Закон і Бізнес


Експерти USAID розповіли про своє бачення антикорупційного суду


07.03.2017 09:41
5325

Сьогодні антикорупційні суди діють у 20 країнах, однак не у всіх поява такого органу відповідала конституції. Тож враховуючи європейський досвід, не можна при створенні спеціального антикорупційного суду, ставити під загрозу всю судову систему.


Про це ішла мова під час експертного обговорення «Створення спеціалізованого антикорупційного суду: найкращі міжнародні та європейські практики та досвід», організованого Програмою USAID реформування сектору юстиції «Нове правосуддя», передає «Закон і Бізнес».

Зокрема, старший радник Антикорупційного ресурсного центру U4 (Норвегія) Інституту імені Крістіана Міхельсена Софі Шютте представила результати дослідження «Спеціалізовані суди: порівняльний аналіз».

Вона розповіла, що для цілей дослідження автори обрали досить широке визначення: «антикорупційний суд» – це суддя, суд, підрозділ суду або трибуналу, який спеціалізується в основному (але не виключно) на розгляді справ про корупцію.

Дослідження було розпочато в 2015 році, тоді спеціалізовані антикорупційні суди існували у 17 країнах світу: Афганістані, Бангладеш, Ботсвані, Болгарії, Бурунді, Камеруні, Хорватії, Індонезії, Кенії, Малайзії, Непалі, Пакистані, Палестині, Філіппінах, Сенегалі, Словаччині та Уганді. Ще три країни – Мексика, Танзанія і Таїланд – створили спеціалізовані антикорупційні суди пізніше. Отже, на сьогодні такі суди діють у 20 країнах.

Софі Шютте ознайомила учасників дискусії з організаційною структурою антикорупційних судів. «Проаналізувавши антикорупційні суди, ми розподілили їх на 4 моделі, взявши за критерій їхнє місце в суддівській ієрархії та ступінь автономності», –  зазначила Софі Шютте.

Найпростіша модель – одноособовий суддя, який призначається або уповноважується на розгляд справ про корупцію у загальних місцевих судах, водночас процес оскарження рішень залишається той самий, що й для всіх інших справ.

Друга модель–спеціалізований антикорупційний суд, який має первісну юрисдикцію над справами про корупцію, а апеляційні скарги розглядають у верховному суді.

Крім того, існують антикорупційні суди змішаного типу: суд може функціонувати як суд першої інстанції при розгляді деяких (більш важливих) справ про корупцію і як апеляційний суд при розгляді інших справ, що розглядаються в першій інстанції загальними місцевими судами. Апеляційні скарги на рішення антикорупційного суду надходять до Верховного суду.

Також у світі є модель універсального паралельного суду, коли система антикорупційних судів включає як суди першої інстанції, так і апеляційні.

Водночас професор Гарвардської школи права (США) Метью Стівенсон зауважив: «Наше дослідження не дає можливості запропонувати кращу модель антикорупційного суду. Ми лише можемо виокремити базові питання, які треба вирішити, обираючи модель суду, зокрема місце антикорупційного суду в судовій ієрархії, його співвідношення зі звичайними судами та антикорупційними органами».

Керівник відділу захисту прав людини в Офісі Омбудсмена Словацької Республіки Павол Жілінчік ознайомив учасників обговорення із досвідом Словаччини у створенні спеціалізованого антикорупційного суду. Закон про створення такого суду прийнятий ще у 2003 році, а 2005 року суд розпочав свою роботу. Основною причиною створення антикорупційного суду було прагнення зруйнувати місцеві зв’язки, що існували між суддями, адвокатами, прокурорами та організованою злочинністю.

Антикорупційний суд був сформований із нових суддів, яким запропонували високу суддівську винагороду, особисту охорону, забезпечення їх захисту. Протягом перших років існування антикорупційного суду було досягнуто певних результатів: акумульовано спеціальні знання, розірвано деякі локальні злочинні зв’язки, успішно завершено декілька справ.

Разом із тим діяльність антикорупційного суду викликала невдоволення деяких політиків і суддів звичайних судів, у зв’язку із чим у 2009 році внаслідок конституційного оскарження був скасований закон про спеціалізований антикорупційний суд. Зокрема, основними підставами для конституційного подання були: безпекова перевірка для суддів, вимоги до якої не відповідали принципу незалежності судової влади; зависока зарплата суддів спеціалізованого суду, що було дискримінацією стосовно інших суддів; персональна юрисдикція суду щодо високопосадовців.

Однак того самого 2009 року був ухвалений новий закон і створений новий спеціалізований суд. На сьогодні спеціалізований суд Словаччини складається з 14 суддів, а до складу спеціалізованої прокуратури входить 19 прокурорів. Цей суд розглядає кілька категорій справ: навмисні вбивства, економічні правопорушення, в яких фігурують суми понад 6,6 млн євро, тяжкі злочини, скоєні злочинною або терористичною групою, та злочини екстремістського характеру.

Враховуючи досвід Словаччини, Павол Жілінчік звернув увагу на важливість належного прописування в законі про спеціалізований суд питань підзвітності, незалежності, доброчесності судової влади та порадив українським колегам: «Якщо країна хоче ввести таку інституцію, як антикорупційний суд, то належна підготовка може забезпечити швидкі і сталі результати».

Підбиваючи підсумки дискусії, юридичний радник Програми USAID «Нове правосуддя» Ольга Ніколаєва зазначила: «Ми маємо оцінити співвідношення і місце антикорупційного суду та його суддів у судовій системі загалом. Очевидно, що про створення антикорупційного суду йдеться тоді, коли є відчуття, що звичайна судова система не впорається із цим викликом. В Україні відбувається судова реформа, і все, що робиться стосовно антикорупційного суду, має бути вмонтовано в судову систему. Не можна, маючи на меті створення ідеального антикорупційного суду, ставити під загрозу всю судову систему і всіх інших суддів. Усі процедури, які ми хочемо запровадити для цього суду, врешті мають стати загальними для всієї судової системи».

Закон і Бізнес