Гідності бракує відповідності

ГРД назвала тих, хто не гідний червоної мантії, але «доброчесники» не знають, як обґрунтувати свою позицію

Громадська рада доброчесності дійшла висновку: є особи, яким не місце в новому Верховному Суді. Серед них, зокрема, політики, покірні служителі Феміди та очільники органів судової влади. Деякі члени ГРД взагалі вважають, що із 600 із гаком кандидатів заслуговують того, щоб стати суддями ВС, одиниці. Одначе проблема полягає в тому, що не завжди вдається навести докази, що той чи інший претендент не гідний крісла.

Політичний аспект

Напередодні важливого етапу добору до ВС (тестування) ГРД закликала деяких кандидатів утриматися від участі в конкурсі на заміщення посад у найвищому судовому органі. «Доброчесники» стурбовані тим, що до цього процесу долучилися політичні діячі. «Навіть якщо їх перемога в конкурсі буде заслуженою, ми вважаємо, що ВС сприйматиметься як філія тієї політичної сили або партії, яку вони представляють. В Україні вже були приклади, коли політики ставали суддями, і ці приклади точно не зміцнили довіри людей та не посилили незалежності судової гілки влади», — розповіла журналістам член ГРД Євгенія Моторевська.

Утім, навіть якщо політики не прислухаються до порад представників громадськості, останні нічого не зможуть із цим удіяти. Адже у своєму висновку раді не вдасться обґрунтувати думку про те, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики тільки через те, що є політиком.

Крім того, закон не забороняє таким особам балотуватися до ВС. Є лишень одне застереження: володар мантії не може належати до політичної партії. Тобто якщо хтось із політиків стане переможцем конкурсу, то має обрати: почати нову, суддівську, кар’єру чи продовжити стару.

Водночас ГРД переймається не тільки участю політиків у конкурсі, а і їхнім впливом на цю процедуру. «У різних політичних сил є велика спокуса підпорядкувати новий ВС собі, своїм інтересам, зокрема через просування лояльних кандидатів. У ЗМІ поширюється інформація про нібито якісь списки затверджених «десь там» кандидатів до ВС. Є розмови про те, що вже відомо й ім’я очільника Суду. У нас немає підтвердження цієї інформації. До ГРД ніхто не звертався з проханням чи вимогою підтримувати тих чи інших кандидатів. Але так само ми не виключаємо того, що такі списки можуть мати місце», — припустила Є.Моторевська.

Тому політичним силам порадили триматися подалі від «верховних» змагань. Проте самі «доброчесники» зізнаються: може трапитися й так, що певні політичні домовленості будуть. Але про них ніхто не дізнається.

Не помічені в русі опору

Є в ГРД й великі сумніви щодо доцільності участі в конкурсі на посади у ВС представників «старої суддівської системи». Так, член ради Тарас Шепель звернув увагу на одну з «вічних» проблеми Феміди — корупцію. «Я далекий від думки, щоб усіх під одну гребінку стригти. Але якщо судді, які є кандидатами до ВС, заперечують проти тих фактів, говорять, що не брали в цьому участі, працювали чесно, то є запитання: «Хто тоді винен? Де прізвища?» — поцікавився Т.Шепель.

На його думку, через те, що суспільство до цього часу не почуло відповідей на ці запитання, для нього кожен володар мантії є таким, котрий «прогнувся перед владою», заплямував себе корупційними діяннями.

«Не дуже добре іміджево, що претендують на те, аби залишитися в судовій системі люди, які не можуть показати, яким чином вони свого часу опиралися, захищали незалежність, як свою власну, так і судової системи. Показати, як вони формували свої цінності, бо навіть сьогодні їх бракує. Ми ще не бачимо докорінного зламу в ментальності суддів», — наголосив представник ГРД.

Він закликав охочих вершити правосуддя як у ВС, так і в інших установах, подивитися на свою біографію та знайти там факти, якими б вони могли пишатися. «Внаслідок тих причин, що я назвав, негатив на них лежить і так. Негатив на них знайдуть. Але, будь ласка, якщо ви претендуєте на високі суддівські посади, доведіть свої чесноти. Єдине, що можу не як член ГРД, а як громадянин сказати: я не маю суб’єктивного ставлення до Голови ВСУ Ярослава Романюка, голови Ради суддів Валентини Сімоненко. Але, на мою думку, свого часу ці люди аж ніяк не могли стояти осторонь тих процесів, які відбувалися в судовій системі. Саме зайняття ними цих посад робить їх причетними до формування корпоративних цінностей, які, на жаль, були негативними», — вважає Т.Шепель.

Крім того, за словами «доброчесників», не місце у ВС як «активним учасникам створення потужної корупційної машини в судовій системі, так і пасивним спостерігачам» за цим процесом. Не повинні отримати «верховні» крісла й ті законники, які не допомагають слідству «встановити істину та відновити справедливість, зокрема у «справах майдану».

Якщо враховувати ту кількість застережень, які висловлює ГРД, то виникає цілком логічне запитання: чи є серед 630 претендентів, котрих Вища кваліфікаційна комісія суддів за результатами спеціальної перевірки допустила до участі в конкурсі, достойні працювати у ВС? На це запитання координатор ради Віталій Титич відповів так: «Поділюся своєю суб’єктивною дукою: з тих осіб, що залишились у списку кандидатів, одиниці можуть бути суддями ВС».

Крім того, «доброчесники» попередили: якщо позитивні чи нейтральні висновки ГРД стосуватимуться невеликої кількості кандидатів, а щодо більшості будуть негативні вердикти, то в цьому вина не ради, а самих претендентів. «Це не ми такі. Це вони такі», — вважають представники громадськості.

Неприйнятні докази

Втім, члени ГРД, які знають, кому не місце у ВС, до цього часу не змогли сформулювати правила «доброчесної» гри. «У нас немає ще затвердженого «відсічного критерію». Зараз ми не маємо його чіткого розуміння», — зізнався координатор ради.

Хоча ще до формування складу ГРД секретар кваліфікаційної палати ВККС Станіслав Щотка звертав увагу на те, що ця організація повинна розробити стандарти доброчесності. «Не повинно здаватися, що основне завдання ГРД — витягти суддю на світло прожектора та за щось покарати. Основне завдання — вибудувати однакові та зрозумілі для всіх правила, дотримуватися їх. Гадаю, що рада має розробити критерії для визначення поняття «доброчесність», напрацювати методологію та інструментарій роботи», — наголошував С.Щотка.

На це деякі представники ради відповідали: критерії доброчесності повинна розробити ВККС, а не ГРД. Нині, як бачимо, останній складно без установлених правил аргументувати, чому хтось із претендентів є недоброчесним. У свою чергу «кваліфікаційники» братимуть до уваги тільки обґрунтовані висновки представників громадськості.

«Наприклад, майновий критерій найпростіший. Там усе зрозуміло: порівняли доходи з видатками. Інші ж складні для доведення», — бідкаються «доброчесники».

На додачу, їм не вдається побесідувати із членами ВККС по щирості. «На жаль, за 3 місяці в нас ще не було продуктивної спільної комунікації. Всі ці речі, про які ми говоримо сьогодні, хотіли б обговорити і з комісією, сформувати спільні підходи, щоб не доводити до того, що під час співбесіди, при розгляді певної кандидатури будуть виникати якісь напруження чи протистояння», — заявили в ГРД.

«Доброчесники» розуміють, що без підтримки ВККС, узгодження позицій ціна їхнім висновкам — ламаний гріш. Зарахування претендента на червону мантію до списку політиків чи пасивних спостерігачів за нищенням суддівської незалежності ще не є доказом недоброчесності особи.

Утім, ГРД, публічно назвавши кандидатів, яких вони не бачать у червоних мантіях, убезпечили себе від звинувачень у тому, що допустили до ВС негідних осіб. При цьому всю відповідальність рада фактично переклала на ВККС: мовляв, ми попереджали, що певним особам не місце на верхівці судової влади, але «кваліфікаційники» нас не почули.