗіБ» поспілкувався із суддею Київського апеляційного адміністративного суду Оксаною Епель, кандидатуру якої колектив висунув до Вищої ради правосуддя. Темами нашої розмови стали виклики, які стоять перед колегіальним органом, а також інтерес, який викликало у ЗМІ матеріальне становище претендента на нову посаду.


«Правильна реалізація повноважень дасть змогу одночасно викоренити негативні явища і захистити судову владу»

— Оксано Володимирівно, якою є основна мета діяльності Вищої ради правосуддя? Це каральний орган, який має працювати над очищенням судової системи, чи його мета — захищати інтереси суддів?

— Не можна вважати ВРП каральним органом. Рада є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського самоврядування. Саме Рада має стати взірцем прозорості, доброчесності та законності в судовій системі, покликаним забезпечити незалежність, відповідальність, підзвітність суспільству та високу професійність усіх служителів Феміди, оновлення та самоочищення суддівського корпусу.

Судді, які будуть обрані членами ВРП, мають працювати на суддів задля досягнення колективної спільної мети — захисту суддівської незалежності, оновлення суддівського корпусу, належного бюджетного фінансування та забезпечення відповідної матеріально-технічної бази для функціонування судів.

Але перед усім необхідно повернути довіру суспільства до суду.

Закон наділяє Раду певними повноваженнями, правильна реалізація яких дасть змогу одночасно викоренити негативні явища, притаманні судовій системі, і захистити судову владу, зміцнити її авторитет.

— Чи можна сказати, що Рада працює саме так, як її діяльність бачите ви? Які позитивні моменти в її роботі можете відзначити?

— Перед ВРП поставлені важливі та досить непрості завдання на шляху реалізації судової реформи. Попри короткий проміжок часу, Рада вже зробила чимало.

Вона дійсно розпочала свою роботу як орган, що усуває політичну складову в судовій владі, насамперед у механізмах призначення, переведення, звільнення суддів, надання згоди на затримання або арешт судді.

Розпочато процедуру призначення суддів-«п’ятирічок», ставилося питання щодо надмірного навантаження в деяких місцевих судах і кадрове питання. Таким чином, процес оновлення та поповнення суддівського корпусу зрушив з місця, що нині є вкрай необхідним.

— На вашу думку, над вирішенням яких проблемних аспектів колегіальному органу слід працювати надалі?

— Дійсно, залишається досить багато невирішених питань. Одним з них є нечіткість та недосконалість процедури надання Радою згоди на утримання судді під вартою чи арешт. Ця ситуація породжує суперечності в діяльності ВРП, органів прокуратури і Національного антикорупційного бюро, прикладом чого став нещодавній випадок із затриманням судді Солом’янського райсуду м. Києва, коли до нього було застосовано запобіжний захід без згоди Ради. І хоча основні засади закону про ВРП й схвалено світовою спільнотою, але визначені ним процедури потребують приведення до принципів міжнародного законодавства.

Крім того, Рада Європи у рамках проекту «Підтримка судової реформи в Україні» планує провести експертний аналіз закону «Про Вищу раду правосуддя» та положень регламенту Ради. Впевнена, що це вкрай важливо. Адже українське законодавство досі не відповідає європейським стандартам, установленим Євросудом у справах «Олександр Волков проти України» і «Куліков та інші проти України».

Виникають колізії у реалізації повноваження НАБ щодо моніторингу способу життя судді. Зокрема, в частині спостереження, критеріїв його об’єктивності, методики оцінювання, а також того, як результати дослідження мають ураховуватися ВРП для оцінки дотримання суддею етичних правил. Тож Рада має докласти максимум зусиль для належного законодавчого врегулювання цих питань.

Окрім цього, нерозв’язаною залишається проблема взаємодії ВРП та громадської ради доброчесності, не встановлено меж повноважень останньої. Адже необґрунтований та надмірний інтерес до особистості судді, його родини призводить до зменшення відчуття внутрішньої незалежності.

Також гострим залишається питання щодо суддів, які переїхали на мирну територію із зони проведення АТО. Більшість з них і досі залишаються у невизначеному становищі, а ті, стосовно кого ВРП вже прийняла рішення про відрядження, стикнулися з проблемою соціального забезпечення, зокрема в частині витрат на житло. Не кажучи вже про те, що більшість таких осіб мають родини, які за ці 2 — 3 роки «очікування» встигли якось укоренитися у відповідному населеному пункті, а тепер через відрядження члена своєї сімї, який займає посаду судді, змушені або знову все покинути і переїхати в інший куточок України без жодного матеріального забезпечення, або жити окремо.

Крім цього, негайного врегулювання потребує «юрисдикційне питання». Сьогодні можна назвати чимало категорій справ, за якими тягнуться спори з приводу юрисдикційної приналежності, що призводить до порушення прав осіб на судовий захист. Вже не один рік обговорюється питання щодо уніфікації процесуальних кодексів, але далі нічого не рухається.

Також нещодавно запроваджений проект «Електронний суд» потребує розширення застосування сучасних технологічних можливостей, активнішого використання в діяльності судів.

Зазначені питання не є вичерпними. Також вимагає додаткової уваги законодавче врегулювання зміцнення суддівської незалежності, зокрема захист суддів від огульних обвинувачень і тиску з боку громадських активістів, від захоплення приміщень судів, блокування їх роботи, тиску на суддів, навіть за місцем їх проживання, як це сталося з головою Солом’янського районного суду м.Києва.

«Не соромно бути заможною людиною, якщо статки отримані законним шляхом»

— Нещодавно у ЗМІ з’явилися публікації щодо вашого майна. Чи були морально готові до того, що після висунення кандидатури суттєво зросте інтерес журналістів до особистого життя?

— Коли дієш відповідно до закону, то немає чого боятися. Тим більше що саме до суддів столичних судів завжди привернуто більше уваги. Тож інтерес журналістів був передбачуваним.

У деклараціях я зазначила повні та достовірні відомості, а в публікації, про яку ви говорите, зроблено поверховий аналіз цих декларацій з припущеннями та фантазіями автора. Ніхто із журналістів, готуючи цю публікацію, не просив у мене коментарів чи роз’яснень, у ній використані фото не моїх автомобілів, а дані про місце роботи чоловіка не відповідають дійсності.

Ще у 2005 році на моє ім’я було зареєстровано автомобіль «Ягуар», однак суддею я стала лише через два роки після цього.

Я не хочу зараз робити висновки, хто і навіщо напередодні з’їзду оприлюднив таку перекручену інформацію. Лише відзначу, що мої декларації протягом останніх трьох років перевірялися так прискіпливо, як, напевно, цього не було в жодного іншого судді. Зокрема, було зроблено позитивний висновок за результатами перевірки відповідно до закону «Про очищення влади».

Крім цього, моє матеріальне становище, зазначене в деклараціях за 2013 — 2014 роки, перевіряли дві фіскальні служби за місцями моєї попередньої і поточної реєстрації, але жодних порушень не виявили. Повнота і достовірність даних моїх декларацій за 2015 — 2016 роки відноситься до компетенції НАЗК.

Також у липні 2016-го я пройшла кваліфікаційне оцінювання, під час якого знову проводилися всі належні спецперевірки.

Отже, на моє переконання, не соромно бути заможною людиною, якщо статки отримані законним шляхом. Соромно бути бідним духом та неякісно виконувати свою роботу.

— Інтерес до роботи ВРП дуже великий як у суспільства, так і у влади. Чи немає побоювання, що на вас як представника Ради намагатимуться впливати для ухвалення того чи іншого рішення?

— За багато років роботи суддею я навчилась уникати ситуацій та стосунків з людьми, що могли б викликати підозру чи створити видимість упередженого ставлення. Така поведінка відповідає Бангалорським принципам поведінки суддів та Кодексу суддівської етики, які, на мою думку, є актуальними й при виконанні обов’язків члена ВРП. Неухильне дотримання принципів, прописаних у цих документах, реалізація повноважень відповідно до букви закону та прояв твердого характеру надають мені впевненості.

На моє переконання, член ВРП має завжди залишатися незалежним, не дозволяючи будь-якого впливу, тиску або втручання у свою діяльність.