Суддя Верховного Суду України у відставці Тетяна ШЕВЧЕНКО

«Перевіряючи практичне завдання, машина не зможе розпізнати всі тонкощі судового рішення»

Як претенденти на червоні мантії ставляться до того, що результати тільки одного етапу кваліфікаційного оцінювання — анонімного письмового тестування — встановлюватимуться за допомогою техзасобів, а решта залежатиме від суб’єктивного фактору? Своїми думками із цього приводу із «ЗіБ» поділилася кандидатка до Верховного Суду, суддя ВСУ у відставці Тетяна ШЕВЧЕНКО.

— Тетяно Валентинівно, нині багато говорять про необхідність забезпечення об’єктивності під час проведення конкурсу до ВС. Зокрема, звертається увага на те, що на певних етапах неможливо уникнути суб’єктивних підходів до оцінювання претендентів. Які ваші думки із цього приводу?

— Дійсно, чим ближче початок кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів ВС, тим більше претендентів непокоїть питання об’єктивності та неупередженості в оцінюванні кожного учасника на всіх його етапах. Здається, найбільш надійним тут виглядає анонімне тестування, результати якого перевірятиме комп’ютер. На всіх інших етапах кандидатів оцінюватимуть члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів. І це означає, що суб’єктивність неминуча.

Мова йде навіть не про можливість якихось домовленостей з окремими кандидатами, а про те, що члени комісії — люди, а не машини. А в кожної людини є свій життєвий та професійний досвід, свої інтелектуальні та духовні цінності. Ми всі різні, і тому кожен із членів комісії буде оцінювати нас, виходячи зі свого унікального досвіду.

Так, можливо, краще було б довірити оцінку кандидатів на всіх етапах машині, в якої замість досвіду програма. Знаю, що прихильників цієї ідеї немало. Моя ж думка хоч і не в тренді, але теж має право на існування. Попри уявну простоту розв’язання проблеми, все не так однозначно.

— Що маєте на увазі?

— Якщо говорити про теперішній конкурс, то, як пояснили члени ВККС, у них немає технічної можливості навіть для забезпечення кандидатів доступом до електронних баз законодавства і виконання практичного завдання на комп’ютері: претенденти писатимуть проект судового рішення від руки. То що вже говорити про те, аби завдання, які будуть виконані таким чином, перевіряв комп’ютер?

Але уявімо: учасникам майбутніх подібних конкурсів пощастить більше і їм всі ці можливості будуть надані. Чи зможе машина перевірити судове рішення більш об’єктивно, ніж людина (звичайно, якщо вона неупереджена). Не думаю. Адже судове рішення — це не тільки знання законів та права, а й стиль його автора, думки та філософія. Мені здається, що, перевіряючи практичне завдання, машина не зможе розпізнати всі тонкощі судового рішення, як і Google-перекладач не розпізнає нюансів літературного твору.

Тому рішення, викладене з відходом від певної традиційної схеми, від штампів, у якому присутні певні емоційні нотки, може бути сприйнято машиною як незрозуміле і неправильне. Проте для людини воно може бути зразком глибини правової думки та прикладом непересічної особистості судді.

Аналогічно й в питаннях дослідження суддівського досьє чи перевірки на доброчесність. Наприклад, для машини кількість скасованих рішень може стати підставою для однозначно негативної оцінки кандидата. А для суддів є цілком зрозумілим, що скасування бувають різні: і внаслідок невизначеності судової практики, і як результат спірної позиції судді-доповідача, з якою погодились інші судді, а іноді й просто неуважного вивчення матеріалів справи. Людині пояснити ці всі нюанси можна, а машині — ні.

Не дуже об’єктивну характеристику дають тести на виявлення рівня інтелекту та психологічні тести. Адже одна людина добре вправляється із цифрами, а інша — зі складанням текстів. Хтось більш відкритий у висловленні думок і емоцій, а хтось — таємниця за сімома замками. Але розпізнати в людині людину, з її добром і злом, на моє переконання, може тільки інша людина. Поки ми живемо на планеті людей, а не роботів, лікувати, вчити та судити будуть люди, оскільки кінцевий результат цих процесів залежить від особистості виконавця. Машини можуть тільки допомагати.

До чого це я? А до того, що нині на порозі серйозного випробування стоїмо не тільки ми, сміливці — кандидати до ВС, а й члени ВККС. Тому зараз їхні професійність і доброчесність є навіть більш значущими, ніж претендентів до ВС. І нам нічого не залишається, як вірити в те, що вони це усвідомлюють. Адже наш особистий програш чи перемога — ніщо порівняно з програшем майбутнього України.