Закон і Бізнес


Жертви системи

Адвокати з’ясовували, хто все-таки винен у порушенні їхніх прав та гарантій


Учасники заходу ознайомилися зі статистичними показниками, які стосуються кримінальних проваджень щодо порушень прав адвокатів.

№9 (1307) 04.03—10.03.2017
Ольга ПРОКОПЕНКО
2801

Учасники круглого столу, організованого Асоціацію адвокатів України, учергове намагалися знайти способи боротьби із систематичними порушеннями прав адвокатів. У той же час у представників судової влади та правоохоронних органів своє бачення розв’язання проблеми.


Ми не вороги!

Як зауважила віце-президент ААУ та модератор заходу Зоя Ярош, кількість випадків порушення прав адвокатів на сьогодні не зменшується, а навпаки, збільшується. Причина одна — державні органи бачать у захисниках ворогів. Отже, необхідне усвідомлення того, що адвокат здійснює захист прав особи, його діяльність покликана забезпечити в державі правопорядок.

Голова комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності ААУ Володимир Клочков зазначив, що його організація створена недавно. Проте вона вже стикалася з порушеннями прав адвокатів. Серед основних проблем доповідач виділив такі:

• відсутність комунікації адвокатури з правоохоронними органами та суддівським корпусом;

• постійне ототожнення захисників з їхніми клієнтами;

• нерозуміння в принципі роботи та загальних цілей інституту адвокатури;

• перевищення своїх повноважень самими адвокатами;

• відсутність своєчасного та належного реагування правоохоронних органів на порушення прав захисників.

В.Клочков звернув увагу на те, що лише за останні 2 місяці відбулося багато випадків скоєння злочинів стосовно правників. Від залякування та погроз до пошкодження майна та вбивств. «При цьому реакція правоохоронних органів не є, м’яко кажучи, активною. Взагалі ніяких дій з боку правоохоронців не вчиняється», — зазначив адвокат.

Представники його комітету постійно надсилають запити, прохають провести розслідування. Провадження відкриваються, але не за стст.397—400 Кримінального кодексу. Натомість ідеться про легкі тілесні ушкодження або просто знищення майна. Це неприпустимо.

Є така професія — захищати людину від держави. Адвокат, вступаючи в справу, автоматично розпочинає боротьбу з державною машиною. Як приклад В.Клочков навів «газову справу», де відразу ж був затриманий захисник. Фактично адвокат повинен протистояти правоохоронним органам, суду й опонентам.

Як член ради адвокатів м.Києва, В.Клочков регулярно виїжджає на обшуки до адвокатів. Із червня 2016 року кількість таких процесуальних дій збільшилася в 5 разів. Інколи навіть буває по 9 обшуків на день.

Обшук — як тиск

Голова Київського обласного відділення ААУ Віталій Наум зауважив, що за весь 2016 рік у регіоні зафіксовано 48 виїздів на обшуки до адвокатів. За 2 місяці цього року вже проведено близько 20 зазначених слідчих дій.

Наприклад, 16 лютого в приміщення, яке належить Раді адвокатів Київської області, з’явився правоохоронець із ухвалою про проведення обшуку. Прибувши за вказаною адресою, члени комітету із захисту прав адвокатів застали слідчого, понятих та оперативних працівників, які вже проводили обшук. Ухвала суду була лише надана для ознайомлення. У подальшому з’ясувалося, що з клопотанням про проведення обшуку звернувся помічник місцевого прокурора.

Суд дав право вилучати всі електронні носії. «Уявіть собі: 4000 адвокатів залишилися без реєстру!» — обурювався В.Наум. Після того як слідчому роз’яснили, що він перевищує свої повноваження, а ухвала є незаконною, той просто порвав документ і забрався геть. Однак через деякий час поліцейські повернулися, мотивувавши це тим, що в приміщенні залишились їхні документи, і намагалися провести слідчу дію нібито з метою пошуку останніх. «Такого нахабства я ще не бачив!» — резюмував адвокат.

З.Ярош зауважила, що при постійних реформах у судовій системі та прокуратурі держава забуває про адвокатуру, без якої про правосуддя не може бути й мови.

Заступник начальника слідчого відділу Національної поліції Станіслав Лисенко вказав на статистичні показники, які стосуються кримінальних проваджень щодо порушень прав адвокатів. Так, у 2016 році за ст.397 КК було зареєстровано 88 справ, з них 36 закрито; за ст.398 — 40, з них дві направлені до суду, а 11 закрито; за ст.399 — 6, з них дві закрито. За 2017 рік — 17 проваджень за ст.397 КК (з них одне закрито), за ст.398 — 5. С.Лисенко зазначив, що діалог між адвокатами та правоохоронними органами можливий на будь-якій ланці, включаючи й керівництво головного слідчого управління НП.

Член правління ААУ Артур Резнік зауважив, що нині адвокати відіграють роль потерпілих. За його словами, сьогодні баланс дуже сильно зміщено в бік правоохоронних органів, прокуратури, слідства та слідчих суддів. Тож захисники досить часто перетворюються на банальну жертву. «Хотів би звернутися до всіх правоохоронних органів, щоб вони з розумом підходили до того, що роблять. Якщо ви йдете на обшук до адвоката, то, будь ласка, дотримуйтесь елементарних процедур: повідомляйте відповідну адвокатську раду про проведення обшуків, поводьтеся чемно та пред’являйте всі необхідні документи», — наголосив правник.

Не правоохоронцями єдиними…

З.Ярош зазначила, що й судді повинні, перед тим як виносити ухвали, перевіряти, чи не має та чи інша особа спеціального статусу. Тим більше що недавно НААУ заявила: параметри пошуку адвокатів через реєстри будуть змінені та вдосконалені. З’явиться можливість такого пошуку за адресою. «Якщо в реєстрі зазначено, що за такою-то адресою значиться робоче місце адвоката, то на відповідне приміщення також має поширюватися спеціальний статус і суд це має враховувати».

Модератор заходу навела приклад. У Литві свого часу суддя виніс ухвалу про обшук у захисника, не зазначивши при цьому, що той має спеціальний статус. У подальшому на законника подали скаргу, й того відсторонили від посади. «Тож, якщо на порушення закону є відповідна реакція й особа несе покарання, можна говорити про те, що ми чогось досягли. Таким чином, адвокатська спільнота повинна добиватися реакції на кожен конкретний випадок», — заявила З.Ярош.

Сумна статистика

Виступив на круглому столі й Володимир Гребенюк із Подільського районного суду м.Києва. Законник указав на часті помилки слідчих та їхніх процесуальних керівників при оформленні клопотань до суду. «На жаль, правоохоронці часто не зазначають, що особа має спеціальний 
статус», — зазначив він.

Після цього адвокат Катерина Гупало ознайомила присутніх із результатами опитування захисників щодо того, які державні органи найчастіше порушують їхні права. Лідирує Нацполіція — 37% випадків; на другому місці органи прокуратури — 27; третє місце посіла ДФС — 18; СБУ — 14, НАБ — 4%.

Статистика промовиста. Дійсно, на сьогодні існують кричущі випадки порушень прав адвокатів правоохоронними органами.

Наприкінці учасники заходу дійшли висновку, що є сенс у таких відкритих зустрічах. Адже тільки на них представники всіх ланок системи можуть почути про проблеми одне одного.

Втім, почути — не значить досягнути позитивних результатів.

 

ПРЯМА МОВА

Володимир КЛОЧКОВ, 
голова комітету захисту професійних прав та адвокатської діяльності Асоціації адвокатів України:

— Адвокатура, прокуратура та суд — це єдина структура. Якщо хоч одна ланка випаде, це призведе до повної поломки юридичної структури, яка існує зараз у державі. Бо саме адвокатура є тою ланкою, яка вказує: наша держава правова чи ні.

Адвокат не повинен бути політиком, державним службовцем, блогером чи активістом. Він має захищати людину та бути в конфронтації з владою. Можливо, саме тому адвокатура зараз перебуває під постійним тиском.

Ми хочемо звернутися до всієї системи: до прокуратури, суддів та правоохоронних органів — і знайти якийсь компроміс у нашій подальшій роботі. Бо якщо буде знищена адвокатура, то й правова держава перестане існувати.

Те, що відбувається зараз у нашій країні, схоже на абсцес, який постійно нариває і постійно гноїть. Вірю, що рано чи пізно цей абсцес прорве і ми ввірвемося в правове поле. Адвокатура — це єдиний орган, який бодай щось робить, аби хоч якось знеболити цю систему.

Станіслав ЛИСЕНКО,
заступник начальника відділу головного слідчого управління Національної поліції України:

— Проблематика у визначенні кваліфікації злочинів, які скоюють стосовно адвокатів, і стст.397—400 Кримінального кодексу дійсно присутня. Але всі ми знаємо: є такі поняття, як предмет доказування, подія, час і місце скоєння злочину, інші обставини. Я розумію, що є міра відповідальності слідчого, який визначає кваліфікацію злочину разом з процесуальним керівником. Але справа, яка розслідується в нас, має бути пов’язана з професійною діяльністю адвоката, і саме ця версія повинна мати під собою підґрунтя, що це злочин, скоєний стосовно адвоката і пов’язаний саме з його професійною діяльністю. Тому, якщо вказані факти будуть доведені, проблем з визначенням кваліфікації не буде. 

Володимир ГРЕБЕНЮК, 
суддя Подільського районного суду м.Києва:

— Дуже важливо, щоб суддівська й адвокатська спільноти були консолідованими, бо саме від цього залежить успіх в обстоюванні як охоронюваних прав та інтересів громадян, так і власне професійної здатності виконувати свої функції в суспільстві. Нині мова йде про виживання як такого права на професію адвоката. Спостерігаючи за подіями, що стрімко розвиваються в соціумі, вбачається майже постійне ототожнення правоохоронними органами представника сторони захисту з його клієнтом, що є фундаментальною помилкою. Думаю, для забезпечення можливості виконання своїх професійних обов’язків адвокати мають давати принципову оцінку кожному такому випадку втручання в їхню діяльність. Адже часто сторона обвинувачення (слідчий, процесуальний прокурор) при зверненні до суду з відповідним клопотанням уже знає, що особа має відповідний статус, однак свідомо цього не зазначає у своєму поданні.

Сьогодні модно говорити, що кожна проблема має своє прізвище, адже в процесуальних взаємовідносинах сторони захисту, обвинувачення, суду непорозумінь удалось би уникнути, якби кожен спеціаліст робив якісно свою роботу.

Так, юристи напівжартома розрізняють кілька систем правосуддя: англійську, де дозволено все, що не заборонено законом; французьку, де дозволено все, навіть те, що заборонено законом; німецьку, де дозволено лише те, що прямо передбачено законом; радянську, де заборонено все, навіть те, що передбачено законом. Я прибічник застосування в процесуальних правовідносинах німецької системи правосуддя.