Закон і Бізнес


Врятувати «бійців» третього загону

Як з допомогою колишніх резервістів заповнити вакансії в місцевих судах


Кандидати на посади суддів згодні повторно скласти кваліфіспит, щоб знову потрапити до резерву. Але для цього потрібно внести зміни до закону.

№6 (1304) 11.02—17.02.2017
Ігор КОНДРАШОВ, Юлія ВОЗІЯН, учасники третього добору кандидатів на посади суддів
313898

Через низку причин виник дефіцит кадрів для зайняття посад суддів. Лише протягом останнього часу згідно з даними Вищої кваліфікаційної комісії суддів у місцевих судах утворилося більше ніж тисяча вакансій. Як їх заповнити, якщо в кадровому резерві немає людей? Виправити ситуацію мо-же повернення до нього представників третього добору кандидатів у судді. Та спочатку потрібно врятувати їх самих, як у драмі Стівена Спілберга визволяли рядового Раяна.


Стратегічний огляд карти дій

Тенденція до звільнення суддів зберігається, а тому вже ніхто не береться прогнозувати масштаби необхідного оновлення судової системи. Проте в деяких установах ситуація надзвичайно критична, бо вже нікому здійснювати правосуддя.

Крім того, нині взагалі відсутній резерв кандидатів у судді, оскільки 23 грудня 2016 року закінчився 3-річний строк перебування у ньому останніх, хто там залишався, — представників третього добору.

Анонсований ВККС четвертий добір претендентів не вирішить проблеми, оскільки Національна школа суддів на базі денної форми навчання спроможна підготувати в скорочені терміни лише 400 осіб з-поміж помічників суддів. Навчання інших юристів триватиме 12 місяців, і, за найоптимістичнішими прогнозами, кваліфікаційний іспит для них відбудеться влітку 2018 року. З огляду на наявну кількість вакансій цей добір зможе наповнити резерв тільки наполовину.

Розвідка боєм

Основним завданням комісії є формування високопрофесійного суддівського корпусу. Проте є абсурдною ситуація, коли за більше ніж 100 вакансій належним чином підготовлені фахівці з кадрового резерву не призначалися на посади, чим порушено їхні права на доступ до професії. Тому, як писав «ЗіБ», вимушеним кроком стало звернення представників ініціативної групи до Вищого адміністративного суду з позовною заявою про визнання бездіяльності ВККС протиправною та зобов’язання вчинити певні дії. Відкрито провадження, і кандидати сподіваються, що Феміда стане на їхній бік.

Тим часом 26 січня 2017 року відбулася зустріч ініціативної групи претендентів на посади суддів з керівництвом колегіального органу. Особливих очікувань від цієї зустрічі у них не було, оскільки на момент її проведення час перебування  кандидатів у резерві вже закінчився. Під час зустрічі були обговорені варіанти правового розв’язання проблеми.

Рятувати резервістів було вирішено шляхом звернення до парламентарів з приводу внесення змін до закону «Про судоустрій і статус суддів» та надання права претендентам на суддівські посади з третього добору повторно скласти кваліфікаційний іспит. Хоча цей варіант влаштовує не всіх, люди погодились, оскільки нині це єдиний вихід.

Отже, тільки законодавче вирішення окресленої проблеми дасть змогу кандидатам бути допущеними до повторного кваліфікаційного іспиту та вдруге бути зарахованими до резерву. Це не тільки відновить права цих осіб, а й дозволить уже найближчим часом заповнити вакансії та запобігти колапсу судової системи.

А спочатку була підготовка

Чому ж резервісти опинилися в такій складній ситуації та не змогли реалізувати своє право на професію? Історія «бійців» третього загону розпочалася ще у 2012 році, коли ВККС із-поміж 2406 осіб відібрала та направила для проходження спеціальної підготовки до НШС 632 претендентів.

Уперше в історії незалежної України юристи для здобуття професії мали пройти 6 місяців навчання в спеціалізованій установі, де в ролі викладачів виступали досвідчені судді, а практичні навички набувалися під час стажування в судах, на тренінгах, рольових іграх тощо.

Після тривалого та важкого навчання на «полігонах» і в «учебці», в умовах, максимально наближених до «бойових», 543 потенційні служителі Феміди успішно склали кваліфікаційний іспит та були зараховані до кадрового резерву. Кандидати третього добору прагнули продемонструвати суспільству нову якість правосуддя, передумовою якого є спеціальна підготовка та високий кваліфікаційний рівень.

Призначення на посади, як уважалося, було питанням часу, оскільки комісія щорічно проводила не менше ніж 2 великі конкурси й кожен претендент начебто мав реальну можливість працевлаштуватися. Тоді вони ще не здогадувалися, які на них чекають труднощі та перешкоди на шляху до омріяних посад. Не могли знати резервісти й про те, що доведеться виборювати своє право на місце в резерві й доводити повторно свою професійну придатність.

Опинитися в оточенні

На початку 2014 року в Україні відбулися події, які кардинально змінили звичний уклад життя та політичні процеси в державі. Законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» було «перезавантажено» склад двох органів, які відігравали ключову роль у призначенні суддів: ВККС і Вищої ради юстиції. У керівних органах судової системи утворився вакуум, наслідком чого стало непроведення конкурсів та непризначення суддів.

Після обрання нового складу комісії було проведено два невеликі конкурси, проте це не дозволило хоча б половині учасників третього добору зайняти посади суддів, оскільки на той момент у резерві перебували кандидати з інших доборів, усього понад 1200 осіб.

Положеннями закону «Про судоустрій і статус суддів» установлений 3-річний строк дійсності результату кваліфікаційного іспиту, перебіг якого, незважаючи на «вимушену» бездіяльність державних органів, не зупинявся. Наприкінці грудня 2016 року люди втратили можливість брати участь у конкурсах та бути призначеними на посади внаслідок закінчення граничного строку перебування в резерві. Проте для більшості це було простою формальністю, бо реальної можливості стати до роботи не було. Якщо говорити мовою військових, то зведений полк суддівського резерву потрапив у оточення за відсутності можливості зробити будь-який активний маневр.

Невже держава може собі дозволити підготувати фахівців, витративши фінансові, технічні та людські ресурси, а потім просто «забути» про цей кадровий резерв? Сподіваємося, що кінцева відповідь на це риторичне запитання буде негативною.

Варто звернути увагу на той факт, що закон «Про судоустрій і статус суддів» у новій редакції передбачає практично ідентичну процедуру добору кандидатів, а тому ще раз проходити «бойове злагодження» не логічно.

Про «рекогносцировку»

Кандидати, розуміючи, що незабаром «вилетять» із резерву, ще в серпні 2016 року почали бити на сполох. Як писав «ЗіБ», ініціативна група звернулася до голови ВККС Сергія Козьякова з проханням оголосити конкурс на наявні 300 вакансій. Проте ні це звернення, ні листи та депеші до інших державних органів не принесли бажаного результату, і кандидати залишились наодинці зі своєю проблемою.

У підсумку резервісти не отримали нічого: ні конкурсів, ні подовження строку перебування в резерві. Водночас можливість повторно скласти кваліфікаційний іспит була надана тільки представникам другого добору, а кандидати з третього виявилися непотрібними суспільству та державі. Переконливі аргументи щодо відповідності всім законним вимогам для призначення на посади суддів не змінили ситуації на краще.

План операції

Доля людей з першого та другого доборів склалася набагато краще. Так, 97% претендентів з першого добору та 47% — з другого перемогли в проведених ВККС конкурсах на заміщення вакансій. При цьому п.29 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що кандидати, які були зараховані до резерву, у разі, якщо закінчення 3-річного строку припало на період одного року до набрання чинності цього акта, мають право повторно скласти кваліфікаційний іспит і взяти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів.

Таким чином, законодавець фактично допустив до участі в змаганні на стадії кваліфікаційного іспиту представників другого добору, забувши про третій. Тож необхідно поновити права кандидатів на посади суддів третього добору, позбавивши їх необхідності знову проходити відбіркове тестування та спеціальну підготовку, допустивши лише до повторного складення кваліфікаційного іспиту. Тобто потреба внесення змін до п.29 «Прикінцевих та перехідних положень» закону є очевидною та вкрай необхідною.

Найбільш харизматичний президент США Джон-Фітцджералд Кеннеді сказав у своїй інавгураційній промові: «Не питай, що твоя країна може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для своєї країни!» Сподіваємося, що знайдеться той депутатський «спецназ», який, внісши зміни до закону, зможе врятувати для України представників третього добору кандидатів. У подальшому ті з них, яким повернуть шанс одягти мантії, питатимуть тільки себе про те, що вони зможуть зробити для своєї країни.