Порядок позапланової документальної перевірки роз'яснила ДФС
На сьогодні документальні перевірки суб’єктів господарювання під час розслідування кримінальних проваджень призначаються виключно судовими рішеннями, на підставі якого керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Про це ідеться у листі Державної фіскальної служби від 23.11.2016 №2436/2/99-99-14-05-02-10, передає «Закон і Бізнес».
В листі зазначено, що з 15 липня 2015 року документальна позапланова перевірка здійснюється виключно у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.
Судовим рішенням може встановлюватись термін проведення перевірки. У разі відсутності у судовому рішенні такого терміну, проведення перевірки органом ДФС забезпечується першочергово з урахуванням вимог Податкового кодексу.
Про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (п. 78.4 ст. 78 ПК).
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Абзацами 2, 3 та 4 п. 81.1 ст. 81 ПК визначено вичерпний перелік документів, які повинні бути пред’явлені або надіслані для проведення документальної виїзної та фактичної перевірок, а також зміст інформації, що зазначається у таких документах. Зокрема, одним з таких документів є копія наказу на проведення перевірки, в якому вказується, у тому числі мета та підстави для проведення перевірки. При цьому у переліку документів відсутні судові рішення, постанови слідчого, прокурора.
Слід зазначити, що судові рішення, постанови слідчого, прокурора містять відомості досудового розслідування. Статтею 222 КПК визначено, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
Крім того, п. 76 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМУ від 30 листопада 2011 р. N 1242, встановлено, що установа може засвідчувати копії лише тих документів, які створюються у ній, а також у випадках, передбачених в абзаці 2 цього пункту.
Відповідно до абзацу 5 п. 81.1 ст. 81 ПК підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки є непред’явлення або ненадіслання у випадках, визначених ПК, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) документів, визначених абзацами 2, 3 та 4 п. 81.1 ст. 81 ПК, або пред’явлення таких документів, оформлених з порушенням встановлених вимог.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці 5 п. 81.1 ст. 81 ПК, не дозволяється.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу, то до нього може бути застосовано арешт майна, який є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.
При цьому перешкоджання уповноваженим особам контролюючих органів у проведенні перевірок є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення та тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у разі повторного вчинення правопорушення протягом року - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.