Статистика — наше все!

Україна займає перше місце серед країн Ради Європи за кількістю скарг, що перебувають на розгляді в ЄСПЛ

Під час січневого брифінгу у Верховному Суді України, в ході якого його Голова Ярослав Романюк звітував про підсумки візиту до Європейського суду прав людини, були озвучені дані щодо звернень громадян України до цієї установи. І, судячи з наведених цифр, зі статистикою у нас все добре.

Лідери за заявами 

Так, голова ВСУ заявив, що лідерами за кількістю звернень до ЄСПЛ за підсумками 2016 року стали Угорщина, Румунія та Туреччина. При цьому він відзначив, що 22,8% від 80 тис. скарг, які надійшли до установи, — це заяви проти України. Проте саме ці відсотки є першим результатом за чисельністю заяв, що перебувають на розгляді в Страсбурзі згідно з офіційною статистикою Суду.

Тобто насправді п’ятірка лідерів за 2016 рік виглядає так: Україна, Туреччина, Угорщина, Росія і Румунія. Але цей важливий момент на брифінгу у ВСУ чомусь увагою обійшли.

Замість надання громадськості реальних даних Я.Романюк заявив, що «при аналізі статистичних даних ЄСПЛ необхідно враховувати той факт, що країни відрізняються одна від одної, у тому числі за кількістю кількості населення. І об’єктивним показником є те, як Суд обчислює кількість заяв, які надходять, у середньому на 10 тис. населення. Згідно із цим показником Україна перебуває на 8 місці, тобто на 10 тис. населення припадає 1,91% заяв».

Якщо звернутися до інформації на сайті ЄСПЛ, то можна знайти й такий метод підрахунку, коли виходять із взаємозв’язку кількості поданих заяв і чисельності населення. Проте такий підхід виглядає вельми маніпулятивним. Та й виправдати такий вал заяв кількістю населення не вийде. Інші густонаселені країни мають набагато менший відсоток звернень до Страсбурга. Наприклад Франція, де проживає понад 60 млн, згідно зі статистикою ЄСПЛ має показник 0,14%.

Таким чином, станом на кінець 2016 року Україна займає перше місце серед всіх країн Ради Європи за кількістю заяв, що перебувають на розгляді в ЄСПЛ. Минулого року в установу надійшло 18150 заяв проти України, що на 4300 більше, ніж у 2015-му.

Станом на 31.01.2017 на розгляді в Суді перебуває 84300 скарг, з яких 18650 подано проти нашої держави.

Також для об’єктивнішої оцінки ситуації слід навести дані щодо вердиктів Євросуду.

З 1997-го (дати ратифікації Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) і до 2016 року стосовно України ухвалено 1126 рішень. Водночас за період з 1959 до 2016 року ЄСПЛ виніс 19570 рішень щодо 47 країн.

Ці статистичні дані не свідчать про те, що в Україні покращала ситуація з дотриманням і захистом прав людини. Навпаки, ситуація значно погіршилася, у зв’язку із чим навантаження на інституцію зросло в рази, що, у свою чергу, позначається на процесі розгляду заяв.

Мотиви неприйнятності

Також голова ВСУ зазначив, що «близько 95% заяв, які надходять до ЄСПЛ, визнаються неприйнятними, тобто такими, в яких не визнано порушення Україною взятих на себе зобов’язань, передбачених конвенцією».

Дійсно, відсоток скарг, які Євросуд визнає неприйнятними, досить високий. Проте в більшості випадків це не пов’язано з тим, що держава не порушила права громадян. Передусім відмови мотивуються недотриманням критеріїв прийнятності заяв. Це і невикористання засобів національного правового захисту, і недотримання 6-місячного строку, і відсутність аргументації, і неправильне оформлення заяви або ненадання відповідних документів тощо.

Звичайно, заява може бути визнана неприйнятною і на подальших стадіях розгляду. Проте ті 95%, про які згадав Я.Романюк, — це саме ті скарги, що визнаються неприйнятними внаслідок недотримання заявником процедури подання, а не відсутності порушення з боку держави.

Виходячи з наведеного, доходимо висновку, що візити наших суддів до Страсбурга — справа, звичайно, корисна. Погано те, що від цього в їхньому правовому розумінні й об’єктивній оцінці ситуації нічого особливо не змінюється. А на підставі начебто правильних цифр робляться абсолютно протилежні висновки.