Вибіркова далекозорість

Для повноцінної реалізації своїх повноважень жодних перешкод у ВРП не бачать. Хоча останні — перед очима

12 січня можна вважати датою народження Вищої ради правосуддя. Адже, як повідомляв «ЗіБ», у цей день Вища рада юстиції ухвалила рішення про свою реорганізацію. Щоправда, на виконання юридичних формальностей знадобиться близько двох місяців. А усунути проблему з повноважністю Ради зможе хіба що позачерговий з’їзд суддів.

І планів безмір…

Як повідомив голова тепер уже ВРП Ігор Бенедисюк, «саме Вища рада правосуддя має стати, з одного боку, основним органом захисту суддівської незалежності, а з другого — взяти на себе відповідальність за стан та авторитет судової влади. Це — за назвою, складом, повноваженнями та статусом новий конституційний орган державної влади й суддівського врядування». Прикметно, що від початку реформатори хотіли визначити ВРП як орган суддівського самоврядування, але згодом знайшли більш точне слово — синонім «управлінню», хоч і з певними філологічними тонкощами.

Виступаючи перед журналістами, голова ВРП нагадав, що саме закон «Про Вищу раду правосуддя», який набрав чинності 5 січня цього року, дає змогу Раді повною мірою виконувати конституційні повноваження цього органу. «Відсьогодні відповідно до Конституції члени Вищої ради юстиції набувають статусу членів Вищої ради правосуддя та здійснюють повноваження членів Вищої ради правосуддя», — нагадав І.Бенедисюк.

Також він повідомив про утворення комісії з питань реорганізації ВРЮ та утворення ВРП і про затвердження порядку здійснення заходів, пов’язаних із реорганізацією ВРЮ та утворенням ВРП. На останні, за словами І.Бенедисюка, відводиться 2 місяці. Зокрема, за цей час має бути проведена державна реєстрація ВРП, відбутися поява нових служб у її складі, включаючи дисциплінарні палати та підрозділ інспекторів Ради.

І.Бенедисюк наголосив: «Тепер судова влада позбулася політичного впливу. Саме ВРП відповідатиме за: формування суддівського корпусу; прийняття остаточних рішень щодо призначення кандидатів на посади суддів і внесення відповідних подань Президенту; звільнення суддів з посад; переведення з одного суду до іншого; ухвалення рішень стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; ухвалення рішень про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя». Також саме ВРП даватиме згоду на затримання судді чи тримання його під вартою або арештом (про те, як правоохоронці дотримуються цієї гарантії, читайте на сторінках «ЗіБ» — Прим. ред.).

Крім того, керманич колегіального органу запевнив, що той «відповідатиме за незалежність судової влади та здійснюватиме механізми організації бюджетних процесів у судовій владі». Щоправда, аби стати справжнім захисником суддівської незалежності, Раді знадобиться певний час і зміна пріоритетів: замість очищення суддівських лав на перше місце має бути поставлена презумпція невинуватості людини в мантії.

Щит чи меч?

І.Бенедисюк переконаний, що «наразі немає будь-яких перешкод для здійснення ВРП своїх повноважень, оскільки члени ВРЮ відповідно до закону «Про Вищу раду правосуддя» набувають повноважень членів ВРП і кількість членів останньої дає змогу здійснювати цю роботу».

Втім, голова Ради не випадково не згадав про Конституцію. Адже, як зазначав наш тижневик, намагання реформаторів у акті про ВРП виправити власну помилку, допущену в проекті змін до Основного Закону, ні до чого гарного не приведуть. Але, як і прогнозував наш часопис, у ВРП вирішили не помічати вимог ч.9 ст.131 Конституції щодо кваліфікаційної умови повноважності Ради — більше від половини її складу мають становити діючі судді, не враховуючи «відставників».

Якщо орган, якому парламент довірив майже всі повноваження щодо управління судовою системою, буде вибірково дотримуватися положень акта найвищої юридичної сили, то навряд чи це допоможе відновити довіру до вітчизняної Феміди в очах суспільства. Хіба що політики та можновладці не зможуть більше нарікати на вади попередньої структури.

Натомість за таких умов говорити про усунення політики від впливу на суди чи від перешкоджання їхній реальній незалежності вочевидь зарано. Адже служителі Феміди лише тоді можуть сприйматися як представники самостійної гілки влади, коли матимуть більшість свого представництва у ВРП з урахуванням конституційних умов.

Суттєво вплинути на ситуацію може хіба що позачерговий ХІV з’їзд суддів, який збереться за 2 місяці. Звісно, за умов, якщо делегати усвідомлять, що вручають своїм представникам у Раді не тільки управлінсько-дисциплінарний меч, а й щит для судової системи в цілому та кожного її представника зокрема.